Відкрити головне меню

Андрій Цолакович Аматуні (вірм. Անդրեյ Ցոլակի Ամատունի; 10 січня 1928, Ленінград10 жовтня 1999, Москва) — вірменський фізик-теоретик.

Аматуні Андрій Цолакович
вірм. Անդրեյ Ցոլակի Ամատունի
Народився 10 січня 1928(1928-01-10)
Ленінград, Російська СФРР, СРСР
Помер 1 травня 1999(1999-05-01) (71 рік)
Єреван, Вірменія або Москва, Росія
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Armenia.svg Вірменія
Діяльність фізик
Alma mater Фізичний факультет МДУ (1972)
Сфера інтересів теоретична фізика
Заклад Єреванський фізичний інститут і Єреванський державний університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди

Академік НАН РВ[ru] (1996), доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1983). Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1991). Директор Єреванського фізичного інституту (1973-1992).

Дослідження відносяться до антиферомагнітної квантової теорії, створення детекторів нового типу ультрарелятивістських частинок, теорії елементарних частинок, створення нових методів прискорення частинок[1].

Зміст

БіографіяРедагувати

Андрій Цолакович Аматуні народився 10 січня 1928 року[2] в Ленінграді, в сім'ї партійних діячів[3]. Батько Цолак Аматуні і мати Асмік Пап'ян були бійцями загону Камо[ru], працювали в Томську, Свердловську, Ленінграді, Москві, Ростові-на-Дону[3]. У 1937 році Цолак Аматуні був репресований, у 1938 році — помер, а в 1956 році реабілітований[3].

Андрій Аматуні закінчив Єреванську середню школу № 20[4]. У 1945 році він поступив на фізико-математичний факультет Єреванського державного університету, звідки в 1948 році перевівся на фізичний факультет Московського державного університету, який закінчив у 1950 році[3].

У 1950 році викладав на факультеті загальної фізики Єреванського російського педагогічного інституту (нині ЄДЛУМСН імені Брюсова)[5]. З того ж року по 1988 рік він читав лекції зі спеціальних курсів теоретичної фізики на фізичному факультеті Єреванського державного університету[6][7][8]. У 1954-1956 роках Аматуні навчався в аспірантурі Московського університету під керівництвом доктора фізико-математичних наук, професора Сергія Володимировича Тябликова[ru][5]. Там само в 1956 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «До теорії антиферомагнетизму»[9][5]. На становлення Андрія Аматуні як фізика справили істотний вплив також Микола Миколайович Боголюбов, Лев Давидович Ландау, Анатолій Олександрович Власов[ru][10].

З 1956 року Андрій Аматуні був старшим науковим співробітником Єреванського фізичного інституту[5]. У 1972 році він захистив докторську дисертацію на тему «Деякі питання теорії випромінювання і фізики елементарних частинок»[9][11]. У 1965-1973 роках був першим заступником директора[11], а в 1973-1992 роках — директором Єреванського фізичного інституту[6][1]. У 1983 році отримав вчене звання професора[1].

Андрій Аматуні був головою спеціалізованої ради при Єреванському фізичному інституті за спеціальністю «теоретична і математична фізика», «фізика елементарних частинок і атомного ядра», членом наукових рад АН СРСР з ядерної фізики, фізики елементарних взаємодій, з проблеми «Космічні промені», членом правління товариства «Знання» Вірменської РСР, членом редакційної колегії журналу «Вісті АН Вірменської РСР. Фізика»[8]. Член КПРС з 1963 року[12]. Обирався членом Єреванського міського комітету КП Вірменії, депутатом Єреванської міської Ради народних депутатів[12].

Андрій Аматуні є автором понад 100 наукових праць з теорії антиферомагнетизму, теорії випромінювання і іонізаційних втрат заряджених частинок, прикладної фізики[10].

У 1996 році Андрій Аматуні був обраний дійсним членом Національної академії наук Республіки Вірменія[1][6].

Андрій Цолакович Аматуні помер 10 жовтня 1999 року від серцевого нападу в літаку, по дорозі на наукову конференцію в Японії[13]. Похований в Єреванському міському пантеоні[14].

Наукова діяльністьРедагувати

У період навчання в аспірантурі Московського університету (1954-1956) Андрій Аматуні виконав низку робіт з квантової теорії антиферомагнетизму[5]. Застосований ним метод Тябликова — Боголюбова дозволив повніше дослідити основні та збуджені стани антиферомагнетизму[5]. Цим дослідженням була присвячена кандидатська дисертація Аматуні[5].

З 1958 року Андрій Аматуні здійснив роботи зі створення фізичного проекту Єреванського синхротрона, розробив проект системи інжекції електронів у синхротрон[5]. Він брав участь у створенні проекту спеціалізованого джерела синхротронного випромінювання[ru] — накопичувача електронів на базі існуючого прискорювача[5].

У 1960-1964 роках Андрій Аматуні виконав цикл робіт з теорії перехідного випромінювання[5]. Ним розглядалися розмитість границі поділу, вплив просторової дисперсії на спектр перехідного випромінювання, перехідне випромінювання електричних і магнітних диполів[5]. Вирішені завдання з теорії перехідного випромінювання сприяли з'ясуванню можливостей її практичного використання у фізиці високих енергій[6].

З 1965 року Андрій Аматуні виконав роботи з фізики елементарних часток[5]. Він отримав низку результатів з теорії фотопородження мезонів за високих енергій у моделі комплексних моментів (векторні[en] ,  ,   і псевдоскалярні —  ,  )[7][5]. Аматуні ефективно застосував методи нелінійного функціонального аналізу до розв'язування деяких рівнянь теорії елементарних частинок[5].

Андрій Аматуні в рамках магнітної гідродинаміки вирішив завдання щодо прискорення пучків заряджених частинок[11] при проходженні через плазму. Ним запропоновано варіант лазерного прискорення заряджених частинок поверхневою хвилею, що виникає при повному внутрішньому відбитті[11].

Основні наукові роботиРедагувати

 

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Андрей Цолакович Аматуни. Національна академія наук РВ. Процитовано 2014-12-24. 
  2. Кто есть кто, 2005, с. 81
  3. а б в г Вартапетян и др., 1988, с. 234
  4. Андрей Аматуни. Ереванская школа № 20 имени Дж. С. Киракосяна. Архів оригіналу за 2014-12-24. Процитовано 2014-12-24. 
  5. а б в г д е ж и к л м н п р Вартапетян и др., 1988, с. 235
  6. а б в г д Известия НАН РА, 1998, с. 154
  7. а б в Армянская советская энциклопедия, 1975, с. 276
  8. а б Вартапетян и др., 1988, с. 237
  9. а б Аматуни Андрей Цолакович. Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке. Процитовано 2014-12-25. 
  10. а б Известия НАН РА, 1998, с. 153
  11. а б в г Вартапетян и др., 1988, с. 236
  12. а б в г д Вартапетян и др., 1988, с. 238
  13. Andrej Amatuni (1928—1999) (en). CERN Courier. 2000-03-07. Процитовано 2014-12-24. 
  14. Андрей Цолакович Аматуни. hush.am. Процитовано 2017-09-17. 
  15. Указ Президента РФ от 21 июля 1997 года № 752. Юридическая база РФ. 2006-09-25. Архів оригіналу за 2014-12-24. Процитовано 2014-12-24. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати