Вікіпедія

Антонов Володимир Олександрович

радянський військовий льотчик
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Володимир Антонов.

Володимир Олександрович Антонов (рос. Владимир Александрович Антонов; 14 грудня 1922, Борнуково — 14 вересня 1961) — радянський льотчик, Герой Радянського Союзу.

Антонов Володимир Олександрович
Народження14 грудня 1922(1922-12-14)[1]
Борнуковоd, Тенекаївська сільрадаd, Пильнинський район, СРСР
Смерть14 вересня 1961(1961-09-14)[1] (38 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна СРСР
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військштурмова авіація
Роки служби1941–1946
ПартіяВКП(б)[2]
Звання Капітан авіації
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу медаль «Золота Зірка»
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги»

Біографія

ред.

Народився 14 грудня 1922 року в селі Борнуковому (тепер Бутурлінського району Нижньогородської області) в сім'ї селянина. Росіянин. Закінчив сім класів неповної середньої школи в селі Порецькому. Два роки навчався в Сережинському, пізніше Алатирському лісовому технікумі. Закінчив Алатирський аероклуб.

У 1941 році призваний до лав Червоної армії. У 1942 році закінчив Оренбурзьку військово-авіаційну школу пілотів. У боях німецько-радянської війни з жовтня 1942 року. Член ВКП(б) з 1943 року.

До червня 1944 року командир ескадрильї 94-го гвардійського штурмового авіаційного полку 5-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 1-го гвардійського змішаного авіаційного корпусу 17-ї повітряної армії 3-го Українського фронту гвардії лейтенант В. О. Антонов скоїв 150 успішних бойових вильотів на штурмовку укріплень, скупчень живої сили і техніки противника. Особисто збив два ворожих літака. Точними ударами знищив велику кількість ворожих танків, автомашин, гармат та іншої військової техніки; зруйнував багато мостів та переправ, залізничних колій та станцій. Знищив в загальній складності біля батальйону ворожих солдатів і офіцерів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування по знищенню живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенанту Володимиру Олександровичу Антонову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4 283).

Всього за роки війни капітан В. О. Антонов зробив 225 бойових вильотів на штурмовку і розвідку військ противника.

У 1946 році за станом здоров'я звільнився в запас і став льотчиком санітарної авіації. У 1950 році закінчив школу вищої льотної підготовки та став командиром корабля транспортної авіації. Більше мільйона кілометрів налітав він на внутрішньосоюзних і міжнародних трасах.

Жив у Львові. Помер 14 вересня 1961 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Нагороди

ред.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
  2. ↑ http://www.podvignaroda.ru/?#id=30320986&tab=navDetailDocument

Посилання та література

ред.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. Москва, 1987.
  • За Отчизну, свободу и честь! Книга 6. Горький, 1984.
  • Тюльников Л. К., Басович Я. И. Герои Советского Союза — горьковчане. Горький, 1981.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонов_Володимир_Олександрович&oldid=41382354