Вікіпедія

АВРО-турнір

(Перенаправлено з АВРО-турнір 1938)

АВРО-турнір 1938 — міжнародний шаховий турнір, що проходив у десяти містах Нідерландів з 6 по 27 листопада 1938 року. Турнір отримав назву на честь спонсора — нідерландської радіомовної компанії Algemene Vereniging Radio Omroep. У змаганні взяли участь вісім найсильніших шахістів того часу: чемпіон світу Олександр Алехін, екс-чемпіони Хосе Рауль Капабланка та Макс Ейве і потенційні претенденти на світову першість Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Рубен Файн, Самуель Решевський і Сало Флор. Організатори прагнули визначити основного претендента, який зможе кинути виклик Олександрові Алехіну й організувати матч за звання чемпіона світу.

АВРО-турнір
1938
Партія між переможцями: П. Кересом і Р. Файном
Інформація про турнір
Дата проведення6 — 27 листопада 1938
Місце проведенняНідерланди Нідерланди (10 міст)
ОрганізаторАВРО
Система розіграшу2 кола
Статистика
Шахістів8
ПереможецьЕстонія Пауль Керес і США Рубен Файн
Зіграно партій56
Результативні партії24 (42,9 %)

Відповідно до ресурсу Chessmetrics у Голландії грали 8 найсильніших шахістів планети станом на листопад 1938 року[1] й цей супертурнір входить до числа найбільш представницьких турнірів XX сторіччя[2][3]. АВРО-турнір залишив глибокий слід в історії шахів[4] — останній супертурнір до початку Другої світової показав, що старше покоління гросмейстерів-чемпіонів світу (Алехін, Ейве, Капабланка) поступається майстерністю молодим претендентам (Ботвинник, Керес, Файн).

Переможцями змагання стали наймолодші учасники — 22-річний естонець Пауль Керес та 24-річний американець Рубен Файн. Початок Другої світової війни перервав шахову діяльність і унеможливив переможцям голландського турніру організувати матч за звання чемпіона світу.

Передумови та підготовка

ред.

Відповідно до Лондонської угоди 1922 року, претендент на титул чемпіона світу повинен був гарантувати призовий фонд у розмірі 10 тисяч доларів США, що було значною сумою на той час (середня зарплата американця за три роки[5]; понад 152 000 доларів США в перерахунку на ціни 2019 року[6]). Натомість, чемпіон мав можливість уникати матчу з найсильнішим суперником і приймати виклики від не найсильніших претендентів, оскільки жодних відбіркових турнірів не існувало. 1935 року в матчі за титул Макс Ейве несподівано переміг багаторічного чемпіона Олександра Алехіна. Водночас у міжнародних турнірах того часу закінчилось домінування колишніх чемпіонів (Капабланки та Алехіна) і призові місця почали здобувати представники молодого покоління, які щойно вийшли на міжнародну сцену: Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Самуель Решевський, Рубен Файн і Сало Флор. Шаховий світ уважав несправедливим те, що суперника в матчі чемпіон світу обирає самовільно, адже існувала Міжнародна шахова федерація — ФІДЕ, під егідою якої проводили наприклад шахові олімпіади. Новий чемпіон світу Макс Ейве заявив, що претендента на титул має виявляти змагання під опікою ФІДЕ[7]. Однак 1937 року він програв матч-реванш Алехінові, а новий-старий чемпіон не хотів підкорятися міжнародній шаховій організації під час вибору суперника, адже організація була небагата й не могла забезпечити бажаний призовий фонд.

Ще 1937 року, під час матчу-реваншу Ейве — Алехін, голландська радіокомпанія АВРО розпочала переговори з найсильнішими гросмейстерами світу про проведення супертурніру, переможець (чи другий призер у випадку перемоги Алехіна) якого мав би фінансову підтримку компанії для організації матчу за шахову корону[8]. Зрештою, згоду дали чемпіон світу Алехін, екс-чемпіони Капабланка та Ейве та п'ять найсильніших претендентів: Ботвинник, Керес, Решевський, Файн і Флор. У квітні 1938 року повідомлено, що двоколовий турнір відбудеться в листопаді того ж року в кількох містах Нідерландів[9].

 
Матч Ейве — Алехін 1937 року, під час якого АВРО розпочала перемовини з майбутніми учасниками турніру

Сало Флор перед турніром писав, що «найбільші шанси на успіх має Алехін», а «радянський гросмейстер Ботвинник буде в першій трійці призерів»[10]. Хосе Рауль Капабланка вважав, що «переможе Ботвинник, також високі шанси в Решевського»[11]. Петро Романовський прогнозував перемогу когось із четвірки: Алехін, Ботвинник, Керес, Решевський[12]. Михайло Ботвинник: «Алехін грає без особливого спортивного азарту, але, на мій погляд, добре»[13]. Олександр Алехін: «Найнебезпечнішим суперником уважаю Решевського»[14]. Пауль Керес: «Думаю, що найбільше шансів у Ботвинника і Решевського, які завжди грали дуже стабільно та яких я оцінюю вельми високо. Наступним, у першу чергу, звісно варто мати на увазі чемпіона світу Алехіна»[14].

Ще до початку турніру були побоювання, що через напружений графік — майже кожен день у новому місті й відсутність вихідних — змагання не створять умов для достатньої творчості учасників. Щільність турів і однаково високий клас усіх гросмейстерів робили турнір вельми непередбачуваним.

Преса активно висвітлювала підготовку до змагання — брала інтерв'ю в учасників і інших шахістів. Так, місцева газета «Телеграаф» (De Telegraaf) запросила для коментування боротьби гросмейстера Ксавери Тартаковера[15], а від Естонії вперше в історії приїхав власний кореспондент[16].

Як стверджує шаховий бібліофіл Артур Антлер у книзі, присвяченій турніру, від участі хотіли відмовитися Файн, який планував зосередитись на науковій роботі, та Флор, чию батьківщину окупував Третій Райх (гросмейстер у жовтні переїхав жити до естонського Тарту, де мешкав Керес[17]), але організатори закликали їх дотримуватися умов контракту[18].

Ботвинник, Керес, Решевський і Файн перед початком турніру зупинились в готелі «Амстел», де мали відбутися відкриття турніру та жеребкування[15]. Алехін, щоб не перетинатись із Капабланкою, оселився окремо від інших у готелі «Карлтон»[19]. Американські гросмейстери єврейського походження С. Решевський і Р. Файн отримали кілька листів від недоброзичливців, які радили цим шахістам не вигравати в «арійців»[15]. Шестеро одружених гравців (усі, крім Кереса та Решевського) приїхали до Голландії зі своїми дружинами, під час партій для цих почесних гостей були виділені спеціальні місця в глядацькій залі[20].

Партії відбувались від 6 до 11 години вечора. У неділю — з 12 дня до 5 вечора. Контроль часу — 2 години і 30 хвилин на перші 40 ходів і година на кожні наступні 16 ходів. Призи за перші чотири місця: 1000, 700, 500 і 400 гульденів, відповідно[21].

Суддя турніру — Ганс Кмох (Австрія), розпорядник — Сало Ландау (Нідерланди)[22].

Тур Дата

(листопада)

година Місто
Відкриття 5 Амстердам
1 6 12-17 Амстердам
Догравання 7 Амстердам
2 8 18-23 Гаага
Догравання 9 Амстердам
3 10 18-23 Роттердам
Догравання 11 Амстердам
4 12 18-23 Гронінген
5 13 12-17 Зволле
6 14 18-23 Гарлем
7 15 18-23 Амстердам
Догравання 16 Амстердам
8 17 18-23 Утрехт
Догравання 18 Амстердам
9 19 18-23 Арнем
10 20 12-17 Бреда
Догравання 21 Амстердам
11 22 18-23 Роттердам
Догравання 23 Амстердам
12 24 18-23 Гаага
13 25 18-23 Лейден
Догравання 26 Амстердам
14 27 12-17 Амстердам
Догравання 27 Амстердам

Учасники

ред.
 
