Академічна музика XXI століття

Академічна музика XXI століття — музика за сучасними класичними традиціями, яка створюється з 2000 року.

Збереглися елементи попереднього століття, зокрема постмодернізм, полістилізм та еклектика, які включають елементи всіх музичних стилів, незалежно від того, класичні вони чи ні. Це стирає межі між різними музичними жанрами. Серед важливих впливів — рок, поп, джаз та танцювальні традиції. Поєднання класичної музики та мультимедіа — ще одна помітна практика XXI століття; Інтернет, поряд з відповідними технологіями, є важливими ресурсами. Змінюється і ставлення до композиторів.

Загальна характеристика ред.

Академічна музика XXI століття продовжує тенденції останньої чверті XX століття у тому числі напрями полістилізму та еклектики, і часто включає елементи всіх характерних музичних стилів незалежно від їх приналежності до академічного музичного мистецтва[1]. Також академічна музика (насамперед — західна) характеризується послабленням відмінностей між музичними жанрами та відсутністю єдиного переважаючого напряму. При цьому найважливішими атрибутами академічної (або «серйозної», класичної в широкому розумінні) музики залишається естетичне (а не побутове) призначення, автономність (а не прикладний характер), концепційність змісту, основні жанрові типи — опера, симфонія, концерт, великі хорові жанри, камерна музика[2].

На думку низки мистецтвознавців та музикантів[3], початок ХХІ століття в академічному музичному мистецтві також характеризується глибокою[4] художньою кризою[5] зниженням інтересу публіки до творчості академічних композиторів[6], застоєм втративших апріорну новизну авангардних напрямів[4], тривалим пошуком[7] та відсутністю значущих нових тенденцій[8], переходом від самого поняття музики в її звичайному розумінні до так званого саунд-арту — звукового мистецтва, де на першому плані стоїть створення звукових ландшафтів, звукового дизайну, графічна та видовищна складова[9].

Помітний вплив на академічну музику в XXI столітті надають, у тому числі, сучасні технології, включаючи Інтернет, VST і як наслідок — можливості та простота поєднання електронного та «живого» звучання.

Стилі і напрями ред.

Полістилістика, що характеризується поєднанням елементів різноманітних музичних жанрів та композиторських технік в єдиному творі[10], стає все більш поширеним явищем музики XXI століття[1],. У жовтні 2009 року журнал BBC Music Magazine провів опитування серед європейських та американських композиторів про останні тенденції у західній класичній музиці. На думку, виявленому під час опитування, «невизначена стилістика не сприяє розвитку мистецтва, і індивідуальний стиль слід заохочувати»[1]. В опитуанні взяли участь Браян Ферніхоу, Майкл Найман, Джон Адамс, Джонатан Харві, Джуліан Андерсон, Джон Тавенер. Роботи кожного з цих авторів є різними аспектами музики XXI століття, але всі ці композитори дійшли висновку: «сучасна музика надто різноманітна, щоб її можна було класифікувати». Зокрема, французький композитор Дютійє заявив, що «зараз немає поділу на серйозну та популярну музику, є лише гарна чи погана». Продовжують набирати чинності розрізнені тенденції до повернення функціональної гармонії[11], що лежить в основі музичних творів — неотоналізм (или пантонализм)[12].

Для композиторів США характерним є звернення композиторів до музики різних народів світу. Наприклад, Ла Монте Янг з Маріан Зазеела заснували ансамбль, який виконує індійську класичну музику і поєднує традиції західної та індійської класичної музики[13]. Джеймс Макміллан пише в традиціях шотландська народної музики[14], а Роман Туровський-Савчук пише музику в традиціях українського бароко.[15]

В Євразії популярними є релігійні мотиви, зокрема в творчості A. Пярта[16], С. Губайдуліної[17], В. Сильвестрова[18], В.Степурка[19] та інших. Тан Дун у своїх роботах намагається з'єднати буддистську, християнську та інші культури[20] Джон Тавенер черпав натхнення у східному містицизмі та музиці Православної Церкви[13].

Примітки ред.

  1. а б в Shave, Nick (October 2009). «The Shape of Sounds to Come». BBC Music Magazine (Andrew Davies) 18 (1): 26-32.
  2. Холопова В. Н. Российская академическая музыка последней трети ХХ — начала XXI веков. Москва, 2015 г.
  3. С. М. Слонимский «Мысли о композиторском ремесле», изд. «Композитор», 2006 г.
  4. а б Александр Князев: В академической музыке наступил кризис. Российская газета. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 24 січня 2016.
  5. Норманн Лембрехт. Кто убил классическую музыку? История одного корпоративного преступления / Пер. с англ. Е. Богатыренко. М.: Издательский дом «Классика-XXI», 2007. — 588 с.
  6. Анастасия Буцко. Есть ли будущее у концерта? — OpenSpace.ru. os.colta.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 24 січня 2016.
  7. Будущее академической музыки пока туманно…. music-gazeta.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 24 січня 2016.
  8. Петербургское бедное : [арх. 12 грудня 2021] // Газета "Коммерсантъ". — Вип. 7. — С. 14.
  9. Андрей Тихомиров. Уходящая в прошлое «музыка будущего» • Голос публики (рос.). Голос публики. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 24 січня 2016.
  10. Service, Tom (7 March 2003). «Shuffle and cut». The Guardian. Archived from the original on 27 October 2009. Retrieved 15 October 2009.
  11. В. Доценко «Музыка Испании. Поколение 51 — от авангарда к постмодерну» «Музыкальная академия» 2013 (4)
  12. Стрелка: Новости культуры / В Красноярске выступит испанский композитор-новатор. strelka.name. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 24 січня 2016.
  13. а б Anon (27 грудня 1999). Music for a New Millennium. World Service: Education: BBC News. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 14 жовтня 2009.
  14. James MacMillan: Biography. boosey.com. Процитовано 15 листопада 2016.
  15. Roman Turovsky-Savchuk. deliansociety.org. Архів оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 20 листопада 2016.
  16. Религиозная музыка А. Пярта: восхождение к традиции неразделенной церкви | RAO. www.art-education.ru. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  17. Е.ю, Петрова (2020). философско-религиозные основы творчества Софьи Асгатовны Губайдулиной. Colloquium-journal. № 28 (80). с. 10—11. ISSN 2520-6990. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  18. Мельниченко І. В. Специфіка естетики постмодернізму в контексті феномену творчості Валентина Сильвестрова / І. В. Мельниченко // Молодий вчений. — 2017. — № 10. — С. 297—300.
  19. Vasylenko, Oleksiy Arturovych (1 червня 2018). Хорова творчість Віктора Степурка в сучасному виконавстві. Часопис Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського (укр.). № 2(39). с. 30—40. doi:10.31318/2414-052x.2(39).2018.137109. ISSN 2414-052X. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  20. Tan Dun's YouTube Internet Symphony. gbtimes.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 10 листопада 2016.