Адигейці

Адигейці або адиги (самоназва адиге, адиг. адыгэ, кӏахэ) — народ адизької групи, проживає в Адигеї, півдні Краснодарського краю, а також в Туреччині та інших країнах Близького Сходу, США. Мови — російська й адигейська.

Адиги
Самоназва	адиг. адыгэ
Кількість	2,9 млн. (разом з діаспорою)
Ареал	Росія: Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Адигея, Краснодарський край— 600-800 тис.  Туреччина  Йорданія  Ізраїль  Ліван  США
Близькі до	абхази, абазини
Входить до	черкеси
Мова	Адигейська мова, Кабардино-черкеська мова, Абазинська мова, російська мова, турецька мова, арабська мова
Релігія	Іслам

За радянських часів адигів в Адигеї стали іменувати «адигейцями», а поняття «черкеси» (що до початку XX століття включало усі адигейські субетноси) залишилося тільки за адигами Карачаєво-Черкесії.

Наразі адигейці КЧР — це, головним чином, черкеси, включно з бесленеєвцями, в Адигеї й Краснодарському краї — абадзехи, бжедуги, теміргоєвці, шапсуги, у КБР — кабардинці.

Походження

Предки адигів — племена ксркетів, зихів, меотів та ін. відомі ще з античних часів. На початку 19 ст. у східних племен адигів (хатукаївців, бесленеївців, бжедугів) був, як і у споріднених з ними кабардинців, ієрархічний феодальний лад; західні племена (натухайці, шапсуги, абаздехи) князів не мали, тут переважали вільні селяни-общинники. В адигів існували родові традиції. За релігійними поглядами віруючі адиги — мусульмани. Старе житло — мазана плетена сакля. Одяг подібний до кабардинського. Наука, література, народна освіта рідною мовою розвинулись в 20 столітті. Основна частина адигів — землероби, скотарі, садівники; працюють також на промислових підприємствах.

Адизькі (черкеські) субетноси

• Абадзехи
• Бесленеївці
• Бжедуги
• Кабардинці
• Убихи
• Темирогоївці
• Єгерукаївці
• Хатукайці
• Махоши
• Шапсуги
• Жанеівці
• Натухайці
• Хакучі

З них, унаслідок кавказької війни зникли: хакучі, махоши, хатукайці, «жанеівці», порівняно недавно, убихи.

Виникнення і значення терміна

У переписі населення СРСР 1926 року був використаний етнолінгвістичних критерій. Усі кабардинці (в Кабарді, нинішній Карачаєво-Черкесії та Адигеї) записувалися кабардинцями, а решта черкеські груп на Кавказі - черкесами.

У переписом 1939 р вже намітився перехід до територіального критерія. Кабардинцями переписується тільки населення Кабарди, тоді як черкеське населення решти Кавказу (включаючи етнічних кабардинців, що живуть не на території Кабардино-Балкарської АРСР) переписується адигейцями. Це перша поява етноніму черкесів у вигляді «адигейці». Важливо відзначити, що в переписі 1939 року під словом «адигейці» малися на увазі значно ширша частина черкеського етносу ніж за наступним переписами.

Наприклад, за переписом 2010 року адигейці розселені в такий спосіб: в Адигеї - 109,7 тис .; Краснодарському краї - 13,8 тис., Москві - 0,6 тис., Кабардино-Балкарії - 0,6 тис. (2010 р).

Див. також

• Меоти
• Синди
• Касоги

Джерела та зовнішні посилання

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Всемирные Абаза-Адигські (Черкеські) сайти [Архівовано 6 червня 2008 у Wayback Machine.]
• Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961