Вікіпедія

Алое приємне

вид рослин

Aloe jucunda (укр. Алое приємне[1][2]) — сукулентна рослина роду алое.

Алое приємне
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
Алое приємне (A. jucunda)
Біноміальна назва
Aloe jucunda

Назва ред.

 
Квітконос Aloe jucunda
 
Квітка Aloe jucunda
 
Aloe jucunda в ботанічному саду Гейдельберга
 
Aloe jucunda в зоо-ботанічному саду «Вільгельма», Штутгарт

Видова назва дана через привабливий вигляд цієї рослини від лат. Jucundus — «приємний».[3].

Історія ред.

Вперше описаний південноафриканським оптиком і ботаніком Гілбертом Вестакоттом Рейнольдсом у 1953 році в журналі «Journal of South African Botany».[4]

Морфологічні ознаки ред.

Це мініатюрне алое утворює щільні групи до 35 см заввишки і 0,6-1 м в діаметрі. Розетки невеликі до 5-8 см в діаметрі. Кількість листків в розетці — до 12. Листя розташовані досить щільно, яйцеподібні, 4 см завдовжки, 2-5 см завширшки, глянцеві, блискучі, темно-зелені, з гладкою поверхнею, вкриті прозорими кремовими плямами. Краї листків червоно-коричневі з декількома гострими зубцями до 2 мм завдовжки, що розташовані на відстані 3-4 мм один від одного. Листя вигнуті і виглядають дуже красиво. Квітки блідо-рожеві до коралово-рожевих 20-30 мм завдовжки і 5 мм в діаметрі, на простих стеблах заввишки 30 см, китиця циліндрична, має близько 20 квіток. Цвітіння може відбуватися протягом року в будь-який сезон в період вегетації.

Місця зростання ред.

Aloe jucunda — ендемічна рослина Сомалі. Росте в районі Харгейса в північній частині Сомалі, де ареал обмежується верхніми схилами Гаан Ліба. Зустрічається на вапняках у лісевій місцевості на висоті 1100—1700 м над рівнем моря.

Охоронні заходи ред.

Aloe jucunda — вузький ендемік із північного Сомалі. Через невелику кількість рослин лише з трьох субпопуляцій що розташувались на невеличкій території близько 30 км упоперек та погіршення місць зростання цього виду, Aloe jucunda входить до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи видів на межі зникнення (CR). Середовище існування Aloe jucunda зазнало ознак деградації з 1981 року[5], і цей процес продовжувається. Це відбувається через вплив інтенсивного випасання худоби, вирубки дерев та спалювання вугілля[6].

На природоохоронних територіях цей вид не зустрічається, тому що в Сомалі їх немає.

Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[7]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  2. ↑ Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К., 2002. — 46 с.
  3. ↑ Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species // Bradleya. — 2010. — № 28. — С. 79-102. — DOI:10.25223/brad.n28.2010.a9. Архівовано з джерела 4 березня 2016. Процитовано 07.08.2018.(англ.)
  4. ↑ Journal of South African Botany 19: 21. 1953
  5. ↑ S. Carter pers. Comm.
  6. ↑ Carter et al., 2011
  7. ↑ Aloe jucunda. CITES. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 07.08.2018. (англ.)

Бібліографія ред.

  • Ben-Erik Van Wyk, Gideon Smith. Guide to the Aloes of South Africa. — Briza Publications, 2012. — 304 с. — ISBN 1875093419. (англ.)
  • Mats Thulin. Flora of Somalia. — Royal Botanic Gardens, Kew, 1995. — Т. 4. — 312 с. — ISBN 9780947643881.
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. Aloes. The definitive guide: 1-720. // Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. — 2011. (англ.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N. L. (eds.). Plants of Southern Africa: an annotated checklist // Strelitzia. — National Botanical Institute, Pretoria, 2003. — Т. I-VI, № 14. — С. 1-1231. (англ.)
  • Goldblatt, P. and Manning, J. C. Cape Plants: A conspectus of the Cape Flora of South Africa // Strelitzia. — National Botanical Institute, Cape Town., 2000. — № 9. (англ.)
  • Carter, S. Aloaceae // Flora Zambesiaca. — Royal Botanic Gardens, Kew, 2001. — № 12 (3). — С. 98. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алое_приємне&oldid=35920081