Відкрити головне меню

Андрес Мануель дель Ріо
ісп. Andrés Manuel del Río Fernández
Del Rio.jpg
Народився 10 листопада 1764(1764-11-10)
Іспанія Мадрид
Помер 23 березня 1849(1849-03-23) (84 роки)
Мексика Мехіко
Громадянство
(підданство)
Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Іспанія
Діяльність хімік, натураліст, викладач університету, геолог
Alma mater Університет Алькали
Заклад Національний Автономний Університет Мексики
Науковий керівник Антуан Лоран Лавуазьє, Рене-Жюст Аюї
Член Французька академія наук
Відомий завдяки: відкриття Ванадію

Андрес Мануель дель Ріо у Вікісховищі?

Андрес Мануель дель Ріо Фернандез (ісп. Andrés Manuel del Río Fernández, 10 листопада 1764, Мадрид — 23 березня 1849, Мехіко) — іспанський хімік та мінералолог, першовідкривач хімічного елемента Ванадію.

БіографіяРедагувати

У 16 років отримав класичну освіту бакалавра в Університеті Алькали. Наступних два роки вивчає приватно фізику та мінералогію. У червні 1782 року отримує королівську стипендію та вивчає хімію, геологію, мінералогію у Королівській академії гірничої справи у Альмаден. У 1783 році їде на навчання у паризький Колеж де Франс, де продовжує навчання у хіміка Жан-П'єра Йозефа д'Арсета. У 1789 році Ріо перебирається у Фрайберг, де зустрічається із директором Фрайберзької гірничої академії — Авраамом Готлобом Вернером та Александом фон Гумбольдтом. Із Губольдтом встановилися дружні стосунки і обоє отримали у Фрайберзі наукові ступені. У 1793 році Ріо повертається у Париж — асистентом Лавуазьє та після арешту Лавуазьє перебирається у Мексику в Національний автономний університет Мексики на посаду професора мінералогії. У 1820 році стає депутатом Генеральних кортесів Іспанії і виступає за незалежність Нової Іспанії. На пропозицію залишатись в Іспанії відповів відмовою і повернувся у Мексику. Був членом численних наукових академій, у тому числі — Французької академії наук, Нью-Йоркської академії наук.

Відкриття ВанадіюРедагувати

 
Ванадиніт. Pb5(VO4)3Cl.

У 1801 році Дель Ріо отримує зразки мінералу із копальні Пурісіма дель Карденаль у Сімапані (штат Ідальго). При дослідженні цієї свинцевмісної руди plomo pardo, Ріо знаходить новий металічний елемент. Він встановлює, що мінерал ванадиніт є сполукою з новим елементом, хімічні властивості якого не відповідають властивостям інших елементів, відомих на той час. При дослідженні нового елементу Ріо отримав його сполуки, що мали різні забарвлення. У своїй публікації 1802 року він назвав його Панхромій (pancromo — усі фарби). У пізніших публікаціях Ріо назвав його Еритохромом (eritrono — червоний), через червоне забарвлення його лужних солей.

У наступному 1803 році Мехіко відвідує товариш Ріо — Александер фон Гумбольдт. Гумбольдт скептично віднісся до результатів Ріо, і був думки, що це не новий елемент, а відкритий у 1797 році елемент Хром. При поверненні у Європу Гумбольдт взяв зразки руди для аналізу та вислав їх пізніше у Париж — Іпполиту-Віктору Коллє-Дескотілу для досліджень. Коллє-Дескотіл помилився у аналізі, та виявив лише Хром у руді, яка містила також і його, але як домішку. Александер фон Гумбольдт відхилив таким чином виявлення нового елемента. Ріо схилився до авторитету Гумбольдта, та висловив думку, про те, що його аналіз був помилковим.

У 1830 році шведський хімік Нільс Габріель Сефстрьом знову відкрив хімічний елемент Ванадій. Одразу після цього Фрідріх Велер встановив, що у випадку відкриття Сефстрьома та Ріо — елементів Ванадію та Еритохрому йдеться про один і той же хімічний елемент. Таким чином відкриття нового елементу посунулося на 29 років. Вперше металічний ванадій виділив британський хімік Генрі Енфілд Роско у 1867 році — відновленням хлориду ванадію воднем.

ПосиланняРедагувати