Відкрити головне меню

Агрипіна Старша (Віпсанія Агрипіна) (14 до н. е. — 18.10.33 н. е..) — видатна жінка в Римській історії, дочка Марка Віпсанія Агріппи та Юлії Старшої, єдиної дочки імператора Августа; дружина Германіка[1].

Віпсанія Агрипіна
лат. VIPSANIA AGRIPPINA
Agrippina Maior version 2.jpg
Бюст Агрипіни у Національному археологічному музеї Іспанії (Мадрид)
Народилася 14 до н. е.(-014)
Афіни
Померла 18 жовтня 33(0033-10-18)
Пандатерія
·голод
Поховання Мавзолей Августа
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політичний діяч
Суспільний стан патрицій
Рід Династія Юліїв-Клавдіїв
Батько Марк Віпсаній Агріппа
Мати Юлія Старша
Брати, сестри
У шлюбі з Германік
Діти

БіографіяРедагувати

Агрипіна Старша походила з плебейського роді Віпсаніїв. Дитинство Агрипіни тривало під суворим наглядом Августа, який був її дідусем[2]. Донька і онучки виховувались під його пильним наглядом так, що вони вміли навіть прясти вовну (традиційна чеснота римської жінки); він забороняв їм все, чого не можна було сказати або зробити відкрито, записавши в домашній щоденник; він дуже оберігав їх від зустрічей зі сторонніми, що одного знатного юнака Луція Веніція, він письмово дорікнув у нескромності за те, що в Лазнях він підійшов привітати його дочку.

У 5 році Агрипіну видали заміж за Германіка, сина Друза Старшого і Антонії. Германік був наділений природними талантами і мав дуже гарну вподобу, завдяки чому, Август розглядав його як одного зі своїх ймовірних наступників. Врешті-решт він обрав Тиберія, але наказав тому, в свою чергу, усиновити Германіка. Ставши імператором Тиберій відправив Германіка на чолі війська, щоб той відновив престиж римської військової міці, яка була підірвана поразкою в Тевтонбургському лісі. Його дружина Агрипіна, котра не поділяла спосіб життя звичайної римлянки, вірної римської дружини, яка повинна чекати повернення чоловіка з війни вдома, відправилася в похід разом зі своїм чоловіком. Безсумнівно, вона зробила це з благих спонукань, але її вчинок викликав неоднозначну реакцію в римському суспільстві. Агрипіна несла тяготи військового життя нарівні з іншими мешканцями військового табору, швидше додаючи своєю присутністю проблем своєму чоловіку в керівництві військами, ніж допомагаючи. Тим не менш, під час перебування в Германії вона народила чотирьох дітей, які жили разом з нею[3]. Завдяки маленькому Гаю Калігулі навіть вдалося придушити солдатський бунт. Після блискучих перемог Германік повернувся до Риму в 17 році і отримав від Тиберія право відсвяткувати тріумф. Як свого спадкоємця, Тиберій призначив Германіка правителем східної частини імперії. Агрипіна відправилась разом з чоловіком у східні провінції, де він раптово помер при підозрілих обставинах. Агрипіна доставила його прах до Рима. Подружжя користувалися великою популярністю й пошаною, по смерті Германіка народна любов і співчуття перейшли Агрипіні та її дітям, що викликало невдоволення Тиберія й Лівії. Ще більше їх стосунки погіршилися після того, як Лівія захистила свою подругу Планціну, підозрювану в отруєнні Германіка. Притягнутий до суду за звинуваченням у загибелі Германіка Гней Кальпурний Пізон, керуючий провінцією Сирія, висуває зустрічні звинувачення Тиберію і Сеяну, але, не доживши до початку слухань у сенаті, раптово покінчив життя самогубством. Після смерті чоловіка в 19 році Агрипіна повернулася в Рим, де і жила постійно. Як вдова народного героя, вона користувалася великою повагою серед простого населення і сенаторів, особливо серед незадоволених владою Тиберія і його префекта Сеяна. Агрипіна мала владний характер, який штовхав її в гущу політичної боротьби і вона намагалася стати неформальним лідером опозиції, підтримуючи невдоволених сенаторів. Неважливо, вірила вона у винність Тиберія в смерті чоловіка, або їй просто вигідно було це стверджувати, головне, вона не приховувала своє негативне ставлення до Тиберія. Імператор, у свою чергу, ставився до неї також вкрай неприязно, підозрюючи в прагненні до верховної влади. У 26 році Агрипіна звернулася до Тиберія із проханням на повторний шлюб, але отримала відмову. У 30 році Тиберій заочно, за намовою Сеяна і Лівії, відправив її у заслання на острів Пандатерія, де вже знаходилася її мати, разом з Нероном, одним із старших синів. Агрипіна Старша загинула в 33 році[4]. Двох її старших синів, Цезаря Нерона і Друза Цезаря, за наказом Тиберія оголосили ворогами держави і заморили голодом (одного на Понтійських островах в 30 р., іншого — в Римі в 33 р.). Її третьому сину, Калігулі, судилося стати імператором після смерті Тиберія. Калігула відправився на Пандатерію і на Понтійські острова, щоб забрати прах матері і брата; через поспіх він відплив у бурхливу погоду, щоб видніше було його синівська любов, наблизився до їх останків благоговійно, поклав їх в урни власними руками; з не меншою пишнотою, на судні з прапором на кормі, він привіз їх в Остію вгору по Тибру в Рим, де самі знатні вершник крізь натовп народу внесли їх у мавзолей Августа. У пам'ять їх встановив він всенародно щорічні поминальні обряди, а в честь матері — ще й циркові ігри, де зображення її везли в процесії на особливій колісниці.

Агрипіна як політичний та військовий діячРедагувати

Агрипіна була наділена великою сміливістю і рішучістю, тож постійно супроводжувала свого чоловіка у військових походах. Одного разу під час війни з германцями стався знаменний випадок: Поширилася чутка про оточення римського війська і про те, що незліченні сили германців йдуть з наміром вторгнутися в Галію, і якби не втручання Агрипіни, то був би розібраний наведений на Рейні міст, тому що знайшлися такі, які в страху були готові на таке ганебне діло. Але володівши міцним духом, ця жінка взяла на себе в ті дні обов'язки командира і надавала необхідну допомогу, якщо хтось із вояків потребував одяг або в перев'язку рани[5]. При поверненні легіонів вона стояла біля мосту і зустрічала їх похвалою і вдячністю.

Все це глибоко вразило Тиберія, він вважав, що всі турботи Агрипіни неспроста, що вона домагається не тільки прихильності воїнів і не думає про зовнішнього ворога. Нічого робити полководцям там, де жінка влаштовує огляди війську, підлещується роздачами, як ніби їй недостатньо для здобуття прихильності воїнів, возивши з собою всюди сина головнокомандувача у простому солдатському одязі і висловлювати бажання, щоб його називали Цезарем Калігулою. Агрипіна була серед війська могутніша, ніж командири і полководці, ця жінка придушила заколот, проти якого було безсиле ім'я самого Тиберія. А Сеян тільки розпалював і посилював ці підозри. Не тільки Тіберій, але і Лівія неприязно ставилася до Агрипіни, яка після смерті Германіка залишилася беззахисною. Агрипіна одного разу стала на щось скаржитися Тиберію. На що отримала запитання, чи вважає вона за образу, що не царює. З тих пір він більше не удостоював її розмовою. Одного разу за обідом він запропонував їй яблуко, але жінка не наважилася його покуштувати. Після цього він перестав її запрошувати до столу, вважаючи, ніби його підозрюють у спробі отруєння. Між тим і те й інше було підлаштовано наперед: він повинен був запропонувати їй яблуко для випробування, а вона — відмовитися від нього як від явної загибелі. Нарешті, Тиберій, спеціально звівши на неї наклеп, ніби вона хотіла шукати порятунку в статуї Августа, заслав її на острів Пандатерію (в Тірренському морі)[6], а коли вона стала чинити опір, то центуріон вибив їй око. Вона вирішила померти від голоду, але Тиберій наказав силоміць розкривати їй рот і впихати їжу. І навіть коли вона загинула, він продовжував її злобно переслідувати: самий день її народження велів він відтепер вважати нещасливим. Він ставив собі в заслугу навіть те, що не задушив її; за таке своє милосердя він навіть прийняв від сенату декрет з вираженням подяки і золоте підношення, яке було поміщене в храм Юпітера Капітолійського.

Агрипіна в мистецтвіРедагувати

Агрипіна Старша увійшла в історію як зразок римської матрони, як жінка, яка через кохання порушувала неписані закони.

Багато європейських художників зверталися до образу Агрипіни. Усіх зацікавлювала тема її щирої і глибокої скорботи над прахом чоловіка і вона знайшла відображення в роботах Лоуренса Альма-Тадема, Бенджаміна Уеста, Вільяма Тернера. Агрипіна в європейському мистецтві і літературі стала втіленням образу цнотливої жінки, люблячої матері, вірної дружини. Дуже відома робота художника Бенджаміна Уеста «Агрипіна висаджується в Брундизії з прахом Германіка». Його картина описує події, слідом за смертю римського полководця Германіка, отруєного в Сирії в 19 р. н. е. Праця символізує подружню вірність. Відображено, як дружина Германіка, Агрипіна Старша привезла прах чоловіка назад у Рим. Її зустрічали величезні натовпи скорботних, коли вона висаджувалася на італійському узбережжі в Брундизії; з нею були двоє її синів. Вона зображується в одязі вдови, закритою вуаллю особою, яка стоїть на носі корабля або яка ступає на берег. Вона тримає урну з прахом чоловіка.

РодинаРедагувати

Чоловік — Германік Юлій Цезар Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. «К. Вержбицкий». Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141—142.
  2. Кудрявцев В. Н." Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту.ст.2-4 (рос.)
  3. «Елена Федорова» «Агриппина Старшая» ст.3
  4. Елена В. Фёдорова "Императорский Рим в лицах"ст.5
  5. Володимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16 ст.1
  6. Древний Рим и древние народы Европы ст.3

ЛітератураРедагувати

  • К. Вержбицкий. Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141—142.
  • Монеты Рима. Краткие биографии римских императриц от Фульвии до Криспины.
  • Елена Федорова «Агриппина Старшая»
  • Кудрявцев В. Н. Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту
  • Елена В. Фёдорова «Императорский Рим в лицах»
  • Володимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16
  • Древний Рим и древние народы Европы.
  • Рання Римська Імперія.