Альфред Адлер
австрійський психіатр і психолог
Альфре́д А́длер (нім. Alfred Adler; нар. 7 лютого 1870, Відень — пом. 28 травня 1937, Абердин) — австрійський психіатр і психолог, послідовник 3игмунда Фрейда, засновник індивідуальної психології. Автор близько 300 книг та статей.
| Альфред Адлер | |
|---|---|
| нім. Alfred Adler | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Alfred Adler[1] |
| Народився |
7 лютого 1870[2][3][…] Rudolfsheimd, Відень, Австро-Угорщина[1] |
| Помер |
28 травня 1937[5][2][…] (67 років) Абердин, Шотландія, Велика Британія[6] ·гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | |
| Місце проживання | Австрія |
| Країна |
 Австро-Угорщина.svg){kind=small} Німецька Австрія Перша Австрійська Республіка Австрія Долитавщина |
| Діяльність | психіатр, психотерапевт, офтальмолог |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | Індивідуальна психологія[7], психологія, психіатрія, неврологія, психотерапія і психоаналіз |
| Заклад | Віденський університет |
| Відомі учні | Абрахам Маслоу |
| Батько | Leopold Adlerd |
| У шлюбі з | Raissa Adlerd[6] |
| Діти | Alexandra Adlerd, Valentine Adlerd, Kurt A. Adlerd[6] і Cornelia Adlerd[8] |
| Особ. сторінка | adler-iaip.net |
 Висловлювання у Вікіцитатах Альфред Адлер у Вікісховищі | |
Психологія АдлераРедагувати
Рушійною силою психіки Адлер вважав «прагнення до влади». Це прагнення нібито виникає з «почуття неповноцінності». За Адлером весь процес формування особистості, її характеру є результатом протесту проти цієї «неповноцінності». Ці твердження Адлера перекликаються з вченням Фрідріха Ніцше про «волю до влади».
Див. такожРедагувати
- 11519 Адлер — астероїд, названий на честь вченого.
Основні роботиРедагувати
- «Практика і теорія індивідуальної психології» (Praxis und Theorie der Individualpsychologie, 1920);
- «Проблеми людської природи» (Problems of Human Nature, 1929);
- «Наука життя» (The Science of Living, 1929);
- «Стиль життя» (The Pattern of Life, 1930);
- «Соціальні інтереси: виклик людству» (Social Interest: A Challenge to Mankind, 1938);
- «Перевага і соціальні інтереси» (Superiority and Social Interest, 1964).
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б 114 // реєстр народжень — Т. 1.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 18. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Адлер Альфред // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в https://www.theguardian.com/uk/2011/apr/10/alfred-adler-ashes-found-edinburgh
- ↑ Collinson D. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers — 1996. — ISBN 978-0-415-06043-1
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118500686 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
ЛітератураРедагувати
- Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1959. — Т. 1 : А — Богунці. — 639 с. — С. 94.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 74.
ПосиланняРедагувати
- Адлер, Альфред [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Адлер А. Достоєвський [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.](укр.)