Відкрити головне меню

Олекса́ндр Анто́нович Анто́нов (нар. 23 жовтня 1914(19141023) — пом. 1 вересня 1997) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 2-го стрілецького батальйону 646-го стрілецького полку 152-ї стрілецької дивізії (28-а армія), майор. Герой Радянського Союзу (1945).

Олександр Антонович Антонов
Антонов Олександр Антонович.jpg
Народження 23 жовтня 1914(1914-10-23)
Картавівка
Смерть 1 вересня 1997(1997-09-01) (82 роки)
Мінськ
Поховання Східне кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСР
Білорусь Білорусь
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1936—1945
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Формування 152-а стрілецька дивізія
Війни / битви Вторгнення СРСР до Польщі
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Кутузова III ступеня
Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 жовтня 1914 року в селі Картавівці, нині Великобурлуцького району Харківської області, у селянській родині. Українець. Здобув середню освіту. Працював бригадиром у колгоспі «Вірний шлях».

До лав РСЧА призваний Великобурлуцьким РВК 20 лютого 1936 року. Учасник вторгнення СРСР до Польщі у 1939 році.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, 3-му Українському, 1-му Білоруському, 3-му Білоруському і 1-му Українському фронтах. Командував ротою, батальйоном. Був поранений (06.02.1943) і контужений (23.09.1941). Брав участь у оборонних боях в Україні та у її визволенні, зокрема, у битві за Дніпро.

Особливо командир 2-го стрілецького батальйону 646-го стрілецького полку 152-ї стрілецької дивізії майор О. А. Антонов відзначився під час взяття Берліна. У період з 28 квітня по 2 травня 1945 року батальйон під його командуванням вів вуличні бої з чисельно переважаючим супротивником на стратегічно важливих магістралях міста: Берлінерштрасе, Уландштрасе, Парізенштрасе і міському парку. Маючи під своєю орудою 245 чоловік особового складу, наніс ворогові значних втрат, знищивши близько 500 солдатів і офіцерів супротивника. За цей же період взято у полон до 1500 осіб. 2 травня 1945 року, вдало здійснивши обхідний маневр, стрімким натиском, попри лютий спротив супротивника, оволодів залізничною станцією Шарлотенбург, на якій були зосереджені склади з боєприпасами берлінського гарнізону, чим сприяв прискоренню повної капітуляції гарнізону міста.[1]

Після закінчення війни, за станом здоров'я, вийшов у запас. Працював у рідному селі, згодом переїхав до Білорусі, де був головою Березівського міського комітету ДТСААФ Берестейської області. Останні роки провів у Мінську, де й помер 1 вересня 1997 року. Похований на Східному (Московському) кладовищі.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», майорові Антонову Олександру Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6130).

Нагороджений двома орденами Леніна (22.02.1944, 27.06.1945), орденами Червоного Прапора (11.07.1944), Кутузова 3-го ступеня (31.03.1945), Олександра Невського (02.02.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (04.03.1943) ступенів і медалями.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати