Алелюхін Олексій Васильович
Алелюхін Олексій Васильович (рос. Алелюхин Алексей Васильевич, 30 березня 1920 — 29 жовтня 1990) — радянський льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу (1943), в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку 6-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 8-ї повітряної армії Південного фронту. Генерал-майор авіації (1971).
| Алелюхін Олексій Васильович | |
|---|---|
| рос. Алексей Васильевич Алелюхин | |
 | |
| Ім'я при народженні | Алелюхин Алексей Васильевич |
| Народження | 30 березня 1920[1] Кесова Гора, Бежецький повітd, Тверська губернія, Російська СФРР |
| Смерть | 29 жовтня 1990 (70 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія |
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе (1948) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1954) |
| Роки служби | 1938—1985 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання |  Генерал-майор авіації |
| Командування | СРСР 8-а повітряна армія (СРСР) |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна • Сталінградська битва Корейська війна |
| Нагороди |                           |
 Алелюхін Олексій Васильович у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився в селі Кесова Гора (нині село Тверської області) у робітничій родині. Закінчив початкову школу. Працював на Московській фабриці канцелярських товарів, одночасно навчався в планерній школі.
У Червоній Армії з 1938 року, призваний Митищинським райвійськкоматом Московської області. У 1939 році закінчив Борисоглєбську військово-авіаційну школу імені В. П. Чкалова[2].
Учасник Німецько-радянської війни з перших днів. Бойовий шлях розпочав у небі Одеси на І-16. Був льотчиком-винищувачем, командиром ланки ескадрильї, заступником командира 9-го гвардійського винищувального авіаполку[3]. Воював на Південному фронті, Південно-Західному фронті, Сталінградському фронті, Четвертому Українському фронті, Третьому і Першому Білоруських фронтах.
Здійснив 601 бойовий виліт, збив особисто 40 і у складі групи — 17 ворожих літаків. В 1948 закінчив Військову академію імені М. Фрунзе, 1954 — Військову академію Генштабу. Займав командні посади в армії. Нагороджений двома орденами Леніна, 3-ма — Червоного Прапора, ін. орденами й медалями.
У 1950 році полковник О. В. Алелюхін служив заступником командира 151-ї винищувальної авіаційної дивізії. У жовтні 1950 разом із дивізією був перекинутий до Китайської Народної Республіки, а з листопада по грудень 1950 року брав участь у бойових діях проти авіації США над Північною Кореєю. Особистих перемог у повітряних боях не мав. У грудні дивізія була відведена назад в Китай і займалася протиповітряною обороною промислових центрів і підготовкою китайських і корейських льотчиків.
З 1985 року генерал-майор авіації Алелюхін — у відставці. Жив у Москві. Помер 29 жовтня 1990 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка 11).
Примітки
ред.- ↑ Алелюхин Алексей Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Л. М. Хойнацька. Алелюхін, Олексій Васильович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2020. — Т. 2 : Акц — Аор. — 768 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ 6-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії, 8-ї повітряної армії, Південний фронт
Джерела та література
ред.- Хойнацька Л. М. Алелюхін Олексій Васильович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 66. — ISBN 966-00-0734-5.
Посилання
ред.- Алелюхін, Олексій Васильович [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Матеріали
ред.- Фотографії Алелюхін Олексій біля літаків у 9 ГИАП [Архівовано 13 липня 2018 у Wayback Machine.]