Балдуїн III

	Балдуїн III
	Герб Єрусалимського королівства
	Король Єрусалиму
	Король Єрусалиму
1143 — 10 лютого 1163
Попередник:	Фулько I
Наступник:	Аморі I
Народження:	1130; Єрусалим
Смерть:	10 лютого 1163; Бейрут
Причина смерті:	туберкульоз і дизентерія
Поховання:	Храм Гробу Господнього
Країна:	—
Релігія:	католик
Рід:	Анжуйська
Батько:	Фулько I
Мати:	Мелісенда I
Шлюб:	Феодора Комніна (королева Єрусалиму)
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Балдуїн.

Балдуїн III (лат. Balduinus III; 1130(1130) — 10 листопада 1163^[1]) — король Єрусалиму (1143—1162).

Ім'я

Названий на честь свого діда по матері.

Біографія

Народився 1130 року у родині Фулько I та Мелісенди I. Виховувався під опікою матері. Здобув чудову освіту. У 1143 році після смерті батька був коронований, по праву Jure matris, разом з Мелісендою, проте остання зберегла усю повноту влади. Балдуїн більше займався військовими справами. Проте, незабаром виникла потреба нагальних дій з оборони кордонів від правителів Алепо та Дамаску. У 1147 році Балдуїн III зазнав поразки у битві при Босра. Але це не призвело до територіальних втрат держави.

Згодом надавав допомогу учасником Другого хрестового походу. У 1149 році, після загибелі князя Раймунда, встановив регентство над Антіохійським князівством. Намагався видати свою двоюрідну сестру Констанцію за свого союзника, але марно. У 1150 році він вступив у конфлікт з матір'ю стосовно володарювання в королівстві. Ця боротьба тривала до 1153 року, коли Балдуїн III нарешті повністю взяв контроль над Єрусалимом. Водночас він втручався у справи графства Триполійського (після смерті Раймунда II). Балдуїн II допоміг своїй тітці Годьєрні встановити регентство у графстві. Тоді ж Балдуїн III робив спроби зберегти залишки Едеського графства, завдав поразки атабеку Нур ад-Діну у битві при Айнтабі, втім змушений був залишити територію Едеського графства. Ще у 1152 році здобув також перемогу над Артукідами у північній Сирії.

Разом з цим у 1153 році Балдуїн III відібрав місто Аскалон у фатимідського Єгипту. У 1156 році було також укладено мир з Нур-ад-Діном. У 1157 році король втрутився у конфлікт між Тьєрі Фландрським та Райнальдом Шатільойном за місто Шайзар. У 1158 році Балдуїн III поблизу Тиверіадського озера переміг Нур-ад-Діна, який вимушений був укласти з Єрусалимський королівством новий мирний договір, вигідний Балдуїнові.

Для зміцнення свого становища з 1157 року Балдуїн III робив спроби укласти союз з Візантією, зрештою цього вдалося досягти у 1158 році. Наступного року король стає регентом Антіохійського князівства. У цей час значення Єрусалимської держави значно зросло. Але 10 лютого 1162 в Бейруті Балдуїн III раптово помер від хвороби, яка перебігала з проявами дизентерії. Не виключають, що його було отруєно Раймундом III Триполійським, який підкупив персонального лікаря Балдуїна, що дав королю отруту (скоріше за все миш'як).

Сім'я

Дружина — Феодора Комніна, донька себастократора Ісаака Комніна

Примітки

↑ ^а ^б Barber 2013, p. 217.

Джерела

Barber, M. The Crusader States. Princeton: Yale University Press, 2013.
Vgl. Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. C.H.Beck, München 1995, ISBN 3-406-39960-6, S. 666 (нім.)
René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X). (фр.)
Runciman, Steven (1952). A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. New York: Cambridge University Press.

Посилання

Jerusalem Kings. Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 27 квітня 2020.

[Barber-1] а ^б Barber 2013, p. 217.

[1]