Кахідзе Алевтина Томазівна
Алевтина Кахідзе (нар. 16 березня 1973, Жданівка) — українська феміністська художниця, перформансистка, медіа-художниця, кураторка та садівниця. Співзасновниця приватної резиденції для іноземних художників та художниць у селі Музичі та онлайн-видання про мистецтво kram.in.ua[1].
| Алевтина Кахідзе | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Алевтина Кахідзе демонструє проєкт «Приватна колекція», Київ, Хрещатик, 2007 | ||||
| Народження |
16 березня 1973 (51 рік) Жданівка, Донецька область | |||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | графіка, медіа-мистецтво, перформанс | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Напрямок | Сучасне мистецтво, феміністичне мистецтво | |||
| Сайт | alevtinakakhidze.com | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Діяльність ред.
Алевтина Кахідзе народилася в місті Жданівка Донецької області, звідки пререїхала до Києва у 1991 році, щоб отримати освіту художниці. Кахідзе вступила і закінчила НАОМА, яку зараз постійно піддає критиці. Одразу після закінчення НАОМА Кахідзе навчилася в академії Jan Van Eyck [Архівовано 12 травня 2020 у Wayback Machine.] (Нідерланди). Художниця вважає, що саме ця школа сформувала її як мисткиню.[2]
Мистецька практика Алевтини Кахідзе розпочалася у 2002 році і перемоги в конкурсі для молодих кураторів, ініційованому Центром Сучасного Мистецтва Сороса (згодом — ЦСМ при НаУКМА), який завершив свою роботу в 2008 році. Завдяки цій перемозі Кахідзе створила свою першу авторську інсталяцію «Запрошення до Австралії, або Музей однієї історії», засновану на власній невдалій спробі отримати австралійську візу.[3]
В 2004 під час навчання в академії Jan Van Eyck Кахідзе ініціює проєкт із малюванням речей з вітрин «Найкомерційніший проєкт». Концепція проєкту полягає у ціноутворенні — ціна малюнків дорівнює ціні намальованого.[4][5] Через 10 років, у 2014, художниця продовжить досліджувати споживацьку культуру, як це було у вуличному проєкті «Приватна колекція» (2008).[6]
На конференції в Evangelische Akademie Tutzing Кахідзе скаже, що для неї зараз всі ці блискучі вітрини як знак того, що навколо мирне життя.[7]
В 2006-у році Алевтина Кахідзе виконує перший перформанс, феміністський проєкт «Тільки для чоловіків, або Суджений-ряджений, з'явись мені у дзеркалі». Саме з цього перформансу Кахідзе критикиня Тамара Злобіна починає відлік історії українського феміністичного мистецтва.[8][9]
В 2008-у році Кахідзе разом з чоловіком Володимиром Бабюком відкривають приватну резиденцію для художників та художниць в селі Музичі під назвою «Розширена історія Музичів», яка працює понад 10 років.
Кахідзе часто говорить, що її споживацьке бажання стрімко зростало і сягнуло таких коштовних речей, як приватні літаки.[10] У 2010-у році художниця здійснює політ на приватному літаку в рамках проєкту «Я спізнююсь на літак, на який неможливо спізнитись» за підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», у межах програми грантів «і³ [ідея — імпульс — інновація]».[11]
З 2013-ого року Кахідзе досліджує світ рослин та тварин у своїх мистецьких роботах, втілює ідею Дорослого саду — саду, в який дуже мало втручається садівниця або садівник.
В квітні 2014-ого року Кахідзе ініціює проєкт Клубніка Андріївна, який розповідає про буденне життя своєї матері в самопроголошеній «ДНР». В текстах та малюнках художниця описує маму під вигаданим ім'ям. Цей проєкт переривається смертю матері художниці, яка стається на блокпості 16 січня 2019-ого року.[12]
2015 року брала участь у благодійному проекті #добрапоштівка, що був організований зусиллями БФ «Клуб Добродіїв» та компанії Art Management[13].
Примітки ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кахідзе Алевтина Томазівна |
- ↑ Алевтина Кахідзе. Я Галерея (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
- ↑ Алевтина Кахидзе: "Общество не привыкло к современному искусству". Архів оригіналу за 26 червня 2019.
- ↑ Запрошення до Австралії, або Музей однієї історії. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
- ↑ The Most Commercial Project. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
- ↑ http://ensembles.org/items/the-most-commercial-project. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
- ↑ О. Голуб .Соціальна жестикуляція мистецтва// День, №17, 31 січня 2008 [1]
- ↑ Alevtina Kakhidze: Wie sich Kunst in Zeiten des Krieges verändert. Архів оригіналу за 9 грудня 2021.
- ↑ История украинского феминистического искусства / Тамара Злобина // Феминистская (арт)критика. Каунас: Teurapolis. 2015. с. 326.
- ↑ «Должна и все»: Художница Алевтина Кахидзе о репродуктивном насилии. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
- ↑ Alevtina Kakhidze: I noticed, for some people it makes more sense if I talk to them about my art than if they visited my show, saw my installation, looked at some of my drawings. Архів оригіналу за 27 червня 2019.
- ↑ Проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююся на літак, на який запізнитися неможливо».
- ↑ Клубніка Андріївна, її непідконтрольне життя і смерть на блокпосту. Архів оригіналу за 28 листопада 2020.
- ↑ Украинские художники представят свой взгляд на Святого Николая (рос.) . «Деловая столица». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 13 травня 2020.