Анрі Тулуз-Лотрек

французький живописець

Анрі́ Марі́ Раймо́н де Тулу́з-Лотре́к (фр. Henri Marie Raymond comte de Toulouse-Lautrec Monfa; 24 листопада 1864, Альбі — 9 вересня 1901, замок де Мальроме, Жиронда) — французький живописець, постімпресіоніст.

Анрі де Тулуз-Лотрек
Henri de Toulouse-Lautrec
Народження 24 листопада 1864(1864-11-24)
Альбі (Тарн), Франція
Смерть 9 вересня 1901(1901-09-09) (36 років)
  Замок Мальроме в департаменті Жиронда, Франція
(сифіліс)
Поховання Верделе
Національність Француз
Країна Франція Франція
Жанр художник
Навчання Кондорсе
Діяльність художник-плакатист, літограф, художник, графік, художник-гравер, архітектурний кресляр, графічний дизайнер, кераміст, дизайнер
Напрямок постімпресіонізм
Роки творчості 1879[1]1901[1]1901[1]
Вчитель Леон Бонна і Fernand Cormond
Твори At the Café La Mied, At the Moulin Rouged і The clownesse cha-u-kao at the Moulin Rouged
Батько Alphonse de Toulouse-Lautrec-Monfad
Мати Adèle Zoë Tapié de Céleyrand[2]
Роботи в колекції галерея Бельведер, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[3], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Штедель, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Палац витончених мистецтв[4], Музей мистецтва Метрополітен, Музей витончених мистецтв, Print Collectiond[5], Музей Креллер-Мюллер, Музей Ван Гога, Музей мистецтв Філадельфії, Музей Тулуз-Лотрека, Національна галерея, Courtauld Galleryd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Музей мистецтва Сан-Паулу, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Hiroshima Museum of Artd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей августинців, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Альбертіна, Державні художні зібрання Дрездена, Artizon Museumd, Бруклінський музей, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Національний музей мистецтва Каталонії, Phillips Collectiond, Abelló Museumd, Національний музей образотворчого мистецтва[6], Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Hammer Museumd, Музей образотворчих мистецтв, Ohara Museum of Artd, Баварські державні колекції картинd, Princeton University Art Museumd, Ермітаж, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Фіцвільяма, Бременська картинна галерея, Клівлендський музей мистецтв, Музей сучасного мистецтва, Національний музей Сербії, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художній музей Мілвокі, Dixon Gallery and Gardensd, Thiel Galleryd, Нова гліптотека Карлсберга, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Далласький музей мистецтв, Pola Museum of Artd, Barber Institute of Fine Artsd, Музей д'Орсе, Fred Jones Jr. Museum of Artd, Columbus Museum of Artd, Fondation Bembergd, Mead Art Museumd, Mohamed Mahmoud Khalil Museumd, Художній музей Вірджинії, San Diego Museum of Artd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Ам Ремерхольцd, Villa Florad, Гамбурзька картинна галерея, Minnesota Marine Art Museumd, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Інститут мистецтв Кларкаd, Hungarian National Galleryd, Королівські музеї витончених мистецтв[7], Aberdeen Art Galleryd[8], Міський музей (Амстердам)[9], Ашмолеан музей, Денверський художній музей, Стара національна галерея, Mougins Museum of Classical Artd, Botero Museumd, Musea Brugged, Музей мистецтв, Національна галерея і Музей Вальрафа-Ріхарца
Автограф

CMNS: Анрі Тулуз-Лотрек у Вікісховищі

Біографія та творчість ред.

Походив із давнього аристократичного роду. Народився в південно-французькому місті Альбі. У 14 років зламав обидві ноги і назавжди залишився калікою (через генетичне захворювання — батько й мати доводилися один одному двоюрідним братом і сестрою — ноги перестали рости), тому він вирішив присвятити себе живопису. Надихався мистецтвом імпресіоністів і японськими гравюрами.

Батьки Анрі, граф Альфонс Шарль де Тулуз-Лотрек-Монфа та графиня Адель Тап'є де Селейран, розлучилися після смерті молодшого сина Рішара в 1868 році. Після розлучення батьків Анрі жив в маєтку Шато-дю-Боск і в маєтку Селейранів недалеко від Нарбонна, де навчався верховій їзді, латині і грецькій мові.

У 1882 році приїхав до Парижа, а в 1884 —облаштувався на Монмартрі, де прожив до кінця своїх днів.

Вчився (у Л. Бонна в 1882 і Ф. Кормона з 1883) і працював у Парижі; відчував вплив Едґара Деґа і японської гравюри. Основна тема творчості Тулуз-Лотрека — розваги і побут паризької богеми і «дна», які він відтворює без моралізування, але з властивою йому хворобливою гостротою спостереження, часто з їдкою іронією, майстерно передаючи гротескову динаміку ніби випадково вихоплених з потоку життя мізансцен, характерність поз і жестів. Одним із перших усерйоз зайнявся малюванням афіш. У своїх роботах часто малював повій і життя монмартрських кабаре. Важливе місце в його картинах посідають танцівниця Ла Гулю («Ненажера») — виконавиця кадрилі, Жанна Авріль, клоунеса Ша-Ю-Као, співачка Іветта Гільбер.

Суто індивідуальній манері Анрі де Тулуз-Лотрека властиві узагальнений, гнучкий і ламкий малюнок, довгі вібруючі мазки, холодна гамма, відтінена крупними, яскравими барвистими плямами. Прекрасна майстерність особливо яскраво виявилася в літографованих театральних афішах Тулуз-Лотрека з їхнім графічно-гострим лаконізмом, декоративною показовістю кольору, химерно-гнучким малюнком.

Залишив після себе безліч чудових полотен. Помер у родовому замку на руках матері, не доживши до 37 років.

Проблеми зі здоров'ям ред.

Тулуз-Лотрек хворів на рідкісну спадкову хворобу пікнодизостоз[it], що незворотне вплинуло на розвиток його скелета, зробивши його кістки дуже ламкими. У 1878—1879 Тулуз-Лотрек переніс переломи обох стегон, наслідком чого стала неможливість вирости вище 152 см — його тулуб був нормального розміру, проте ноги були дуже короткими. Окрім того, у Тулуз-Лотрека був сигматизм[en] і внаслідок цього він не міг правильно вимовляти шиплячі та свистячі звуки. Згодом хворів на алкоголізм, а згодом на сифіліс.

Пам'ять ред.

У 1922 році в Альбі відкрито музей Тулуз-Лотрека. На його честь названо астероїд 11506 Тулуз-Лотрек[10].

Обрані роботи ред.

Примітки ред.

Посилання ред.