Анна Вільгельміна Ангальт-Дессау

принцеса Ангальт-Дессау

Анна Вільгельміна Ангальт-Дессау (нім. Anna Wilhelmine von Anhalt-Dessau), (нар. 13 червня 1715 — пом. 2 квітня 1780) — принцеса Ангальт-Дессау з дому Асканіїв, донька князя Ангальт-Дессау Леопольда I та імперської княгині Анни Луїзи Фозе.

Анна Вільгельміна Ангальт-Дессау
нім. Anna Wilhelmine von Anhalt-Dessau
Anna Wilhelmine (Lisiewsky 1745).JPG
Портрет Анни Вільгельміни пензля К. Ф. Р. Лісевського, близько 1745 року
Народилася 13 червня 1715(1715-06-13)
Дессау, Ангальт-Дессау, Священна Римська імперія
Померла 2 квітня 1780(1780-04-02) (64 роки)
Дессау, Ангальт-Дессау, Священна Римська імперія
Діяльність аристократ
Відома завдяки засновниця закладу для шляхтянок в палаці Мозігкау
Титул принцеса Ангальт-Дессау
Рід Асканії
Батько Леопольд I
Мати Анна Луїза Фозе
Брати, сестри Луїза Ангальт-Дессау, Генрієтта Амалія Ангальт-Дессауd, Леопольдіна Марія Ангальт-Дессау, Leopold II, Prince of Anhalt-Dessaud, Georg Heinrich von Berenhorstd, Prince Frederick Henry Eugen of Anhalt-Dessaud, William Gustav of Anhalt-Dessaud, Dietrich of Anhalt-Dessaud і Prince Moritz of Anhalt-Dessaud
У шлюбі з не було
Діти не було

Засновниця замку Мозігкау. Після її смерті її коштом в ньому був відкритий заклад для незаміжніх шляхтянок.

БіографіяРедагувати

Анна Вільгельміна народилась 13 червня 1715 року в Дессау. Вона була восьмою дитиною та третьою донькою в родині князя Ангальт-Дессау Леопольда I та його дружини Анни Луїзи Фозе. Мала старших братів Вільгельма Густава, Леопольда, Дітріха, Фрідріха Генріха та Моріца й сестру Луїзу. Ще одна сестра померла немовлям до її народження. Згодом родина поповнилася молодшими доньками, Леопольдіною Марією та Генрієттою Амалією.

Шлюб батьків, від початку морганатичний, після сплати великої суми до казни імператора, був визнаний рівнородним, оскільки матір отримала титул імперської княгині.

Історики-сучасники рідко згадували про Анну Вільгельміну, що пояснюється її невідповідністю уявленням авторів про жінок того часу. Принцеса отримала ретельну освіту, цікавилася мистецтвом та архітектурою. Ймовірно, великий вплив на неї мала тітка Марія Елеонора.[1] Дівчина мала здібності до фінансів та вела бухгалтерію свого брата Моріца. Під час його відновлення після поранень, завідувала його маєтками та персоналом.

Не зумівши видати Анну Вільгельміну, яка була його улюбленицею, заміж, батько у 1842 році дарував їй маєток Мозігкау. Значний апанаж дав їй змогу збудувати там замок і розпланувати розкішні сади. У 1757 році палац, будівництвом якого керував придворний архітектор Крістіан Фрідріх Дамм, було завершено, і він став літньою резиденцією принцеси. Мешкати в головній будівлі дозволялося лише жінкам, чоловіки зупинялися в павільйонах. Після смерті Марії Елеонори принцеса придбала більшу частину її колекції картин і збудувала для них окрему галерею в Мозігкау. Зиму Анна Вільгельміна проводила у Малому замку Дессау. Колекціонувала фарфор і екзотичні рослини. У 1775 році сади навколо замку Мозігкау були розширені.[1]

У рік своєї смерті Анна Вільгельміна наказала відкрити у замку заклад для незаміжніх шляхтянок, який функціонував до 1945 року. Пішла з життя у віці 64 років 2 квітня 1780 в Дессау. Похована у крипті церкви Святої Марії в Дессау.[2]

ГенеалогіяРедагувати

Йоганн Казимир
 
 
Агнеса Гессен-Кассельська
 
 
Фредерік Гендрік Оранський
 
 
Амалія цу Солмс-Браунфельс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Георг II
 
 
 
 
 
 
Генрієтта Катерина Оранська
 
 
 
 
 
 
Рудольф Фозе
 
 
 
 
 
Агнес Оме
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Луїза Фозе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Вільгельміна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б Astrid Wehser: Anna Wilhelmine von Anhalt und ihr Schloß in Mosigkau [1] (нім.)
  2. Церква Святої Марії в Дессау [2] Архівовано 8 липень 2017 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати