Вікіпедія

Анджей Карвета

Анджей Карвета (пол. Andrzej Karweta; нар. 11 червня 1958, Єлень, ПНР — пом. 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія) — польський віцеадмірал, командувач ВМС Польщі (2007—2010).

Анджей Карвета
Народження11 червня 1958(1958-06-11)[1]
Явожно, Сілезьке воєводство
Смерть10 квітня 2010(2010-04-10)[1] (51 рік)
Смоленськ, Росія
Авіакатастрофа під Смоленськом 10 квітня 2010 року
Країна Республіка Польща
ОсвітаВійськово-морська академія імені Героїв Вестерплатте і National Defence University of Warsawd
Званнявіцеадмірал
Нагороди
срібний Хрест заслуги Бронзовий Хрест заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі Pro Memoria Medal Золота медаль «За заслуги при збереженні країни» Gold Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland" Silver Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland" Bronze Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland"
CMNS: Анджей Карвета у Вікісховищі

Освіта

ред.

У 1977 році закінчив загальноосвітній ліцей імені Станіслава Сташиця у Хшануві та вступив на факультет командування Військово-морської академії імені Героїв Вестерплатте у Гдині, де здобув кваліфікацію магістра навігації та представлений до першого звання офіцерського складу — підпоручника морського флоту .

У 1989 році пройшов курси вищої підготовки офіцерів, а в 1992—1997 роках навчався на аспірантурі оперативно-тактичного відділу в Командно-штабному інституті Військово-морської академії.

У 2006 році розпочав дослідження оборонної політики на факультеті оборонної стратегічної в Академії національної оборони у Варшаві, після чого направлений до Королівської академії військової підготовки у Лондоні (англ. Royal College of Defence Studies).

Військова кар'єра

ред.
 
Віцеадмірал Анджей Карвета (в центрі) під час пресконференції Військово-морських сил Польщі у 2008 році
 
Пам'ятна дошка у військовій спеціалізованій медичній клініці Гдині
 
Меморіал адмірала Анджея Карвети на цвинтарі ВМС ПОльщі у Гдині-Оксив'я
 
Куточок пам'яті адмірала флоту Анджея Карвети на есмінцю ORP «Błyskawica»

Професійну військову службу розпочав у 13-й ескадрильї тральщиків у Гелі, що була частиною 9-ї флотилії берегової охорони імені контрадмірала Влодзімеж Стреєра. Спочатку призначений командиром корабельного відділу, згодом помічником капітана тральщика.

У 1986 році став командиром тральщика ORP «Czapla» проєкту 206F. За три роки прийняв командування над ORP «Mewa» і одночасно командував тактичною групою 13-ї ескадрильї тральщиків. З 1992 по 1996 рік був начальником штабу — заступником командира 13-ї ескадрильї тральщиків, а потім був командувачем військової частини.

Під час військових маневрів «US BALTOPS 2000» у Балтійському морі 2000 року командував міжнародною командою протимінних кораблів.

У 2002 році був заступником начальника відділу підводного озброєння у Головному штабі союзних збройних сил НАТО в Атлантичному океані. Одночасно виконував обов'язки польського національного військового представника в штабі SACLANT у Норфолку . У зв'язку з реорганізацією, у 2003 році обійняв посаду польського національного представника зв'язку в Командуванні об'єднаних сил з питань трансформації у Норфолку.

У 2005 році повернувся до Польщі, де до 2006 року був заступником командира 8-ї флотилії берегової оборони імені віцеадмірала Казімежа Порембського у Свіноуйсьці. У травні 2007 року підвишений до звання контрадмірала[2] та призначений заступником начальника Штабу ВМС у Гдині.

8 листопада 2007 року президент Лех Качинський присвоїв йому звання віцеадмірала[3], а 11 листопада 2007 року призначив командувачем ВМС Республіки Польща[4][5].

Смерть

ред.

Загинув 10 квітня 2010 року в катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську[6]. 15 квітня йому посмертно присвоєно звання адмірала флоту[7]. 26 квітня на борту музейного корабля ORP «Błyskawica» відбулася церемонія трауру за участі моряків та флагманських постів усіх підрозділів ВМС, а також шести кораблів ВМС РП — ORP «Flaming», ORP «Orkan», ORP «Metalowiec», ORP «Kaszub», ORP «Hydrograf», ORP «Piast»[8] та французького корабля FS «Sagitaire».

