Алеко Аксель Август Євген Ліліус (2 квітня 1890(1890квітня02) – 24  червня 1977) — дослідник, бізнесмен, дипломат, письменник, журналіст і фотограф фінського, шведського та російського походження. Його описували як англійського журналіста, російського фіна, американця фінського походження, шведського журналіста та авантюриста та безстрашного американського журналіста. Автор книги «Я плавав з китайськими піратами», у якій описав час, проведений серед піратів південнокитайських морів[5].

Алеко Ліліус
Народився 2 квітня 1890(1890-04-02)[1]
Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія або Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 24 червня 1977(1977-06-24)[2][3] (87 років)
Гельсінкі, Фінляндія
Поховання Гієтаніємі
Країна  Фінляндія
Діяльність журналіст, письменник, підприємець, фотограф, сценарист
У шлюбі з Ebba Jacobson-Liliusd[4]

CMNS: Алеко Ліліус у Вікісховищі

Біографія ред.

Ліліус народився у Санкт-Петербурзі, Російська імперія, 2 квітня 1890 року. Його батько був старшим перекладачем Сенату Фінляндії та служив штабскапітаном в Ізмайловському полку. Його матір'ю була Наталія Старк, донька генерал-майора Юліуса Старка, яка народилася на Кавказі[6][7][8].

Перед Першою світовою війною Ліліус був заповзятливим бізнесменом, чиї яскраві подвиги привертали багато уваги. У 1916 році Ліліус був фізичною особою підприємцем банкіром з найбільшим податком у Фінляндії, який володів Privatbanken I Helsingfors[8].

У молодості він дослідив більшу частину Америки, Китай, Північну та Південну Африку, а потім на деякий час оселився на Філіппінах[9]. В основі праць Ліліуса були його численні подорожі Китаєм, Марокко та Мексикою. Ліліус вперше згадується як письменник — автор сценарію для фінського фільму 1919 року «Venusta etsimässä eli erään nuoren miehen ihmeelliset seikkailut» («У пошуках Венери або Дивовижні пригоди юнака»). У Китаї у 1927 році він врятував залишки американського прапора з пограбованого американського консульства у Нанкіні[10]. Перебуваючи на Філіппінах, він брав участь у проєкті фотографування племені бугкалот[11]. Протягом 1920 — 1930-х років Ліліус працював іноземним кореспондентом в Азії та Північній Африці. Протягом 1920-х років він працював фотографом у Мексиці з лінгвістом Рудольфом Шуллером. У 1930-х роках Ліліус жив у США, мешкаючи в Armour–Stiner Octagon House в Ірвінгтоні, Нью-Йорк.

У 1930-х він кілька разів мав проблеми із законом. Відповідно до статті у сінгапурській «The Straits Times», у 1929 році Ліліус був визнаний винним у шахрайстві та «засуджений до двох місяців каторжних робіт»[12]. Чотири роки потому, під час перебував на Філіппінах, його знову визнали винним у шахрайстві за видачу чотирьох чеків без достатньою кількості коштів і засудили до одного року й одного дня ув'язнення та зобов'язали сплатити заборгованість. Ліліус звернувся до суду вищої інстанції з вимогою скасувати рішення суду нижчої інстанції; його апеляція була прийнята, і звинувачення були скасовані[13].

Ліліус подав до суду на філіппінську залізничну компанію після того, як у 1931 році вагон, у якому він з родиною їхали, збив локомотив. Він виграв позов у суді нижчої інстанції, але залізнична компанія подала апеляцію до Верховного суду. Проте Ліліусу знову вдалося виграти справу й отримати компенсацію[14].

У 1950-х роках жив у Марокко. У 1958 році він переїхав до Гельсінкі, Фінляндія, і згодом присвятив себе живопису. Ліліус помер 24 червня 1977 року у Гельсінкі, Фінляндія.

«Я плавав з китайськими піратами» ред.

Ліліуса пам'ятають насамперед як автора книги «Я плавав з китайськими піратами», у якій він описав період перебування серед піратів південнокитайських морів. У рецензії «Нью-Йорк таймс» від 27 липня 1931 року зазначено:

Зустріч з таємничою жінкою-вождем піратів Лай Чой Сан з кількома тисячами безжальних буканьєрів під командуванням... Алеко Е. Ліліус, англійський журналіст, під час подорожі Сходом, за словами видавців, зумів завоювати довіру цієї незвичайної жінки, і він супроводжував її в одній з їхніх експедицій на джонці з гарматами... єдина біла людина, яка колись плавала з цими піратами[15]

Вважається, що Лай Чой Сан стала джерелом натхнення для персонажа Леді-Дракон, східної фатальної жінки у коміксі Мілтона Каніффа «Террі та Пірати». Ліліус називав Лай Чой Сан королевою піратів, а не леді-дракон, але Каніфф використав китайське ім'я для свого персонажа. Згідно з одним джерелом, це стало причиною пізнішої судової суперечки між Ліліусом і синдикатом, який створив комікс[16].

У рецензії на перевидання Oxford University Press 1991 року сказано, що книга «гарне читання у сенсаційному стилі журналістики 1920-х років»… рухається жваво, але дещо поверхнево".

Часткова бібліографія ред.

  • (1919) Herr CG's politiska affärer (Політичні справи пана CG)
  • (1920-ті) Велика кількість фотографій для документів Рудольфа Шуллера. Ці документи складаються з польових нотаток, списків словників, рукописів і фотографій із досліджень Шуллера різноманітних мов і діалектів мексиканських і центральноамериканських індіанців, з особливим наголосом на культурі та мові індіанців уастеків. Колекція знаходиться у Середньоамериканському науково-дослідному інституті Університету Тулейна.
  • (1928) Min kineskiska Krigsbok (Мій китайський військовий щоденник). Видавець: Hökerbergs
  • (1931)Lilius, Aleko E. (1931). I Sailed with Chinese Pirates. New York: D. Appleton & Co. Я плавав з китайськими піратами . Нью-Йорк: D. Appleton & Co.
  • (1948) The Romantic Thousand Islands: Photographs — Maps — History. Видавець: Holliday Publications Ltd., Канада.
  • (1956)Lilius, Aleko E. (1956). Turbulent Tangier. London: Elek Books. ISBN 9789881815446. OCLC 28756841.
  • (1956) Ung man i farten (Мемуари: Подорож молодої людини)
  • (1957) Ett herrans liv (Мемуари: Життя джентльмена)
  • (1962) The Romantic Thousand Islands: Photographs — Maps — History. Видавництво: Wallace
  • Лілюсь також опублікував низку незалежних статей у таких журналах «Argosy» (Велика Британія) (травень 1947), «Stag» (лютий 1952), «Adventure Magazine» (січень 1953), «The Wide World» (вересень 1930, видавець: George Newnes Ltd, Лондон); «The Sphere Illustrated Newspaper» (Лондон) (4 липня 1931), — «короткий нарис султана Сулу, якого доглядали США у спробі розрядити ворожнечу Моро під час його правління на Філіппінах»; і (1964) Султан Сулу розповідає, як Англія «вкрала» Північне Борнео.
  • (1991) Lilius, Aleko E. (1991). I Sailed with Chinese Pirates. Hong Kong: Oxford University Press reprint. ISBN 0-19-585297-4.

Примітки ред.

  1. https://www.babelio.com/auteur/-/37043
  2. Uppslagsverket FinlandSvenska folkskolans vänner.
  3. Biografiskt lexikon för FinlandSLS.
  4. http://www.saunalahti.fi/arnoldus/lilius.html
  5. Lilius, Aleko E. (1991). I Sailed with Chinese Pirates. Hong Kong: Oxford University Press. ISBN 0-19-585297-4.
  6. Liliuksen suvun vaiheita. www.saunalahti.fi. Архів оригіналу за 8 листопада 2007. Процитовано 20 січня 2019.
  7. Etusivu. kansallisbiografia.fi. Процитовано 20 січня 2019.
  8. а б BLF. www.blf.fi. Процитовано 20 січня 2019.
  9. Perhe häpesi erikoista vakoojaa. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 20 січня 2019.
  10. Rescues Stars and Stripes. The Honolulu Advertiser. Honolulu, HI. 12 листопада 1927. с. 3. Процитовано 12 листопада 2022.  
  11. Tarzans of the Philippines. St. Louis Globe-Democrat. St. Louis, MO. 5 березня 1939. с. 62. Процитовано 11 листопада 2022.  
  12. The Straits Times. 23 September 1929, p. 13.
  13. Home - ChanRobles and Associates Law Firm : Home of ChanRobles Virtual Law Library : chanrobles.com. chanrobles.com. Процитовано 24 травня 2023.
  14. ALEKO E. LILIUS, ET AL. v. THE MANILA RAILROAD COMPANY - [1934] PHSC 75 (24 March 1934). www.asianlii.org. Процитовано 20 січня 2019.
  15. "Writes of Pirates Led by Woman," Archived via the TimesMachine, The New York Times, 27 July 1931.
  16. I sailed with Chinese Pirates by Aleko e. Lilius: Extract for Arthur Ransome Literary Pages. Архів оригіналу за 16 лютого 2007. Процитовано 19 березня 2007.

Посилання ред.