Амальрік I
Амальрі́к I (лат. Amalricus І; 1136 — 11 липня 1174) — король Єрусалиму (1163—1174). Граф яффський (1151—1167). Представник Анжуйського дому. Народився в Єрусалимі. Син єрусалимського короля Фулько I та королеви Мелісенди, доньки короля Балдуїна II. Зайняв трон після смерті Балдуїна III. Здійснив ряд походів проти Фатимідського халіфату в Єгипті (1163—1169). Уклав і підтримував союз із Візантією проти спільних ворогів — турків-сельджуків і арабів (1167). За його наказом тірський архієпископ Вільгельм написав 23-х томну «Історію» хрестових походів і Єрусалимського королівства. Помер в Єрусалимі від пропасниці. Його трон успадкував син Балдуїн IV, хворий на проказу.
Амальрік I | ||
| ||
---|---|---|
10 лютого 1163[1] — 11 липня 1174 | ||
Попередник: | Балдуїн III | |
Наступник: | Балдуїн IV | |
Народження: | 1136[2] | |
Смерть: |
11 липня 1174[2][3][4] Єрусалим, Єрусалимське королівство | |
Причина смерті: | дизентерія | |
Країна: | Єрусалимське королівство | |
Релігія: | католик | |
Рід: | Анжуйська династія | |
Батько: | Фулько | |
Мати: | Мелісенда I | |
Шлюб: | Агнес де Куртене і Марія Комніна | |
Діти: | Балдуїн IV[3], Сибіла I[3] і Ізабела Єрусалимська[5] | |
Імена
ред.- Названий в честь свого двоюрідного діда.
- Амальрі́к (лат. Amalricus, давньофр. Amalric) — в латинських тогочасних документах; Амальріх.
- Амальрі́к I Єрусали́мський — з номером правителя і назвою королівства.
- Амальрі́к I Я́ффський — з номером правителя і назвою графства.
- Аморі́́ (фр. Amaury; грец. Αμωρί, Amorí), або Амері́ (Aimery) — французький варіант імені. У старій історіографії вважалося, що Амальрік (Amalric) і Амері (Aimery) — це варіанти одного і того ж імені, тому власне короля Амальріка (1163—1174) записували Амальріком І, а короля Амері (1197—1205) — Амальріком ІІ. У сучасній історіографії ці два імені вважаються різними і не ототожнюються. Плутанина з іменами королів почалася ще за їхніх сучасників, істориків ХІІІ ст.[6]
Біографія
ред.Народився в Єрусалимі у 1136 році. Був сином Фулько I та Мелісенди. Здобув ґрунтовну освіту. Знав окрім французької арабську мову та латину. Не відігравав суттєвої політичної ролі за часи правління матері. У 1151 році стає графом Яффи. У протистоянні Мелісенди з Балдуїном III підтримав першу. Тим не менше після поразки матері зберіг свої володіння. До того ж у 1153 році отримав місто Аскалон, яке того року було захоплено його братом Балдуїном III.
Після смерті Балдуїна III 10 лютого 1163 року[1] Амальрік став домагатися Єрусалимського трону. Але йому став на заваді патріарх Фульхерій, який поставив умовою розірвання укладеного в 1157 році шлюбу Амальріка з Агнесою Куртене. Амальрік пішов на це й того ж року був коронованим на короля Єрусалиму. Разом з тим діти від цього шлюбу були визнані законними з правами спадкоємства батькової влади.
У своїй зовнішній політиці Амальрік I звернув увагу на фатимідський Єгипет, який поринув у чвари. Водночас король намагався налагодити мирні стосунки з Нур-ад-Діном, атабеком Алепо та Дамаску. У 1163 році під приводом несплати Єгиптом щорічної данини Амальрік I вдерся до цієї країни. Король завдав поразки єгиптянам у битвах при Пелусії. Втім, отримавши величезний викуп, повернувся до дому. У 1164 році Амальрік I знову втрутився в єгипетські справи, щоб не дати перемогти просирійській партії. Він розбив командувача сирійським військом Ширкуха в битві при Білбейсі й змусив того відступити з Єгипту. Того ж року став регентом князівства Антіохійського та графства Триполійського, володарі яких потрапили у полон до Нур-ад-Діна. Саме Амальрік I сприяв визволенню Боемунда III Антіохійського та Раймунда III Триполійського з полону. Водночас у 1166 році уклав союзний договір з Візантійською імперією.