Похований в Баніно[9]. Перепохований 30 жовтня 2015 року[10].

Вшанування пам'яті

ред.

10 травня 2010 року у Гдині урочисто посаджений Дуб Пам'яті на честь адмірал Анджея Карвети[11], а в червні 2010 року муніципалітет Гдині ухвалив рішення назвати один з парків міста його іменем[12]. 3 липня 2010 року адмірал відзначений пам'ятною дошкою у формі рози вітрів на Алеї заслуг моряків у Реві[13].

27 серпня 2010 року рішенням міської ради Жукова у селі Мішево одній із вулиць присвоєно ім'я Адмірала Анджея Карвети[14].

28 листопада 2010 року адміралу Карветі встановлено пам'ятник на морському кладовищі в Гдині-Оксив'я та пам'ятну дошка на фронтоні штабу ВМС у Гдині[15].

10 квітня 2011 року у каплиці Військової парафії при 8-й прибережній оборонній флотилії у Свіноуйсьці відкрито пам'ятну дошку, присвячену адміралу Анджею Карветі та єпископу Тадеушу Плоському[16]. Того ж дня, у залі традицій Морського навчального центру в Лендові поблизу Устки встановлено портрет адмірала Карвети[17].

10 квітня 2013 року наказом Міністра оборони Томаша Семоняка 13-й ескадрильї тральщиків присвоєно почесне ім'я адмірала флоту Анджея Карвети[18]. Церемонія присвоєння імені відбулась 29 квітня того ж року[19].

12 вересня 2015 року в парафії Воздвиження Чесного Хреста у Явожно було відкрито меморіальну дошку на честь Анджея Карвети.

7 квітня 2017 року у ліцеї імені Станіслава Сташиця у Хшанові відкрито меморіальну дошку на честь адмірала[20].

Анджею Карветі присвячені вірші, написані його дружиною Маріолою[21].

Генералів Анджея Карвету, Анджея Бласіка та Броніслава Квятковського згадали в документальному фільмі Аніти Гаргас під назвою «В ім'я пошани» (пол. W imię honoru, 2016)[22][23].

Приватне життя

ред.

Був одружений з Марією (Маріолою[24]) Йолантою. Мав трьох дітей (двох доньок та сина). Цікавився історієї і моделюванням кораблів.

