Відкрити головне меню

Апана́ж (фр. apanage від лат. appano — «забезпечую хлібом») — в середньовічній Європі частина спадкових земельних володінь чи грошове утримання, що передавалося некоронованим членам королівської родини[1]. В тих країнах, де престол за салічною системою успадковували лише особи чоловічої статі, апанаж принцесам не виділявся, хоча вони отримували нерухоме майно. В країнах, де монарху визначали точний розмір утримання (так званий liste civile) апанаж співвідносився з цим утриманням, а вотувався в палаті народних представників[2].

При призначенні апанажу застосовували дві системи. Згідно з першою, кожному принцові виділяли нерухоме майно, яке після смерті власника поверталось державі. Згідно з другою, призначений апанаж після смерті власника ділили між його нащадками і лише в тому випадку, коли нащадків не було, повертали державі[2]. У Франції апанаж проіснував до 1832 року[3].

ДжерелаРедагувати

  1. Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)
  2. а б Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.(рос.)
  3. Л. П. Кураков, В. Л. Кураков, А. Л. Кураков. Экономика и право: словарь-справочник. — М.: Вуз и школа, 2004.(рос.)