Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Націона́льний університе́т оборо́ни Украї́ни і́мені Іва́на Черняхо́вського — військовий заклад вищої освіти України, був заснований у 1914 році у місті Києві як військове та артилерійське училища.

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
НУОУ
Azsu.jpg
НУОУ.jpg
50°25′57″ пн. ш. 30°28′09″ сх. д. / 50.43270278002777474° пн. ш. 30.469252780027780148° сх. д. / 50.43270278002777474; 30.469252780027780148Координати: 50°25′57″ пн. ш. 30°28′09″ сх. д. / 50.43270278002777474° пн. ш. 30.469252780027780148° сх. д. / 50.43270278002777474; 30.469252780027780148
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Назва на честь Черняховський Іван Данилович
Засновано 1914
Акредитація IV  рівня
Ректор генерал-лейтенант
Анатолій Сиротенко
Приналежність Міністерство оборони України
Випускники Категорія:Випускники Національного університету оборони України імені Івана Черняховського
Адреса 03049, Україна, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28
Телефон/факс (044) 248-10-78
Сайт nuou.org.ua
info@nuou.org.ua
CMNS: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Історія становлення та розвитку Національного університету оборони України починається з відкриття у м. Києві у 1914 році Другого Київського військового піхотного та Миколаївського артилерійського училищ. Місто Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища. Головний корпус Національного університету оборони України імені Івана Черняховського розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (19141918 роки). Для потреб розбудови нового навчального закладу у 1914 році було відведено 18 десятин землі у так званому «Кадетському гаю», що дало змогу створити найбільший в імперії навчальний полігон для стрільб. Перший набір до училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 року. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання у новій будівлі училища розпочалося у березні 1917 року. 17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища. У 1919 році на базі містечка колишнього Миколаївського юнкерського училища були створені Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Робі́тничо-Селя́нської Черво́ної А́рмії (РСЧА, РККА). Далі 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси[1].

Історичний шлях Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

СтруктураРедагувати

  • Управління університету.
  • Начальник Національного університету оборони України.
  • Заступники начальника університету.
  • Науково-методичний центр (організації освітньої діяльності).
  • Науково-методичний центр (організації наукової і науково-технічної діяльності).
  • Адміністративне управління.
  • Відділ міжнародного військового співробітництва.
  • Фінансово-економічне управління.
  • Відділ захисту інформації та криптології.
  • Відділ морально-психологічного забезпечення.
  • Управління персоналу.
  • Редакційно-видавничий відділ.
  • Юридичний відділ.
  • Відділ зв'язку та інформаційних систем.
  • Служба пожежної безпеки.
  • Медична служба.
  • Служба охорони праці.
  • Відділ служби військ.
  • Відділ озброєння.
  • Відділ тилового забезпечення.
  • Відділ експлуатації та ремонту фондів.

Основні навчальні та наукові підрозділиРедагувати

Інститути:[13]

  • Інститут державного військового управління.
  • Командно-штабний інститут застосування військ (сил).
  • Інститут авіації та протиповітряної оборони.
  • Інститут забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій.
  • Гуманітарний інститут.
  • Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій

Центри:

  • Центр імітаційного моделювання[14].
  • Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації.
  • Навчально-науковий центр міжнародної миротворчої діяльності.
  • Навчально-науковий центр іноземних мов.
  • Навчально-науковий центр фізичної підготовки та спортивно-оздоровчих технологій.
  • Центр воєнно-стратегічних досліджень[15].
  • Навчальний центр.
  • Навчальні командні пункти.

Інші підрозділи:

  • Бібліотека.
  • Музей

Підрозділи забезпеченняРедагувати

  • 33 База забезпечення навчального процесу.
  • Інформаційно-телекомунікаційний вузол.
  • Клуб.
  • Військовий оркестр.
  • Поліклініка.
  • Офіцерська їдальня.
  • Експериментальна майстерня.
  • Склади.
  • Бюро перепусток.

НачальникиРедагувати

  1. Генерал-лейтенант Борискін Валентин Данилович (1992—1997)
  2. Генерал-лейтенант Романенко Олег Петрович (1997—1999)
  3. Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович (1999—2000)
  4. Генерал-полковник Толубко Володимир Борисович (2000—2005)
  5. Генерал армії України Радецький Віталій Григорович (2005—2010)
  6. Генерал-лейтенант Телелим Василь Максимович (2010—2016)
  7. Генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович (2016—2017)
  8. Генерал-лейтенант Сиротенко Анатолій Миколайович (2017-)[16]

ВикладачіРедагувати

ВипускникиРедагувати

Див. також: Випускники Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

Цікаві фактиРедагувати

З серпня 1949 по квітень 1951 року — начальник  Київського піхотного училища ім. Робітників Червоного Замоскворіччя генерал-лейтенант Іван Михайлович Пузіков

4 грудня 2014 року на території університету відкрили стелу на честь захисників України в Російсько-українській війні 2014 року. Пам'ятний знак відкрили слухачі університету — учасники АТО: командир 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Юрій Содоль і командир роти спецпризначення підполковник Олексій Пугачов.[17]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Яловой, 1979, с. 7
  2. Яловой, 1979, с. 17
  3. Яловой, 1979, с. 18
  4. Яловой, 1979, с. 22
  5. КВЗРІУ
  6. КВТІУ
  7. Київський інститут сухопутних військ
  8. Історія: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Архів оригіналу за 22 грудень 2017. Процитовано 25 грудень 2017. 
  9. Військовий інститут керівного інженерного складу
  10. Указ Президента України від 30 грудня 2008 року № 1217/2008 «Про Національний університет оборони України» Архівовано 22 листопада 2011 у Wayback Machine..
  11. Національний університет оборони України
  12. Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України».
  13. Структурні підрозділи університету. Національний університет оборони України. Процитовано 21 травня 2020. 
  14. http://www.sim.nuou.org.ua Центр імітаційного моделювання.
  15. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpcvsd/index.html Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень.
  16. Міністр оборони України представив нового керівника Національного університету оборони. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 2017-08-16. Процитовано 16 серпня 2017. 
  17. У Києві відкрили меморіальну стелу захиснику вітчизни. ФОТО. Київ. Українська правда. 04.12.2014

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • История Киевского высшего зенитного инженерного ракетного училища / Под ред. С. М. Ялового и др. — К. : КВЗРИО, 1979. — 148 с.