Альфонс ІІ д'Есте

Альфонс ІІ д'Есте (італ. Alfonso II d'Este) — герцог Ферари[ru], Модени і Реджіо (1559—1597). Був представником династії Есте.

Альфонс ІІ д'Есте
італ. Alfonso II d'Este
Cesare Aretusi Retrato de Alfonso II de Este, duque de Ferrara.jpg
Народився 22 листопада 1533(1533-11-22)[1][2]
Феррара, Емілія-Романья
Помер 27 жовтня 1597(1597-10-27)[1][3] (63 роки)
Феррара, Емілія-Романья
Поховання Corpus Domini Monasteryd
Діяльність кондотьєр
Титул Герцог
Рід Дім Есте
Батько Ercole II d'Este, Duke of Ferrarad[4]
Мати Рената I[4]
Брати, сестри Luigi d'Ested, Anna of Ested, Eleonora d'Ested і Lucrezia d'Ested
У шлюбі з Лукреція ді Козімо Медічі, Margherita Gonzaga, Duchess of Ferrarad і Archduchess Barbara of Austriad
Нагороди
Орден святого Михайла
Coat of arms of the House of Este (1535).svg

ЖиттєписРедагувати

Альфонсо був старшим сином Ерколе II д'Есте[ru] і Рене Французької, дочки короля Франції Людовика XII й Ганни Бретонської. Будучи ще юнаком, перебував на службі у французького короля Генріха II та воював проти Габсбургів. Незабаром після того, як повернувся до Ферари і став герцогом, Папа Римський змусив Альфонсо вислати свою матір назад у Францію, у зв'язку з її кальвіністським віросповіданням. У 1583 р. уклав союз з імператором Священної Римської імперії Рудольфом II під час війни Османської Імперії з Габсбургами в Угорщині. Кандидатом у королі Речі Посполитої його неофіційно висунув король Франції Генріх III Валуа, і у 1587 р. в якості кандидата на престіл брав участь у виборах короля для Речі Посполитої, але невдало[5].

ПрестолонаслідуванняРедагувати

Зі смертю Альфонсо II в 1597 р. законна лінія його династії обірвалася. Імператор Священної Римської імперії Рудольф II визнав спадкоємцем кузена померлого, Чезаре д'Есте[it], котрому на той момент було 24 роки від народження. Тим часом, правонаступність була підтверджена лише імператором, але не Папою Римським. У 1598 р. ферарське герцогство перестало існувати та стало частиною Папської області. Таке рішення прийняв Папа Климент VIII; він визнав владу Чезаре д'Есте нелегітимною й сумнівною.

Покровитель наук і мистецтвРедагувати

При правлінні Альфонсо II герцогство досягло найвищої точки слави. До двору д'Есте були залучені відомі свого часу поети, музиканти та філософи, як Торквато Тасо, Батіста Гуаріні[ru], Луцаско Луцаскі, Ерколе Ботрігарі та Чезаре Кремоніні[ru].

Альфонсо тримав «Кончерто деле Доні» — жіночий вокальний ансамбль, знаменитий своєю виконавською майстерністю. Великі кошти герцог також витратив і на відновлення замку Естенсе[ru], зруйнованого після землетрусу в 1570 році.

Величезні витрати на війни, дипломатію і розкішне життя в результаті завдали значної шкоди скарбниці герцогства, разом з тим підірвавши й економічний стан самого народу.

Особисте життяРедагувати

У герцога не було дітей, як законних, так і позашлюбних.

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. а б Lundy D. R. The Peerage
  5. (пол.) Przemysław Piotr Szpaczyński, «Mocarstwowe dążenia Zygmunta III w latach 1587—1618», Kraków, 2013. — S.53.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати