Вікіпедія

Антонова Ольга Сергіївна

радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонова.

Антонова Ольга Сергіївна (рос. Антонова Ольга Сергеевна; 22 грудня 1937(19371222), Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1980). Народна артистка Російської Федерації (1994). Кавалер ордена Пошани (25.10.2009).

Антонова Ольга Сергіївна
Народилася 22 грудня 1937(1937-12-22) (86 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка, кіноакторка
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Заклад Санкт-Петербурзький театр комедіїd
IMDb nm0031468
Нагороди та премії
Зовнішні зображення
Ольга Сергіївна Антонова

Життєпис ред.

Народилася у 1937 році в Ленінграді, в родині прозаїка і сценариста С. П. Антонова (1915—1995).

У 1965 році закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (курс Б. В. Зона).

У 1965—2015 рр. — актриса Ленінградського, пізніше — Санкт-Петербурзького театру комедії імені М. П. Акімова.

Трагікомічна актриса емоційно щирої виразності[1]. Знімається в кіно з 1965 р., дебютувала рядом ролей в фільмах-спектаклях, зіграла понад 30 ролей у фільмах і телеспектаклях.

Широка популярність прийшла до актриси після виходу на екрани ліричної комедії реж. П. Фоменка «Майже смішна історія» (1977), де вона зіграла головну роль у дуеті з Михайлом Глузським.

Зіграла головну роль в українській картині реж. Кіри Муратової «Астенічний синдром» (1989). За виконання цієї ролі актриса удостоєна Призу кінофестивалю "Сузір'я. А картина у 1990 р. отримала кінопремію «Ніка» у номінації Найкращий ігровий фільм[2] і Спеціальний приз журі «Срібний ведмідь» (Silver Bear — Special Jury Prize) Берлінського міжнародного кінофестивалю[3].

Зіграла одну з головних ролей в українській картині «Мої люди» (1990, мати Ернста; реж. Олег Гойда, кіностудія ім. О. Довженка); також грала у російсько-українському серіалі «Охоронці пороку»/рос. «Блюстители порока» (2001, 1-я серія).

Лауреат і номінант ряду російських театральних і кінопремій.

Педагог Санкт-Петербурзької Державної Академії Театрального мистецтва.

Фестивалі та премії ред.

Номінації
  • 1990 — Кінопремія «Ніка»: Найкраща роль другого плану (фільм «Астенічний синдром», 1989)[4]
  • 1995 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Найкраща жіноча роль (за роль Філумени в спектаклі «Філумена Мартурано» у постановці В. Титова, Театр Комедії імені Н. П. Акімова)[5]
  • 2004 — Вища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Найкраща жіноча роль (за роль Джудіт Блісс у виставі «Сінна лихоманка» у постановці Н. Колотової, Театр «Російська Антреприза» імені Андрія Миронова)[6] та ін.

Фільмографія ред.

Акторські роботи:

Участь у фільмах:

  • «Фома. Поцілунок через скло» (2007, документальний)
  • «Читаємо Блокадну книгу» (2009, документальний, реж. О. Сокуров)

Спектаклі ред.

(російською мовою)

Ролі в Санкт-Петербурзькому академічному театрі комедії імені М. П. Акімова ред.

  • 1965 — «Гусиное перо»
  • 1965 — «Разорванный рубль»
  • 1965 — «Инкогнито»
  • 1965 — «Физики»
  • 1965 — «Дон Жуан»
  • 1966 — «Тень» Е. Л. Шварца — Аннунциата
  • 1967 — «Звонок в пустую квартиру»
  • 1970 — «Мы бомбили Ньюхейвен»
  • 1974 — «Концерт для…» М. Жванецкий
  • 1980 — «Квартет»
  • 1980 — «Льстец» К. Гольдони
  • 1982 — «Комната» — Альбина
  • 1984 — «Синее небо, а в нём облака» В. Арро
  • 1992 — «Цыганка мне сказала…»
  • 1972 — «Тележка с яблоками»
  • 1972 — «Этот милый старый дом» А. Арбузов — Нина Бегак
  • 1973 — «Троянской войны не будет» Ж. Жироду — Елена
  • 1974 — «Старый Новый год» М. Рощин — Инна
  • 1974 — «Цилиндр»
  • 1975 — «Мизантроп» Ж-Б. Мольер — Селимена
  • 1976 — «Сваха»
  • 1976 — «Варлам, сын Захария»
  • 1977 — «Сослуживцы» Э. Брагинский — Верочка
  • 1978 — «Свадьба-юбилей»
  • 1979 — «Всё будет хорошо» С.Злотников
  • 1986 — «Бешеные деньги» А. Н. Островского — Чебоксарова
  • 1986 — «Всё о Еве» М. Орр, Р. Дэикем — Марго
  • 1993 — «Филумена Мартурано» Э. де Филиппо — Филумена
  • 1996 — «Мужчины в её жизни» С. Берман — Мэрион Фруд
  • 2006 — «Гарольд и Мод» К. Хиггинс и Ж.-К. Каррьер — Мод

На сцені Театру Ленсовета ред.

  • 1988 — «Любовь до гроба»

Театр «Притулок комедіанта» ред.

Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» ім. Андрія Миронова ред.

  • 2003 — «Сенная лихорадка» Ноэль Коуард — Джудит Блисс
  • 2009 — «Исхитрилась, или Плоды просвещения» Л. Н. Толстой — Анна Павловна Звездинцева

В інших театрах ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Энциклопедия кино. 2010: Антонова Ольга Сергеевна [Архівовано 25 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 1990 год [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Berlin International Film Festival. PRIZES & HONOURS 1990: Silver Bear — Special Jury Prize («The Asthenic Syndrome») [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ Номинанты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 1990 год [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ «Золотой софит» 1995: Номинации [Архівовано 25 липня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ «Золотой софит» 2004: Номинации [Архівовано 25 липня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ О вы, которые любили…. www.pushkincenter.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 липня 2017.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонова_Ольга_Сергіївна&oldid=40142130