Учасники турніру (зліва направо): Ботвинник, Решевський, Файн, Ландау (замість Капабланки), Ейве, Алехін, Флор, Керес

У турнірі взяли участь вісім найсильніших гросмейстерів свого часу: двоє колишніх, чинний і майбутній чемпіони світу, а також ще чотири шахісти, які регулярно здобували найвищі місця на міжнародних турнірах останніх років. За ретроспективним рейтингом chessmetrics.com ці гравці посідали вісім перших місць у шаховій ієрархії станом на жовтень 1938 року[23].

Місце
у
світі[23] 		Гравець Країна Р. н. Виступи в 1935—1938 рр.[24]
1 Олександр Алехін   Франція 1892 Бад-Наугайм (1936) — 1-2, Ноттінґем (1936) — 6, Подебради (1936) — 2, Амстердам (1936) — 3, Марґет (1937) — 3, Кемері (1937) — 4-5
2 Михайло Ботвинник   СРСР 1911 Москва (1935) — 1-2, Москва (1936) — 2, Ноттінґем (1936) — 1-2
8 Макс Ейве   Нідерланди 1901 Ноттінґем (1936) — 3-5, Зандвоорт (1936) — 2, Амстердам (1936) — 1-2, Нордвейк (1938) — 4
5 Хосе Рауль Капабланка   Куба 1888 Москва (1935) — 4, Москва (1936) — 1, Ноттінґем (1936) — 1-2, Земмерінґ (1937) — 3-4
7 Пауль Керес   Естонія 1916 Бад-Наугайм (1936) — 1-2, Зандвоорт (1936) — 3-4, Марґет (1937) — 1-2, Кемері (1937) — 4-5, Земмерінґ (1937) — 1, Гастінґс (1937/38) — 2-3, Нордвейк (1938) — 2
3 Самуель Решевський   США 1911 Ноттінґем (1936) — 3-5, Кемері (1937) — 1-3, Земмерінґ (1937) — 3-4, Гастінґс (1937/38) — 1
4 Рубен Файн   США 1914 Амстердам (1936) — 1-2, Ноттінґем (1936) — 3-5, Зандвоорт (1936) — 1, Кемері (1937) — 7, Земмерінґ (1937) — 2, Марґет (1937) — 1-2, Гастінґс (1937/38) — 4-5
6 Сало Флор   Чехословаччина 1908 Москва (1935) — 1-2, Москва (1936) — 3, Ноттінґем (1936) — 7-8, Подебради (1936) — 1, Кемері (1937) — 1-3, Земмерінґ (1937) — 5, Гастінґс (1937/38) — 4-5

Перебіг

ред.

Відкриття

ред.
 
У готелі «Амстел» відбулась церемонія відкриття та жеребкування

Увечері 5 листопада в готелі «Амстел» відбулася церемонія відкриття турніру[25]. Зібрались усі учасники (крім Капабланки, який перебував у весільній подорожі і приїхав на сам початок турніру), а також журналісти, консули низки держав і гості за спеціальними запрошеннями. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, привітав учасників від імені організаторів, Макс Ейве побажав усім учасникам творчих успіхів, напруженої боротьби та поменше гросмейстерських нічиїх. Алехін у своїй промові відзначив, що не відмовляється грати з переможцем турніру, але це не означає, що зобов'язаний грати насамперед із ним: «Чемпіон світу має не лише обов'язки, а й користується правами й залишає за собою право вибору місця та часу зустрічі з кандидатом, який забезпечить фінансування матчу»[26].

Ефектно проведено жеребкування: до зали ввійшли живі фігури («слон», «король» і «королева»), дівчата, одягнені в національні костюми країн, чиї учасники грали в турнірі. Дівчата дарували учасникам квіти й кожен шахіст своєю рідною мовою отримував запрошення тягнути жереб. Результати жеребкування: 1. Ейве; 2. Флор; 3. Алехін; 4. Файн; 5. Ботвинник; 6. Решевський; 7. Капабланка; 8. Керес[26].

Перше коло

ред.
 
