Андрусенко Микола Іванович
Андрусенко Микола Іванович (13 травня 1922, с. Мирошниківка Коломацького, колишнього Валківського району, Харківська область, УРСР — 20 травня 2010[1], Сімферополь, АРК, Україна) — український актор, працював в Кримському українському музичному театрі (м. Сімферополь) та Львівському обласному українському драматичному театрі (м. Дрогобич). Народний артист Української РСР (1979). Заслужений артист Української РСР (1971).
| Андрусенко Микола Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 13 травня 1922 Мирошниківка, Коломацький район, Україна | |||
| Помер | 20 травня 2010 (88 років) Сімферополь, Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Провідні ролі | Возний у «Наталка Полтавка» І. Котляревського Шельменко у «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка Боруля у «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого | |||
| IMDb | nm8084985 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Микола Іванович Андрусенко народився 13 травня 1922 року в селі Мірошниківка Коломацького (колишнього Валківського району) на Харківщині. Коли майбутньому актору настав час іти до школи, його сім'я перебралася до Валок. У драматичному гуртку при місцевому піонерському клубі зробив перші кроки до театральної сцени, підтвердивши свою відданість театру в аматорських спектаклях Валківського Народного дому.
1940 року Микола Андрусенко закінчив Валківську середню школу і вступив до Харківського автодорожнього інституту, у якому, втім, провчився лише місяць. Саме тоді вийшла урядова постанова про переведення навчання із безплатного на платне, яке бідній родині Андрусенків було не по кишені. Микола повернувся до Валок і став працювати культорганізатором у місцевому дитбудинку.
Щойно почалася війна Миколу разом із іншими валківчанами відрядили на риття протитанкових окопів у Чернігівську область. При відступі, в районі станції Яготин, потрапив в оточення. Додому повертався вже по окупованій території. Вдома у травні 1942 року був силоміць вивезений окупантами на каторжні роботи до Німеччини, де перебував до травня 1945 року.
Після звільнення із неволі служив хористом ансамблю Червоноармійської пісні і танцю 28-ї армії Білоруського округу.
Повернувшись до Валок у червні 1946 року, М. І. Андрусенко вдома пробув недовго. Рятуючись від голоду, помандрував у Західну Україну, де мешкав старший брат, куди скоро перевіз і батьків. Влаштувавшись підсобним робітником до Дрогобицького музично-драматичного театру, невдовзі став його провідним актором.
У 1957 році Микола Іванович отримав запрошення на роботу від Кримського музичного театру драми і комедії (згодом Кримський український музичний театр), з колективом якого і пов'язав решту свого сценічного життя.
У 1971 році Миколі Івановичу Андрусенку було присвоєне почесне звання заслуженого артиста[2], а ще через 7 років (1979) — народного артиста УРСР.
Микола Іванович завжди з великим трепетом ставився до своєї малої Батьківщини. Навесні 1995 року, гастролюючи в Полтаві, він разом із трупою свого театру побував у Валках, виступив із колегами на сцені Народного Дому «Іскра». Відтоді підтримував добрі і плідні стосунки з валківчанами. Так, представники Валківщини на запрошення М. Андрусенка та його театру бували в Криму, кілька разів зустрічалися в Полтаві, куди кримчани приїздили на гастролі. Прощальна зустріч Миколи Івановича з рідним краєм відбулася у травні 2005 року.
Творчість
ред.За своє творче життя на сцені, яке тривало 62 роки, видатний артист створив понад 200 образів, якими зачарував сотні своїх прихильників як у Криму, так і по всій Україні.
- Ролі у виставах[3]:
- Возний у «Наталка Полтавка» І. Котляревського;
- Шельменко у «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка;
- Боруля у «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого.
Примітки
ред.- ↑ Пішов із життя Микола Андрусенко на ukrainasn.narod.ru
- ↑ Постанова Президії Верховної Ради УРСР від 25.08.1971 № 146 «Про присвоєння почесного звання заслуженого артиста Української РСР» // Відомості Верховної Ради Української РСР. — Том 30. — Київ — 1971. — с.236.
- ↑ Андрусенко Микола Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 25 . — ISBN 5-88500-042-5.
Джерела
ред.- Андрусенко Микола Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 25 . — ISBN 5-88500-042-5.
Посилання
ред.- Пішов із життя Микола Андрусенко // ukrainasn.narod.ru.
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |