Рената Французька

Рената Валуа (фр. Renèe de France; 25 жовтня 1510(15101025), Блуа — 12 червня 1575, Монтаржі) — дочка короля Франції Людовика XII та Анни I, в період шлюбу герцогиня Феррари, Модени та Реджіо.

Рената фр. Renée de France італ. Renata di Francia
Рената портрет Ренати, робота Корнеля Ліона, 1528 рік.
герб Ренати, як французької принцеси і герцогині Феррари, Модени і Реджо.
Прапор принцеса Франції
1510 — 1528
Коронація:	не було.
Попередник:	Клавдія Валуа
Наступник:	Луїза Французька
Прапор Прапор принцеса Бретані
1510 — 1528
Коронація:	не було.
Попередник:	Клавдія Валуа
Наступник:	Луїза Французька
графиня Шартру
герцогиня Шартру
герцогиня-консорт Феррари
герцогиня-консорт Модени
герцогиня-консорт Реджо
Народження:	25 жовтня 1510(1510-10-25) Блуа
Смерть:	12 червня 1574(1574-06-12) (63 роки) Монтаржі
Поховання:	Монтаржі
Країна:	Франція
Релігія:	Християнство (Католицтво) → (Протестантизм)
Рід:	Валуа
Батько:	Людовик XII (король Франції)
Мати:	Анна I (герцогиня Бретані)
Шлюб:	Геркулес II (герцог Феррари, Модени і Реджо)
Діти:	1 Анна 2 Альфонс 3 Лукреція 4 Елеонора 5 Людовик
Медіафайли у Вікісховищі

Дитинство та освіта

Друга дитина Людовіка XII, короля Франції, та Анни Бретанської народилася в Блуаському замку. Після смерті батька в 1515 році була прийнята при дворі нового короля Франциска I, який був одружений з її сестрою Клавдією.

Її наставник, гуманіст Жак Лефевр д'Етапль, користуючись милістю короля, його сестри Маргарити та його матері Луїзи I зміг передати учениці власні протестанські переконання незважаючи на те, що вже почалися перші спалювання противників Католицької церкви. Вивчала філософію, історію, математику, астрологію, грецьку та латинську мови.

Шлюб та діти

28 червня 1528 року в Парижі одружилася з Ерколе II д'Есте. У подарунок від короля Рената отримала землі Шартру, Жизору та Монтаржі.

З 1531 по 1538 рік народила п'ятеро дітей.

Життя в Італії та протестанські переконання

Повернення у Францію

В 1559 році залишилася вдовою після смерті герцога. В 1560 році була змушена залишити назавжди Феррару та повернутися до Франції. Поселилася в своєму замку Монтаржі, де продовжила служити ідеям Реформації. Користуючись покровительством Катерини де Медічі відкрито підтримувала протестантів та продовжила переписку з Кальвіном.

Була присутня в Парижі на весіллі Генріха Наварського та Маргарити. Під час Варфаломіївської ночі (23 та 24 серпня 1572 року) змогла врятуватись та потім виїхати з Парижу тільки завдячуючи солдатам з охорони її зятя, герцога Немурійського.

Померла 12 червня 1575 року і похована в своєму замку. Точне місце, яке зі страху осквернення могили релігійними фанатиками залишили в таємниці, досі невідоме.

Діти

• Анна (1531-1607), перший шлюб з Франсуа де Гіз
• Альфонс II (1533-1597), з 1557 року герцог Феррари
• Лукреція (1535-1598), дружина Франческо Марія II делла Ровере
• Елеонора(1537-1581) стала черницею
• Луїджі (1538-1586), кардинал, єпископ Феррари, потім архієпископ Ош