Готель «Краснапольский» (Амстердам) — місце проведення 1-го туру

1-ий тур відбувся у великій залі готелю «Краснапольский», де торік проходив матч за звання чемпіона світу Алехін — Ейве. У партії Алехіна з Решевським наприкінці відведених 40 ходів суперники потрапили в обопільний цейтнот, почергово помилялись і партію відкладено. Ботвинник чорними у французькій партії проти Файна помилився, дозволив американцю пожертвувати пішака й отримати вирішальну позиційну перевагу. Радянський гросмейстер здався. Партію Флор — Капабланка відкладено з мінімальною перевагою чехословака, а перед початком догравання, без продовження партії, вони погодились на нічию. Ейве мав перевагу в зустрічі з Кересом, але двічі помилився, чорні вирівняли гру й партнери погодились на нічию. Під час догравання наступного дня Алехін не зумів реалізувати зайвого пішака, бо Решевський добився «вічного шаху» незахищеного короля чемпіона світу[27].

Файн — Ботвинник, 1-й тур
abcdefgh
8
 
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
«Чорні сподівались на 20.Т:a5, що дало б деяку свободу чорним фігурам» (Файн). Проте 20.Тd4! переводить туру в центр із темпом для закріплення переваги. 20. …Фe7 21.Тd6 a4 22.Фe3! із наміром відтіснити слона. 22. …Тa7 23.Кd2 a3 24.c4 Сa4. «Так чи інакше, пішак втрачається» (Файн)

На 2-ий ігровий день Решевський знову потрапив у недочас, цього разу білими проти Файна. Рубен чітко використав неточності й помилки чемпіона США й добився перемоги. Алехін чорними краще розіграв новоіндійський захист і отримав значно кращу гру проти Капабланки, однак на годиннику чемпіона світу настав цейтнот, Капабланка вирівняв гру й до контролю часу навіть виграв пішака. На дограванні принципові суперники, які навіть не розмовляли одне з одним, через посередника (розпорядника турніру Ландау) погодились на поділ очка[28]. Ейве білими покарав Флора за пасивність у дебюті — після комбінованої атаки на флангах голландець переможно завершив партію наступом на ослаблену позицію чорного короля[27]. Керес після розіграної новоіндійської партії мав гірший ендшпіль проти Ботвинника, але радянський гросмейстер чорними не зумів знайти переможне продовження й суперники пішли на повторення ходів — нічия[29].

У 3-му турі Алехін уже в дебюті почав активно тиснути на редути Ейве, ефектно завершивши партію, яку Флор назвав найкрасивішою перемогою в перших трьох турах[28]. Ботвинник білими методично покращував позицію, примусив Решевського помилятись і форсовано (жертвою якості) здобув перемогу. Капабланка чорними погано розіграв французький захист, втратив пішака й аж тоді почав грати в колишньому притаманному йому чемпіонському стилі, врятувавши нічию в партії з Файном. Зустріч Флор — Керес завершилась спокійною нічиєю[30].

4-й тур продовжив безвиграшну серію Решевського. В іспанській партії американець чорними не знайшов контргри проти варіанту, який незадовго до того успішно випробувано в партії Рагозін — Толуш у чемпіонаті ВЦСПС. Пауль Керес мав величезну перевагу перед дограванням. Ейве білими чудово розіграв ферзевий гамбіт, вдало розташував фігури й уже планував атаку на позицію рокіровки Файна. Проте господар турніру надто поспішно діяв, припустився неточностей і дав Файнові можливість не лише вирівняти гру, а й виграти пішака, якого Файн легко реалізував, змусивши екс-чемпіона світу здатись. Флор білими дещо гірше виглядав у партії з Алехіним, але розмінами фігур спростив позицію, добившись мирової. У мітельшпілі гри Капабланка — Ботвинник кубинець потрапив у теоретично гірше становище — двоє коней проти двох слонів радянця. Однак коні зайняли гарні місця в центрі шахівниці, тоді як слони, навпаки, не могли повністю проявити свою далекобійність[31]. Суперники погодились на нічию. Ботвинник згадував, що в момент ходу Капабланки зламався шаховий годинник, але колишній чемпіон світу настільки задумався над позицією, що близько 20 хвилин не помічав цього[32].

 
Партія 6-го туру Алехін — Файн

Після 5-го туру Файн упевнено закріпився на першому місці. Американський гросмейстер білими використав агресивний і неточний випад Флора у французькому захисті, виграв кілька темпів і жертвою якості зруйнував оборону білих. Саломон Флор здався. Алехін енергійно розіграв дебют білими, намагався створити тиск на флангах і отримав перед дограванням дещо краще від Кереса становище — потенційно прохідного пішака. Михайло Ботвинник, який грав білими з Ейве, не отримав жодних вигід у дебюті, дозволив суперникові спростити гру та погодився на нічию. Теоретично цікавий варіант захисту Німцовича трапився в партії Решевський — Капабланка. Проте екс-чемпіон світу ухилися від гострої боротьби, заспокоїв гру, відклавши її за рівної позиції[33].

У 6-му турі далася взнаки давня проблема Хосе Рауля Капабланки — недостатня дебютна підготовка. Кубинець неточно грав чорними проти Кереса й після кількох помилок здався у недочасі. Зустріч Алехін — Файн була шансом для чемпіона світу наздогнати лідера. Файн перевів гру в догравання з дещо гіршими для себе шансами. Флор краще розіграв дебют і отримав значну позиційну перевагу в партії з Ботвинником. Останній у важкій позиції використав цейтнот білих і серію їхніх неточних ходів, здобувши можливість відкласти партію в рівній пішаковій кінцівці[34]. Агресивно розпочали білі партію Ейве — Решевський, що дало кращі чорним шанси в мітельшпілі, а також ендшпілі, який мав відбутись уже в день догравання.

У 7-му турі Алехін потрапив у скрутне становище в зустрічі з Ботвинником. Білі контролювали лінію «c», а кінь чорних був надовго виключений із гри. Невдалий контрнаступ на королівському фланзі й надто азартне просування пішаків зробили позицію Алехіна у відкладеній партії критичною. Наступного дня чемпіон світу здався в безнадійному туровому закінченні й пізніше писав: «Із 14 моїх партій я тільки в одній відчув, що мене переграв мій противник, — це була зустріч Ботвинника зі мною в 7-му турі»[35]. У поєдинку Файн — Керес попри розмін ферзів суперники не шукали швидкої нічиєї, а грали цікаво й з ускладненнями. Керес здійснив далекоглядну комбінацію з жертвою якості, що дозволило йому добитися відкладення партії зі значною перевагою[36].

Файн — Керес, 7-й тур
abcdefgh
8
 
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
На перший погляд позиція краща в білих, але ходом 12. … Кa7! чорні відіграють пожертвуваного пішака і, зрештою, випереджають білих у розвитку

Перед початком восьмого туру гравці догравали відкладені партії. Алехін не прийняв нічию, яку запропонував Файн, намагався зіграти на перемогу, але погіршив свою позицію настільки, що здався. У партії проти Кереса чемпіон світу не зміг використати дещо кращу позицію й задовольнився нічиєю. Файн довго чинив спротив у зустрічі з Кересом, однак, зрештою вперше на турнірі визнав себе переможеним. Флор і Ботвинник, які товаришували в житті, уклали, за словами Тартаковера, «готельну нічию», навіть не прийшовши на гру, а просто повідомивши про своє рішення телефоном. Найбільше відкладених партій (чотири) мав Решевський: переміг Флора та Ейве, швидко здав партію Кересові, а в партію з Капабланкою завершив унічию[37].

Друге коло

ред.

Перед початком 8-го туру й, загалом, другого кола окреслились три групи гравців: двоє лідерів (Керес і Файн), які значно випередили середину «пелотону» (Алехін, Ботвинник, Капабланка, Решевський), а також Ейве і Флор, які відстали від усіх вищезгаданих гросмейстерів[35]. У першому турі другого кола нічиїми закінчились зустрічі Ботвинник — Файн і Керес — Ейве. Цікаво розпочалась партія Капабланка — Флор: чорні пожертвували пішака в малодослідженому варіанті захисту Ґрюнфельда й отримали ініціативу. Однак кубинець не лише блискуче захистився, а й в пізніших тактичних ускладненнях зумів здобути перемогу. Решевський несподівано прорвався в центрі шахівниці проти Алехіна, отримав зайвого пішака й партію відклали в програшній для чемпіона світу позиції[38].

