Відкрити головне меню

Антоній Мінькевич

польський політик

Антоній Мінькевич, іноді Мінкевич (пол. Antoni Mińkiewicz, іноді Minkiewicz; нар. 16 вересня 1881, Личівка, пом. після 12 липня 1920) — польський гірничий інженер, громадський діяч, міністр.

Антоній Мінькевич
Antoni Mińkiewicz
Антоній Мінькевич

Міністр продовольства
Час на посаді:
23 жовтня 1918 — 30 вересня 1919 (з перервою)
Попередникпосаду запроваджено
НаступникТеодор Собанський (в. о.)

Попередникпосаду запроваджено
Наступникпосаду скасовано

Народився16 вересня 1881(1881-09-16)
Личівка, Волинська губернія, Російська імперія
Помер1920[1]
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

ЖиттєписРедагувати

Народився у зем'янській родині. Випускник 1-ї житомирської гімназії. Вступив у Київський університет святого Володимира, з якого був виключений за участь у польських молодіжних організаціях та участь у патріотичній маніфестації. Потім навчався в Гірничій академії в Леобені.

Працював гірничим інженером на шахті «Юзеф» у Старому Олькуші. Бувши головою рятувального комітету в Олькуші, доклав зусиль, зокрема, до створення 1916 року польської гімназії ім. короля Казимира Великого, відділення Польського туристичного товариства та двотижневика «Літопис Олькуського повіту».

У проміжку з 23 жовтня 1918 по 4 листопада 1918 року і від 17 листопада 1918 по 30 вересня 1919 року був міністром продовольства в урядах Юзефа Свежинського, Єнджея Морачевського і Ігнація Яна Падеревського.

Із січня 1920 року був головним комісаром Цивільного управління земель Волині і Подільського фронту. 12 липня 1920 р. повертався поїздом із Проскурова у Кременець після перемовин про можливість утворення польсько-української федерації. Потяг атакували червоноармійці, після чого Мінькевич пропав без вісти[2], ймовірно, потрапивши у полон або загинувши[3].

29 грудня 1921 нагороджений Командорським хрестом ордена Відродження Польщі[4].

Із 1989 року обраний покровителем Олькуського краєзнавчого музею Польського туристично-краєзнавчого товариства.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Antoni Mińkiewicz
  2. Zbigniew Landau. Antoni Mińkiewicz (Minkiewicz). Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Instytut Historii PAN/Filmoteka Narodowa - Instytut Audiowizualny. Процитовано 2018-07-27. 
  3. Olgerd Dziechciarz (2018-05-20). Zasłużeni na 100-lecie. Antoni Minkiewicz – człowiek czynu. Przegląd Olkuski. Процитовано 2018-07-27. 
  4. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926, s. 19. 

ЛітератураРедагувати

  • „Kto był kim w II Rzeczypospolitej”, pod red. prof. Jacka. M. Majchrowskiego. Warszawa 1994. wyd I, s.56.