Адуляр
Адуля́р — мінерал класу силікатів, морфологічний різновид низькотемпературного ортоклазу). Інша назва — місячний камінь.
| Адуляр | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | дискредитований (D)[d] |
| Хімічна формула | K[AlSi3O8] |
| Клас мінералу | силікати |
| Група | польові шпати |
| Ідентифікація | |
| Колір | водянисто-прозорий |
| Форма кристалів | короткопризматичні ромбоедри |
| Спайність | досконала по {001} і {010} |
| Злам | Нерівний |
| Твердість | 6-6,5 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | напівпрозорий |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,56—2,62 г/см³ |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Адула (гірський масив)d |
 Адуляр у Вікісховищі | |
Походження назви
ред.Від назви родовища в горах Адула в Швейцарії. Інші назви перламу́тровий шпат, ри́б'яче о́ко.
Склад
ред.Типовий склад адуляр відповідає формулі Or90Ab9An1, де Ab — альбіт, An — анортит. Домішки: до 1 % ВаО, не більше за 0,5 % СаО.
Зустрічається у вигляді короткопризматичних ромбоедричних кристалів. Адуляр типовий для багатьох кварцових жил альпійського типу, зустрічається в пегматитах, рудних жилах. Прозорий і напівпрозорий адуляр з тонко- і криптопертитовою будовою, для якого характерна іризація в блакитно-синіх відтінках (так званий місячний камінь) — коштовний камінь IV порядку.
Адуляр використовується в скляному і керамічному виробництвах.
Твердість за шкалою Мооса становить 6,0—6,5.
Родовища
ред.Адуляри хорошої якості знаходять на острові Шрі-Ланка. Зустрічаються вони також на Мадагаскарі, в Танзанії та США. В Південній Індії знайшли різновиди із зірчастим ефектом[1]
Види
ред.Розрізняють:
- адуляр-альбіт (альбіт, облямований адуляром);
- адуляр баріїстий (адуляр з Залізних гір у Чехії, який містить 3,49 % ВаО).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN 978-5-699-53785-3.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Адуляр // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Адуляр // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адуляр |
- Адуляр [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Адуляр mindat.org [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.]