У 1167 році розпочалися нові бойові дії в Єгипті. Сюди повернувся Ширкух, а Амальрік закликав на допомогу візир Шавар. Зрештою за допомоги візантійського флоту Амальрік I завдав рішучої поразки Ширкуху біля Олександрії, якою згодом заволодів. Втім король не міг її утримувати, тому відступив до свого королівства. Навзаєм візир Шавар дав Амальріку I величезну суму грошей. У 1168 році він знову вирушив до Єгипту, де зруйнував місто Білбейс та захопив Каїр. Візир Шавр вимушений був відкупитися 2 млн золотих монет. Але після відходу короля з Єгипту сюди прибув з військом Ширкух.
У 1169 році владу в Єгипті захопив Ширкух, який помер того ж року, передавши титул візира Салах-ад-Діну. В цій ситуації Амальрік I вирішив діяти більш рішуче. Він скликав велику коаліцію для підкорення Єгипту, але зазнав невдачі. У 1169 році Амальрік сам вдерся до Єгипту. Втім у боях під Дамієтою не зміг перемогти Салах-ад-Діна й відступив до себе. У 1170 році Салах-ад-Дін у свою чергу захопив важливе портове місто Ейлат, що забезпечувало торговельний зв'язок Єрусалимського королівства з державами уздовж Червоного моря. У відповідь Амальрік I уклав союз з Вільгельмом II, королем Сицилії.
У 1174 році після смерті Нур-ад-Діна Амальрік вдерся до Сирії, взявши в облогу місто Баніас, але не зумів його здобути. На зворотньому шляху захворів на дизентерію і помер в Єрусалимі 11 липня того ж року.
Сім'я
ред.1.Дружина — Агнес (1133—1184), донька графа Жоселена II Куртене
Діти:
2. Дружина — Марія (1154—1217), внучата племінниця Мануїла I Комніна
Дочка:
- Ізабела (1169—1205)
Родовід
ред.8. Готфрід II, гатинський граф | ||||||||||||||||
4. Фульк IV, анжуйський граф | ||||||||||||||||
9. Ерменгарда, анжуйська графиня | ||||||||||||||||
2. Фульк I, король Єрусалиму | ||||||||||||||||
10. Симон І, монфортський сеньйор | ||||||||||||||||
5. Бертрада, монфортська сеньйорина | ||||||||||||||||
11. Агнеса, еврська графиня | ||||||||||||||||
1. Амальрік I, король Єрусалиму | ||||||||||||||||
12. Гуго І, ретельський граф | ||||||||||||||||
6. Балдуїн II, король Єрусалиму | ||||||||||||||||
13. Мелісенда, монлерлійська графиня | ||||||||||||||||
3. Мелісенда I, єрусалимська принцеса | ||||||||||||||||
14. Гавриїл, мелітенський князь | ||||||||||||||||
7. Морфія, мелітенська князівна | ||||||||||||||||
15. невідомо | ||||||||||||||||
Примітки
ред.- ↑ а б Barber 2013, p. 217.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Амори // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 139.
- ↑ Hill, 2010, p. 45 n. 1.
Бібліографія
ред.- Barber, M. The Crusader States. Princeton: Yale University Press, 2013.
- Hill, G. A History of Cyprus, vol. 2. Cambridge University Press, 2010.
- Steven Runciman, A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem and the Frankish East, 1100—1187 (in inglese), Cambridge University Press, 1952. (англ.)
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Амальрік I
- Jerusalem Kings. Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 27 квітня 2020.