Антигон (син Деметрія I Сотера)
Антигон (дав.-гр. Αντίγονος; близько 152 до н. е. — 150 рік до н. е.) — селевкідський принц, син басилевса Деметрія I Сотера та його дружини Лаодіки V. Брат басилевсів Антіоха VII та Деметрія II, за різними версіями, був або старшим, або наймолодшим з братів. Можливо правив деякий час у 150 році до н. е. під іменем Антіоха і карбував монету. Був страчений разом з матір'ю за наказом Аммонія, сановника узурпатора Александра I Баласа.
| Антигон | |
|---|---|
| дав.-гр. Αντίγονος | |
| Народився | близько 152 до н. е. |
| Помер | 150 до н. е. |
| Рід | Селевкіди |
| Батько | Деметрій I Сотер |
| Мати | Лаодіка V |
| Брати, сестри | Антіох VII Евергет і Деметрій II Нікатор |
Життєпис ред.
Антигон був одним з синів басилевса держави Селевкідів Деметрія I Сотера та його дружини Лаодіки, котру більшість дослідників ототожнюють з Лаодікою V, дружиною останнього басилевса Македонії, Персея. У такому випадку батьки Антигона були рідними братом та сестрою. Однак, деякі дослідники заперечують таке ототожнення[1]. Окрім Антигона подружжя мало ще двох синів, Антіоха та Деметрія. Коли проти Деметрія I виступив інший претендент на владу, Александр I Балас, він відіслав у 152 році до н. е. двох синів зі столиці. Антигон залишився при батькові та після його повалення був схоплений разом з матір'ю. За наказом Аммонія, посадовця басилевса-узурпатора Александра I Баласа, Антигон та Лаодіка були страчені у 150 році до н. е.[2][3][4]
Серед науковців немає одностайної думки хто був первістком Деметрія I. За версією висунутою Едвіном Бівеном, Антигон міг бути старшим сином басилевса[5], однак Огюст Буше-Леклерк її оскаржив, назвавши Антигона наймолодшим і припустив, що на час війни він був ще немовлям[6]. Німецький історик Кей Елінґ також вважав Антигона молодшим сином. Він вказував, що Антигон був страчений з матір'ю через два роки після відправлення братів на Кнід. За версією Елінґа, Антигон ще не народився коли Деметрій I відіслав своїх синів у безпечне місце і датував його народження близько 152 року до н. е.[7] Версію про старшого сина підтримував історик Джон Гренджер[8].
Едвін Бівен припускав, що Деметрій II взяв епіклесу Філадельф (дав.-гр. Φιλάδελφος; Братолюблячий) в пам'ять про старшого брата, помста за нього могла бути офіційним мотивом виступу проти Александра I Баласа[9].
З Антигоном пов'язувалася бронзова монета з зображенням Діоніса, яка зберігається в Музеї Фіцвільяма. Вона містить легенду «басилевса Антіоха» та датована ΒΞΡ (162) роком ери Селевкідів (151/150 роки до н. е.). Враховуючи, що викарбувані в той рік монети Деметрія I мали ідентичну монограму монетарія, історик Фріц Моріц Гайхельгайм припустив, що після смерті батька Антигон став басилевсом взявши тронне ім'я Антіох і чинив опір Александру I Баласу в Антіохії на Оронті[10]. Дослідник Альфред Беллінджер вважав, що це припущення створює «незручні труднощі». Хоча ім'я Антигона не було традиційним для династії, але й ім'я його батька (Деметрій) також раніше не зустрічалося серед Селевкідів[11]. Кей Елінґ вважав цю монету викарбуваною від імені Антіоха VII[4].
Примітки ред.
- ↑ Helliesen, 1980, p. 295—298.
- ↑ Тіт Лівій, Періохи 50.
- ↑ Grainger, 1997, p. 8.
- ↑ а б Ehling, 2001, s. 376.
- ↑ Bevan, 1902, p. 218.
- ↑ Bouché-Leclercq, 1913, p. 335.
- ↑ Ehling, 2001, s. 374—376.
- ↑ Grainger, 2015, Chapter 5: The Destruction of Alexander Balas (150—145 BC).
- ↑ Bevan, 1902, p. 301—302.
- ↑ Heichelheim, 1944, p. 363—364.
- ↑ Bellinger, 1945, p. 58.
Джерела та література ред.
Джерела ред.
- Тіт Лівій. Історія Риму від заснування міста.
Література ред.
- Alfred R. Bellinger. King Antiochus in 151/0 B. C. : [англ.] // Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens. — 1945. — Vol. 14, № 1. — P. 58—59. — ISSN 0018098X. — JSTOR 146752.
- Edwyn Robert Bevan. The House of Seleucus : [англ.]. — E. Arnold, 1902. — Vol. 2. — 334 p.
- Auguste Bouché-Leclercq. Histoire des Séleucides : [фр.]. — Paris : Scientia Verlag, 1913. — 485 p.
- Kay Ehling. Zwei ‚seleukidische‘ Miszellen : [нім.] // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — 2001. — Bd. 50, № 3. — S. 374—378. — ISSN 00182311. — JSTOR 4436623.
- John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — 818 p. — ISBN 9004107991.
- John D. Grainger. The Fall of the Seleukid Empire, 187–75 BC : [англ.]. — Pen & Sword, 2015. — 240 p. — ISBN 9781473874190.
- Fritz M. Heichelheim. Numismatic Comments : [англ.] // Hesperia: The Journal of the American School of Classical Studies at Athens. — 1944. — Vol. 13, № 4. — P. 361—364. — ISSN 0018098X. — JSTOR 146704.
- Jean M. Helliesen. A Note on Laodice Number Twenty : [англ.] // The Classical Journal. — 1980. — Vol. 75, № 4. — P. 295-298. — ISSN 0009-8353. — JSTOR 3297279.