Альфред Адлер

австрійський психіатр і психолог

Альфре́д А́длер (нім. Alfred Adler; нар. 7 лютого 1870(18700207), Відень — пом. 28 травня 1937, Абердин) — австрійський психіатр і психолог, послідовник 3игмунда Фрейда, засновник індивідуальної психології.

Альфред Адлер
нім. Alfred Adler
AlfredAdler.jpg
Народився 7 лютого 1870(1870-02-07)[1][2][…]
Відень, Австро-Угорщина[4][2]
Помер 28 травня 1937(1937-05-28)[4][1][…] (67 років)
Абердин
·серцево-судинні захворювання
Поховання
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Austria.svg Німецька Австрія
Flag of Austria.svg Перша Австрійська Республіка
Діяльність психіатр, психотерапевт, офтальмолог
Alma mater Віденський університет
Сфера інтересів Індивідуальна психологія[5], психологія, психіатрія, неврологія, психотерапія і психоаналіз
Заклад Віденський університет
Відомі учні Абрахам Маслоу
У шлюбі з Raissa Adlerd
Особ. сторінка adler-iaip.net

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Альфред Адлер у Вікісховищі

Психологія АдлераРедагувати

Рушійною силою психіки Адлер вважав «прагнення до влади». Це прагнення нібито виникає з «почуття неповноцінності». За Адлером весь процес формування особистості, її характеру є результатом протесту проти цієї «неповноцінності». Ці твердження Адлера перекликаються з вченням Фрідріха Ніцше про «волю до влади».


П’ять ключових принципів Адлера:

1) Єдиною динамічною силою поведінки людей є прагнення до успіху чи переваги.

2) Суб'єктивні уявлення людей формують їх поведінку та особистість.

3) Особистість є цілісною та самопослідовною.

4) Діяльності людини повинна формуватися з точки зору соціального інтересу.

5) Стійка структура особистості формує стиль життя людини.

6) Стиль життя формується творчою силою людей.


Адлер визначив два типи людей:

  1. Тип який прагне особистої вищості (це люди, які погано виховувалися - нехтувалися батьками, або були балувані)
  2. Тип, який прагне успіху для всіх (високий соціальний інтерес) Це люди, що виховувалися в любові і безпеці.

ФІНАЛЬНА ЦІЛЬ-МЕТА:

Незважаючи на прагнення, кожен індивід керується в житті фінальною метою; І вона може бути або особиста вищість, або успіх для всього людства.

Хоча ціль вигадана, вона пояснює поведінку. Ми самі формуємо цю ціль під впливом спадковості та середовища. Вона формується творчою енергією (силою) - можливість людей вільно формувати свою поведінку та особистість; Діти 4-5 років формуються свою вигадану (фіктивну) ціль - стати великими і сильними. Така ціль допомагає пережити комплекс меншовартості (нижчості), та спрямовує людей в напрямку вищості або успіху.

Психологічно здорові діти (що виростали в любові та безпеці) керуються бажанням вищості в контексті успіху та соціального інтересу.

В процесі досягнення фінальної цілі, люди часто формують проміжні цілі - які часто усвідомлені, але зв’язок з фінальною метою часто не відомий.


СИЛА ПРАГНЕННЯ, ЯК КОМПЕНСАЦІЯ

Люди прагнуть статусу вищості або успіху, оскільки використовують це, як можливість компенсувати своє відчуття неповноцінності або слабкості.

Прагнення до вищості провокується дитячими недостатностями (фізичними - оскільки ми, як організм прагнемо до цілості та повності, а дитячне кволе тіло не дає можливості цю цілість практикувати. Тому, як діти ми хочемо стати міцними і ставимо за ціль вирости і стати сильними). Це формує у нас бажання побороти в собі ці почуття неповноцінності.

Без вродженого бажання досконалості у дітей ніколи б не було відчуття недостатності, а відповідно ніколи б не виникало відуття нижчості. Але й без відчуття нищості, у них ніколи б не розвинулося бажання вищості - успіху.

Успіх - не універсальне поняття, кожен формує своє розуміння. І хоча творча сила відповідає за формування особистості.  Спадковість створює «потенційність» певного розвитку подій, а середовище (виховання) збільшує, чи зменшує його ймовірність (розвиває соціальний інтерес та сміливість);

Адлер визначає два підходу до прагнень:

  1. Соціально непродуктивна спроба отримати особисту вищість
  2. Прагнення, що будується на соціальному інтересі та успіху всіх;

ПРАГНЕННЯ особистої ВИЩОСТІ

Часом люди хочуть стати вищими для власної вигоди - у них сильний комплекс нижчості. Це власне злодії, фейкові митці, вбивці.

Є ж люди, що маскують своє егоцентричність та бажання отримати вищість через певну соціальну клоаку - вчителі; Публічно демонструючи опіку та еспатію - вони створюють собі імідж таких, що єдино доступні для дітей, діти звертаються до них і вони відчують свою унікальність. Це компенсація за перебільшене відчуття вищості.


ПРАГНЕННЯ ДО УСПІХУ

Не конкурують, а кооперують.

Бачать цілі поза особистим реалмом.

Допомагають не очікуючи віддачі.

Їх успіх є можливий через кошт інших, але як результат роботи (природня схильність до вдосконалення та цілості).

Люди, які прагнуть успіху, а не особистої вигоди -  зберігають власну ідентичність, АЛЕ вони сприймають проблеми з точки зору розвитку суспільства, а не особистої точки зору. Їх почуття особистої важливості будується на внеску у розвиток людей (суспільства). Соціальний прогрес важливіший їм, ніж особистий.

Люди формують свою поведінку та особистість під впливом суб’єктивного сприйняття реальності (їхніми очікуваннями майбутнього).

Найсильніша ціль, якою ми керуємося в житті - це фікція про бажання вищості чи успіху, яку ми формуємо в дитинстві.

Ідея фіктивності - це фікції, які не є дійсними, але впливають на нашу поведінку «так якби вони існували» (Чоловіки вищі від жінок, або «Люди мають волю вибирати»). Так дійсно багато людей практикують вільний вибір, але це не є доказана дійсність. Ми просто всі в це віримо, і практикуємо.

Адлер притримується телеологічних пояснень щодо мотивацій  - ми керуємося фінальними цілями (розуміння майбутньої мети керує нами), а не каузального (подіями що сталися в минулому керують нами сьогодні).

Каузальність - поведінка формується конкретними причинами. Часто під впливом подій минулого.

Телеологія - поведінка формується розумінням фінальної мети. Люди мотивовані теперішнім сприйняттям майбутнього. Це може бути неусвідомлено, але таке відчуття керує людьми в формуванні поведінки.

Фізичні недоліки (відчуття нижчості)

адлер каже, що ми благословенні фізичними недостатками, бо саме вони нас мотивують до роботи над собою. Когось ця мотивація приводить до успіху, а когось до панування над іншими (нездорової конкуренції). Багато великих людей мали серйозні фізичні вади - бетховен.

ТРЕТЯ ТЕЗА: Єдність та самоузгодженість особистості (цілісність)

Неузгоджена поведінка не існує - вона відповідає особистості;

Думки, дії та почуття між собою узгоджені та відповідають єдиній цілі особистості; Навіть якщо ця поведінка не відповідає фінальній меті - вона підсвідомо спрямована на те щоб заплутати та підкорити собі оточуючих людей. Такі нестійкі (хаотичні) люди часто не усвідомлюють своєї фінальної мети - і відмовляються визнавати, що хочуть підкорити собі інших.

Адлер визнчив декілька шляхів, якими діє така непослідовна людина:

Діалект тіла - вся поведінка людей мусить сприйматися комплексно. Тіло, окремі частити, часто комунікуються те, що людина не готова сказати словами.

Приклад, люди з ревматизмом комунікують цілому світу - дивіться в мене не функціонують руки, я не можу вам в цьому допомогти. Таким чином, вони очікують від людей емпатії.  АБО «хлопчики, що пісяються вночі - висловлюють своє небажання коритися батькам»

Гармонія між свідомим і несвідомим - інший приклад цілісної особистості.

Він розвіяв питання дихотомії свідомого і не свідомого. Каже, що вони взаємовиключні. Якщо ми щось усвідомили - то воно переходить з фази несвідомого в свідоме, і навпаки - якщо ми перестаємо щось розуміти - воно стає несвідомим.

Те чи людська поведінка веде до здорового чи нездорового способу життя залежить від того, як люди розвивають соціальний інтерес в дитинстві.

Соціальний інтерес (або з німецької відчуття спільноти) - четверта теза Адлера, що всі люди повинні керуватися соціальним інтересом. Це відчуття єдності з людством, відчуття що ми частинка всього людства. Людина з таким відчуттям прагне не до особистої користі, а успіху всього людства в ідеальній спільноті. Співпраця з іншими заради соціального поступу, а не власного збагачення. Соціальний інетерс необхідний для збереження людства. Діти не виросли б без батьків, люди не вижили б якби не об’єдналися в клани, плем’я. От це саме відчуття нижчості-недостатності змушує нас до єдності. Відтак, соц інтерес - це природні стан люини.

Цей соц інтерес виховується на перших роках народження дитини - в першу чергу мамою, яка має любити дитину віддано, а не власницько. Але має любити на рівні з чоловіком, не більше і не менше - інакше дитина буде або балувана, або знехтувана. Батько мусить демонструвати дитині любов до жінки та до інших людей - це важливий компонент виховання соціального інтересу. Емоційне відмежування батька може розвинути в дитині хвору залежність від мами, і дуже низький соціальний інтерес. Діти які виростаються без емоційного зв’язку з батьками або під авторитарними батьками прагнуть стати вищими він інших, а не будують соц інтерес.

Адлер вважав, що після 5 років наслідки спадковості не мають потужної сили. Соціальне середовище дитини на той момент сформували майже кожен аспект особистості дитини.

Для Адлера соціальний інтерес був визначним у формуванні цінностей людини, і її вартості, як такої. Якщо людина не володіла відчуття спільнотності - вона жила виключно заради себе. Таких він вважав психологічно незрілі.  Здорові люди прагнуть успіху, що включає успіх всіх інших людей.

Adler’s fifth tenet is: The self-consistent personality structure develops into a person’s style of life.


СТИЛЬ ЖИТТЯ

Стиль життя - поведінка людини, її бачення себе, ставлення до людей, розуміння мети. Стиль формується під впливом творчої сили, спадковості та середовища.

Цей стиль життя формуєть до 5 років. І хоча фінальна мета може бути незмінною, шлях досягнення може змінюватися. Люди з хворою психікою залишаються у своєму вузько-прийнятому стилі життя і не змінються. А здорові = люди з корисним ститем життя прагнуть досягнути соціального інтересу через ДІЮ. Вона прагнуть вирішити три проблеми - любов до сусідів, сексуальну любов і зайнятість (професію) - і вони це роблять через співпрацю, особисту сміливість та бажання працювати на благо інших. Такі люди заселятимуть планету майбутнього, вірив Адлер.


ТВОРЧА СИЛА

Творча сила - це динамічна концепція руху до певної мети - і це найвидиміша характеристика життя.

All psychic life involves movement toward a goal, movement with a direction;

Адлер визнає важливість середовища і спадковості в формуваннні особистості, але вважає творчу силу - як архітекторський дизайн життя. МИ самі вирішуємо ким бути і для чого. Бо найважливіше - не те, що нам дано - а те, як ми поводимося і використовуємо цей матеріал (ці таланти);

Ми не народжуємося добрими чи поганими - а стаємо такими через самостійне формування себе - це власне творча сила;

Див. такожРедагувати

  • 11519 Адлер — астероїд, названий на честь вченого.

Основні роботиРедагувати

  • «Практика і теорія індивідуальної психології» (Praxis und Theorie der Individualpsychologie, 1920);
  • «Проблеми людської природи» (Problems of Human Nature, 1929);
  • «Наука життя» (The Science of Living, 1929);
  • «Стиль життя» (The Pattern of Life, 1930);
  • «Соціальні інтереси: виклик людству» (Social Interest: A Challenge to Mankind, 1938);
  • «Перевага і соціальні інтереси» (Superiority and Social Interest, 1964).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати