Климент VIII (папа)

Клеме́нт VIII (24 лютого 1536 — 3 березня, 1605) — 231-ий Папа Римський, понтифікат якого розпочався в 1592.

Климент VIII
(Clemens PP. VIII)
Papa Clemente VIII Aldobrandini – Giuseppe Cesari (cropped).jpg
Stemma Papa Clemente VIII.jpg
Папа Римський
30 січня 1592 — 3 березня 1605
Попередник: Іннокентій IX
Наступник: Лев ХІ
Народження: 24 лютого 1536
Фано, Італія
Фано, Папська держава[1]
Смерть: 3 березня 1605(1605-03-03)[2][3][4] (69 років)
Рим, Папська держава[1]
Релігія: католицька церква[5]
Інтронізація 2 лютого 1592


У миру Іпполіто Альдобрандіні
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Іпполіто Альдобрандіні народився 24 лютого 1536 р. у Фано, біля Флоренції. Отримав юридичну освіту та став аудитором Святого престолу. У 1585 р. був призначений кардиналом і виконував функції папського легата в Польщі, де підтримував кандидатуру Максиміліяна Габсбурга після смерті Стефана Баторія. Після смерті папи Інокентія IX (1591 р.) відбувся конклав. Обрання нового Папи далося важко: італійські кардинали, що виявилися в меншості, перешкоджали обранню фаворита короля Іспанії Філіпа II. У підсумку вони домоглися свого і 30 січня 1592 року Іпполіто Альдобрандіні був обраний папою і взяв ім'я Клемент VIII. Новий папа показав себе мудрим державним діячем, основною метою якого стало звільнення папства від іспанської залежності. Політично зв'язки з Іспанією дещо слабшали і з іншої сторони апостольська столиця знову зближувалася з Францією[6]. Кроки, зроблені папою, дозволили розширити територію Папської держави.

ПонтифікатРедагувати

Понтифікат Клемента VIII належить до найважливіших періодів реформ католицької церкви, що слідували за Тридентським собором. Було видано Римський понтифікал (1595/96), Cæremoniale Episcoporum (1600), нове видання Breviarium Romanum (1602) та Missale Romanum (1604). У 1596 році Клемент VIII також оновлює Index Librorum Prohibitorum - перелік заборонених церквою книжок. Однією із найвизначніших вершин його понтифікату було прийняття Римом у 1596 році Берестейської унії, з'єднання Київського православ'я та Русі з католицькою церквою. 18 січня 1597 р. скерував спеціальний лист львівському латинському архиєпископу Яну Димітру Соліковському, в якому доручав йому опіку над новопосталою УГКЦ.[7] В доктринальній області папа намагався вирішити суперечку de auxiliis між теологами-єзуїтами і домініканцями, що дискутували про межі впливу милості божої на волю людини грішної і врятованого. Після тривалих дебатів і вияввлення різних точок зору папа не оголосив остаточного рішення, можливо через раптову смерть. Питання залишилося відкритим. У 1600 р. Клемент VIII відкрив Ювілейний рік, на який прибуло майже 3 мільйони паломників. Він запросив 12 бідних паломників до свого столу, та їм прислуговував. Він відвідав паломників у римські церкві Трініта деї пелегріні, щоби дати їм пожертву та омити ноги. 20 січня 1600 року папа Климент VIII схвалив рішення Конгрегації доктрини віри і постановив передати брата Джордано Бруно у руки світської влади.

Останні рокиРедагувати

 
Надгробок папи Климента VIII у Базиліці Санта Марія Маджоре.

Климент VIII страждав від подагри, був змушений провести велику частину свого подальшого життя нерухомо в ліжку. Помер у березні 1605 року. Климент VIII спочатку був похований у Соборі святого Петра, а пізніше папа Павло V (1605-21) переніс його рештки в 1646 році у мавзолей, побудований для нього у Боргезе у церкві Санта Марія Маджоре.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119022524 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Borromeo A. Dizionario Biografico degli Italiani — 1982. — Vol. 26.
  3. SNAC — 2010.
  4. BeWeB
  5. Catholic-Hierarchy.orgUSA: 1990.
  6. Loughlin, James. «Pope Clement VIII.» The Catholic Encyclopedia. Vol. 4. New York: Robert Appleton Company, 1908. 3 Sept. 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  7. Kotarski Edmund, Kumor Bolesław. Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603) / Polski Słownik Biograficzny: Warszawa — Kraków, 2000.— t. XL/2, zeszyt 165.— S. 288

ПосиланняРедагувати

Попередник: Папа Римський
15921605
Наступник:
Іннокентій IX Лев XI