Відзнаки

ред.
  • Командорський Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2010)[25]
  • Срібний Хрест Заслуги (2005)[26]
  • Бронзовий Хрест Заслуги (2001)[27]
  • Золота Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
  • Срібна Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
  • Бронзова Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
  • Золота Медаль «За заслуги в обороні країни»
  • Почесна відзнака «Командир військового корабля»
  • Медаль «Pro Memoria»
  • Перстень Галлера
  • Великий Хрест Ордена Заслуг (2008, Португалія)[28]
  • Почесний громадянин Сілезького воєводства (посмертно, 2011)[29]
  • Почесний диплом «За заслуги перед містом Явожно» (2011)[30]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ M.P. z 2007 r. nr 31, poz. 358
  3. ↑ M.P. z 2007 r. nr 85, poz. 899
  4. ↑ M.P. z 2007 r. nr 85, poz. 901
  5. ↑ Departament Prasowo-Informacyjny, Nominacje generalskie w dniu Święta Niepodległości [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — Ministerstwo Obrony Narodowej Rzeczypospolitej Polskiej, 2007-11-11 [dostęp: 2007-11-11]
  6. ↑ Lista pasażerów i załogi samolotu TU-154. mswia.gov.pl. 10 квітня 2010. Процитовано 18 липня 2010.
  7. ↑ Komunikat Nr 161/VI kad. sejm.gov.pl. 16 квітня 2004. Процитовано 17 квітня 2010.
  8. ↑ Pożegnanie admirała floty Andrzeja Karwety. mw.mil.pl. 24 квітня 2004. Процитовано 18 липня 2010.
  9. ↑ Msza pożegnalna admirała Andrzeja Karwety. interia.pl. 26 квітня 2004. Процитовано 18 квітня 2010.
  10. ↑ Anna Rębas (30 жовтня 2015). „Panie admirale. Pokazałeś, jak trzeba pełnić służbę”. Drugi pogrzeb Andrzeja Karwety. radiogdansk.pl. Процитовано 20 серпня 2016.
  11. ↑ Smoleński epilog. polska-zbrojna.pl. 10 травня 2010. Процитовано 18 липня 2010.
  12. ↑ Gdynia: Park i sala admirała Karwety. dziennikbaltycki.pl. 28 червня 2010. Процитовано 17 серпня 2010.
  13. ↑ Zasłużony człowiek morza Andrzej Karweta. jaw.pl. 9 липня 2010. Процитовано 17 серпня 2010.
  14. ↑ UCHWAŁA NR XLVII/805/2010 RADY MIEJSKIEJ W ŻUKOWIE (пол.). www.prawomiejscowe.pl. Процитовано 2 грудня 2017.
  15. ↑ 92. rocznica odtworzenia Marynarki Wojennej RP. mw.mil.pl. 25 листопада 2010. Процитовано 3 травня 2011.
  16. ↑ Odsłonięcie tablicy. parafiawojskowa.swi.pl. Процитовано 4 травня 2011.
  17. ↑ Tablica pamiątkowa ofiar katastrofy smoleńskiej i portret admirała Karwety w Ustce. slupsk.naszemiasto.pl. Процитовано 4 травня 2011.
  18. ↑ Decyzja Nr 85/MON z dnia 10 kwietnia 2013 r. w sprawie nadania imienia patrona 13. Dywizjonowi Trałowców (Dz.Urz.MON 2013 poz. 90) (PDF). dz.urz.mon.gov.pl. Процитовано 1 травня 2012.
  19. ↑ 13 Dywizjon Trałowców imienia admirała floty Andrzeja Karwety. mw.mil.pl. 29 квітня 2013. Процитовано 1 травня 2012.
  20. ↑ Poświęcenie tablicy. Diecezja sosnowiecka. Процитовано 31 жовтня 2015.
  21. ↑ Anna Rębas (6 квітня 2016). „Bóg dał mi Ciebie wiosną i wiosną odebrał”. Żona zmarłego w katastrofie smoleńskiej admirała czyta wiersze do niego. radiogdansk.pl. Процитовано 20 серпня 2016.
  22. ↑ W imię honoru. tvp.pl. Процитовано 20 серпня 2016.
  23. ↑ Anna Sarzyńska (14 червня 2016). Trzy wdowy, trzy historie, jedna tragedia. „W imię honoru” - nowy film Anity Gargas to poruszający obraz o emocjach kobiet dotkniętych piętnem Smoleńska. wpolityce.pl. Процитовано 20 серпня 2016.
  24. ↑ Irena Łaszyn (8 квітня 2011). Mariola Karweta: Bardzo lubiłam być Twoją żoną. dziennikbaltycki.pl. Процитовано 20 серпня 2016.
  25. ↑ Komunikat Nr 163/VI kad. [Архівовано 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.] [dostęp 2010-04-16]
  26. ↑ M.P. z 2006 r. nr 1, poz. 8 — pkt 113.
  27. ↑ M.P. z 2001 r. nr 39, poz. 636 — pkt 790.
  28. ↑ Chancelaria das Ordens Honoríficas Portuguesas (PDF) (порт.). dre.pt. Процитовано 12 вересня 2020.
  29. ↑ Honory dla admirała w Jaworznie. portalsamorzadowy.pl. 14 червня 2011. Процитовано 16 червня 2011.
  30. ↑ Uchwała Rady Miejskiej w Jaworznie (PDF). jaworzno.pl. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2011. Процитовано 16 червня 2011.

Посилання

ред.
  • Wiceadmirał Andrzej KARWETA. Marynarka wojenna RP (пол.)
  • Krzysztof Komorowski (red.): Kronika Wojska Polskiego 2007. Warszawa: Fundacja Polonia Militaris, 2008, s. 99. ISSN 1734-2317.  (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджей_Карвета&oldid=39898864