Генрієтта Катерина Оранська

Генрієтта Катерина Оранська (нід. Henriëtte Catharina van Oranje), (нар. 10 лютого 1637 — пом. 3 листопада 1708) — нідерландська принцеса з Оранської династії, донька штатгальтера Голландії Фредеріка Генріка Оранського та принцеси Амалії Сольмс-Браунфельської, дружина князя Ангальт-Дессау Йоганна Георга II, матір князя Леопольда I. Регентка Ангальт-Дессау у 16931698 роках.

Генрієтта Катерина Оранська
нід. Henriëtte Catharina van Oranje
Mitjens Henriette Catharina Anhalt-Dessau@Weimar Schlossmuseum.JPG
Портрет Генрієтти Катаріни пензля Яна Майтенса, близько 16651666 років, Веймарський замок
4-а княгиня-консорт Ангальт-Дессау
Початок правління: 15 вересня 1660
Кінець правління: 7 серпня 1693
Попередник: Софія Маргарита Ангальт-Бернбурзька
Наступник:Гізела Агнеса Ангальт-Кьотенська
Дата народження: 10 лютого 1637(1637-02-10)
Місце народження:Гаага
Країна:Республіка Об'єднаних провінцій
Дата смерті:3 листопада 1708(1708-11-03) (71 рік)
Місце смерті:палац Оранієнбаум
Чоловік:Йоганн Георг II
Діти:Амалія Людовіка, Генрієтта Амалія, Фрідріх Казимир, Єлизавета Альбертіна, Генрієтта Амалія, Луїза Софія, Марія Елеонора, Генрієтта Агнеса, Леопольд, Йоганна Шарлотта
Династія:Оранська, Асканії
Батько:Фредерік Генрік Оранський
Мати:Амалія Сольмс-Браунфельська

БіографіяРедагувати

Генрієтта Катерина народилась 10 лютого 1637 року в Гаазі. Вона була сьомою дитиною та шостою донькою в родині штатгальтера Голландії, Зеландії, Утрехта, Гельдерна й Оверейссела Фредеріка Генріка Оранського та його дружини Амалії Сольмс-Браунфельської. Мала старшого брата Вільгельма та сестер Луїзу Генрієтту, Єлизавету Шарлотту та Альбертіну Агнесу. Інші сестри померли до її народження. За п'ять років у неї з'явилася молодша сестра Марія.

В дитячому віці була заручена зі Східнофрисландським принцом Енно Людвігом. Згодом заручини були розірвані за її ініціативою.

Матір зробила двір у Гаазі європейським центром мистецтв, також активно займалася політикою. Батько помер, коли Генрієтті Катаріні було десять. Брат, який став королем після нього, помер за три роки від віспи, і матір знову повернулася до влади як одна з регентів країни, хоча фактично правила одноосібно. Руки Генрієтти Катерини просив король Великої Британії у вигнанні Карл II, однак Амалія у 1658 році влаштувала шлюб доньки зі спадкоємним принцом Ангальт-Дессау. Незважаючи на це, дівчина все життя зберігала листи від Карла.[1]

 
Йоганн Георг Ангальт-Дессау

У віці 22 років принцеса стала дружиною 31-річного спадкоємного принца Ангальт-Дессау Йоганна Георга, єдиного сина правлячого князя Йоганна Казимира. Шлюбний контракт було підписано 7 грудня 1658 року в Гаазі. Вінчання пройшло 9 вересня 1659 у Гронінгені. Посагом Генрієтта Катерина отримала 30 000 голандських гульденів. Також було оговорено, що її свита становитиме 20 осіб.[1] Це відразу виявило фінансову нерівність пари, що зрештою пояснювалось, розоренням Німеччини Тридцятилітньою війною. За рік Генрієтта Катерина народила первістка й через тиждень її чоловік став правителем князівства. Тоді ж він дарував дружині селище Нішвіц. Новонароджена дівчинка, втім, скоро померла. Всього ж у пари було десятеро дітей, шестеро з яких досягли дорослого віку:

  • Амалія Людовіка (7 вересня12 листопада 1660) — прожила 2 місяці;
  • Генрієтта Амалія (428 січня 1662) — прожила 3 тижні;
  • Фрідріх Казимир (16631665) — прожив півтора року;
  • Єлизавета Альбертіна (16651706) — дружина герцога Саксен-Вайзенфельс-Барбі Генріха, мала п'ятеро дітей, що не залишили нащадків;
  • Генрієтта Амалія (16661726) — дружина князя Нассау-Діца Генріха Казимира II, мала дев'ятеро дітей;
  • Луїза Софія (16671678) — прожила 10 років;
  • Марія Елеонора (16711756) — дружина 7-го Несвижського ордината Єжи Юзефа Радзивілла, мала єдину доньку;
  • Генрієтта Агнеса (16741729) — одружена не була, дітей не мала;
  • Леопольд (16761747) — наступний князь Ангальт-Дессау у 16931747 роках, був одружений з Анною Луїзою Фьозе, мав десятеро законних дітей та двох позашлюбних;
  • Йоганна Шарлотта (16821750) — дружина маркграфа Бранденбург-Шведського Філіпа Вільгельма, мала шестеро дітей.
 
Палац Оранієнбаум

Перші роки подружнього життя пройшли у Берліні.[1]

У 1673 році Генрієтта Катерина в пам'ять про свою батьківщину перейменувала Нішвіц в Оранієнбаум. Від 1683 року там почалося будівництво палацу та парка. Палац певний час грав роль літньої резиденції сімейства.

В житті князівства брала активну участь. Розвитку країни сприяли не лише її статки, але й культурний рівень. За часів їхнього з чоловіком правління було впроваджене будівництво дамб, запущений завод з виробництва скла, в сільському господарстві почали розводити тютюн. З Голландії до князівства прибули ремісники, фермери та художники, що впроваджували нові методи своєї справи.[1]

У 1693 році Йоганн Георг помер. До 1698 року Генрієтта Катаріна виконувала функції регентки при їхньому синові та всіляко намагалася завадити його шлюбу з донькою аптекаря Фозе, в яку той був закоханий. Вона відправила юнака у турне Європою, однак зусилля виявилися марними і, ставши повнолітнім, Леопольд одружився зі своєю обраницею.

Під час регентства княгиня заснувала притулок для дітей та жінок, запровадила правила для юристів та систему опіки над дітьми-сиротами. Після передачі повноважень зайнялася перебудовою палацу в Оранієнбаумі, яка була завершена у 1702 році. Мешкала там до кінця життя.

Померла 3 листопада 1708 року. Похована в Дессау.[2]

ГенеалогіяРедагувати

Вільгельм I Нассау-Ділленбург
 
 
Юліана цу Штольберг
 
 
Ґаспар де Коліньї
 
 
Шарлотта де Лаваль
 
Конрад Сольмс-Браунфельс
 
Єлизавета Нассау-Ділленбурзька
 
Людвіг I
 
 
Єлизавета Сольмс-Лаубахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм I Оранський
 
 
 
 
 
 
Луїза де Коліньї
 
 
 
 
 
 
Йоганн Альбрехт I Солмс-Браунфельс
 
 
 
 
 
Агнесса Сайн-Віттгенштайн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Генріх Оранський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Амалія цу Солмс-Браунфельс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генрієтта Катерина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Біографія Генрієтти Катерини Оранської [1] (нід.)
  2. Оранж-Нассау [2] Архівовано 9 грудень 2017 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати