Вікіпедія

Арво Пярт

радянський і естонський композитор

Арво Пярт (ест. Arvo Pärt, 11 вересня 1935, Пайде, Естонія) — сучасний естонський композитор.

Арво Пярт
Основна інформація
Дата народження11 вересня 1935(1935-09-11)[1][2][…] (89 років)
Місце народженняПайде, Естонія[4]
Громадянство Естонія
 СРСР
 Естонія
 Австрія
Професіїкомпозитор класичної музики, музикант, композитор
ОсвітаЕстонська академія музики та театру
Жанрисимфонія, сучасна класична музика, Мінімалізм і релігійна музика
Magnum opusFür Lennart in memoriamd, Адамів плачd, Spiegel im Spiegeld, In principiod, Für Alinad, Fratresd і Ukuaru waltzd
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв, Американська академія мистецтв та літератури[5], Шведська королівська музична академіяd, Академія наук Естонії[6] і Папська Рада з культури[7]
ЛейблиECM Recordsd
Нагороди
У шлюбі зNora Pärtd[8][9]
ДітиMichael Pärtd
arvopart.ee
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився в Пайде (ест. Paide), поблизу Таллінна 11 вересня 1935 року. В 1957 році закінчив Талліннську консерваторію по класу композиції у Г. Еллера (Heino Eller). До 1968 року працював звукорежисером Естонського радіо. З 1964 року Пярт вперше використовує в своїх творах техніку колажу. Приблизно в цей же час у його музиці проявляються релігійні мотиви. З міркувань цензурного порядку деякі з його творів виконувалися під вигаданими назвами.

У 1979 році Пярт емігрує з СРСР. Живе спочатку у Відні, де підписує договір з Universal Edition, а потім, завдяки стипендії DAAD, опиняється в Берліні, де живе і пише твори для клавішних інструментів, інструментальних складів, вокальну і хорову музику.

Перейшов з лютеранства у православ'я. У хрещенні — Арефа.

Твори

ред.

Для голосів та оркестру

ред.
  • Наш сад («Meie aed»), кантата для дитячого хору і оркестру (1959/2003)
  • Credo для фортепіано, хору і оркестру (1968)
  • Te Deum для хору, струнного оркестру и магнітофонного запису (1984-5, ред. 1992)
  • Берлінська меса, для хору і органу або струнного оркестру (1992)
  • Літанія для солістів, хору і оркестру (1994)
  • Як лань прагне [до водних потоків] (ісп. Como cierva sedienta), для сопрано, хору і оркестру (1998)

Для голосу і ансамблю

ред.
  • На ріках вавилонських (нім. An Den Wassern zu Babel), для солістів або хору і органу або ансамблю (1976/1984)
  • De profundis (Псалом 129) для хору, ударних та органу (1980)
  • Страсті за Йоаном, для солістів, вокального ансамблю, хору та інструментального ансамблю (1982)
  • Stabat Mater, для трьох солістів та струнного тріо (1985)
  • Miserere (Псалом 50), для соліста, хору та ансамблю (1989)
  • Дві колискові (Zwei Wiegenlieder), для двох жіночих голосів и фортепіано (2002)

Для хору (і органу)

ред.
  • Силабічна меса (лат. Missa syllabica), для хору і органу (1977)
  • Магніфікат, для хору (1989)
  • Богородице Діво, радуйся, для хору (1990)
  • Блаженства (англ. Beatitudes, 1990; 2-га лат. редакція — 2001), для мішаного хору і органу
  • Я виноградна лоза правдива (англ. I am the true vine), для мішаного хору a cappella (1996)
  • Трідіум (Triodion), для хору (1998)
  • Мир тобі, Єрусалиме (англ. Peace upon you, Jerusalem), для жіночого хору (2002)
  • Salve Regina, для мішаного хору та органу (2002)
  • Da pacem Domine ( Дай миру Господи), для мішаного хору та солістів a cappella (2004)
  • Гімн для оксфордського коледжу Св. Йоана (2005)

Оркестрові твори

ред.
  • Некролог, для оркестру op.5 (1960)
  • Симфонія № 1 «Поліфонічна», op.9 (1963)
  • Perpetuum mobile, для оркестру op.10 (1963)
  • Симфонія № 2 (1966)
  • Симфонія № 3 (1971)
  • Якби Бах розводив бджіл (нім. Wenn Bach Bienen gezüchtet hätte), для фортепіано, духового квінтету, струнного оркестру і ударних (1976)
  • Fratres для камерного ансамблю (1976 и пізніше, написано багато версій)
  • Arbos для мідних духових та ударних (1977/1986)
  • Cantus (пам’яті Бенджаміна Бріттена), для струнного оркестру та дзвону(1977)
  • Симфонія № 4 «Лос-Анджелес» (2008)
  • Для інструментів і оркестру
  • Колаж на B-A-C-H (фр. Collage sur B-A-C-H), для гобоя, струнного оркестру, клавесину і фортепіано (1964)
  • Маленький концерт на B-A-C-H (нім. Concerto piccolo über B-A-C-H), для труби, струнного оркестру, клавесину і фортепіано (1964)
  • Pro et contra, концерт для віолончелі і оркестру (1966, для Мстислава Ростроповича)
  • Tabula rasa, подвійний концерт для двох скрипок, струнного оркестру і підготовленого фортепіано (1977)
  • Дозвольте… (нім. Darf ich), для скрипки, дзвону in Cis (ad lib.) і струнного оркестру (1995/1999)
  • Lamentate. Данина поваги А.Капуру і його скульптурі Марсій, для фортепіано з оркестром (2002)

Музика до кінофільмів та мультфільмів

ред.
  • «З вечора до ранку» (1962, короткометражний)
  • «Маленький моторолер» (1962, ляльковий мультфільм)
  • «Так точно» (1963, ляльковий мультфільм)
  • «Оператор Кипс у країні грибів» (1964, ляльковий мультфільм)
  • «Останній сажотрус» (1964, ляльковий мультфільм)
  • «Молочник із Мяекюла» (1965)
  • «Кішки-мишки» (1965, ляльковий мультфільм)
  • «Нові пригоди оператора Кипса» або «Оператор Кипс у ягідному лісі» (1965, ляльковий мультфільм)
  • «За горами, за морями» (1967, ляльковий мультфільм)
  • «Оператор Кипс на безлюдному острові» (1968, ляльковий мультфільм)
  • «Оператор Кипс у царстві каміння» (1968, ляльковий мультфільм)
  • «Атомік і ділки (Атомік у небезпеці)» (1970, мультфільм)
  • «Хто? Що? Де?» (1970, мультфільм)
  • «Атомік» (1971, мультфільм)
  • «От так чемпіони!» (1971, ляльковий мультфільм)
  • «М'ячики» (1972, ляльковий мультфільм)
  • «Підводні друзі» (1973, ляльковий мультфільм)
  • «Кольорові олівці» (1973, мультфільм)
  • «Такі справи» (1973, мультфільм)
  • «Джерело у лісі» (1973)
  • «Де ростуть зірочки» (1974, мультфільм)
  • «Сестриці» (1974, ляльковий мультфільм)
  • «Кольорові сни» (1974)
  • «Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975)
  • «Дізнання пілота Піркса» (1978)
  • «Рай» (англ. Heaven) (2002)
  • «Джеррі» (англ. Gerry) (2002, США)
  • «Вигнання» (2007, реж. А. Звягінцев)
  • «Ходорковський» (2011, документальний, Німеччина)
  • «Маєток» (2019, Франція) та інші...

Звання та нагороди

ред.

За свою творчість композитор удостоєний численних нагород і звань. Серед них звання почесного доктора Музичної академії Таллінна і університету Тарту, почесне членство Королівської шведської музичної академії, премія ТРІУМФ в Москві, премія Grammy в категорії «найкращий сучасний твір» за «Канон покаянен» для змішаного хору.

На честь композитора названо астероїд 4087 Пярт.

Має також нагороди:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Kuiper K. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119359979 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://epl.delfi.ee/news/kultuur/arvo-part-valiti-ameerika-kunstiakadeemia-auliikmeks?id=50729538
  6. ↑ http://www.akadeemia.ee/et/liikmeskond/_liikmed/part/
  7. ↑ http://visnews-en.blogspot.com.ee/2011/12/other-pontifical-acts_12.html
  8. ↑ https://interlude.hk/art-deal-eternal-questionsarvo-nora-part/
  9. ↑ https://www.arvopart.ee/en/arvo-part/article/i-seek-a-common-denominator/

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Арво Пярт


  Це незавершена стаття про Естонію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арво_Пярт&oldid=43485422