 
Концертна зала «Musis Sacrum» (Арнем) — місце проведення 9-го туру

9-ий тур розпочався на 15 хвилин пізніше — перед грою з нагоди 50-річного ювілею Х. Р. Капабланки екс-чемпіонові світу подарували чотириколірну ручку, а його дружині вручили букет білих лілій[39]. На церемонії був відсутній тільки Алехін, він прийшов перед самим початком партії, яку мав грати саме проти принципового суперника-ювіляра. Капабланка чорними вирішив зіграти французьку партію, але швидко потрапив у скрутне становище. Його фігури пасивно розташувалися на 7-ій і 8-ій горизонталях, тоді як Алехін нарощував натиск як у центрі, так і на флангах. Зрештою, в безнадійній ситуації чорні прострочили час. Решевський чорними прийняв необґрунтовану жертву пішака, відбив намагання Файна захопити ініціативу та перейшов у кращий відкладений ендшпіль. Ще на початку партії Ботвинник — Керес чорні пішли на повторення ходів, але радянця не задовольнила ця пропозиція і він розпочав складні маневри на ферзевому фланзі, хоча більш природно виглядала активність на королівському фланзі. Такі дії перевели партію в догравання з мінімальною перевагою естонського гравця[40]. У спокійній зустрічі Флор — Ейве чорні не зуміли скористатися з помилки чехословака на 11-му ході й партія завершилась поділом очка[41].

10-ий тур. У партії Решевський — Ботвинник радянський гросмейстер добре розіграв захист Німцовича і перейшов до мітельшпілю з краще розвинутими фігурами, однак необережний хід королевою дозволив Решевському отримати перевагу. Ботвинник вдало захищався й перевів партію в догравання. На ранній стадії партії Файн чорними пожертвував фігуру, розпочавши енергійну атаку на позицію Капабланки. Той зумів вирівняти гру та перейти в туровий ендшпіль з кращими шансами — долю партії вирішить догравання. Партія Ейве — Алехін проходила під знаком переваги білих, чемпіон світу пожертвував пішака, щоб викликати ускладнення, чим не зміг застати зненацька голландця. На 41-му ході зафіксовано нічию. Керес білими не зміг зберегти дебютну перевагу над Флором, суперники пішли на обміни й уклали мирову до 30-го ходу[42].

Решевський — Ботвинник,
10-й тур
abcdefgh
8
 
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Ключовий момент партії. Хоча білі зроблять сильний хід 30.Тd3!, чорні можуть перемогти шляхом 30. …Фc8! 31.Тed1 Т:e4 32.С:e4 Сd5! 33.С:d5+ cd 34.Т:d5 Фg4! Однак своїм 30. …Фb8? «чорні допускають промах і вже самі несподівано опиняються в безвихідному становищі» (Ботвинник). 31.Тd1! «Вишукана позиція: залишившись із двома турами проти ферзя та коня білі мали б здобути перемогу» (Решевський)

21 листопада на дограванні пари Керес — Ботвинник і Капабланка — Файн погодились на нічию без відновлення гри, Решевський недостатньо уважно проаналізував партію проти Алехіна й задовольнився нічиєю, а Файн прострочив час в ендшпілі з Решевським[43].

Найкращою партією 11-го туру й, загалом, турніру, визнано перемогу чемпіона СРСР над кубинським гросмейстером — білі тонко розіграли гострий і складний варіант захисту Німцовича. Ботвинник на 19-му ході відволікає фігури чорних на ферзевий фланг і енергійними пішаковими проривами в центрі створює безпосередні загрози чорному королю. Завершальна 12-ходова комбінація з несподіваними жертвами двох фігур змусила Капабланку здатись. У зустрічі Файн — Ейве чорні пожертвували фігуру за трьох пішаків і отримали пішакову перевагу в центрі. Файн намагався жертвою фігури покращити позицію, проте голландець вдало використав позиційну перевагу і жертвою ферзя добився перемоги. Алехін використав помилку Флора й партію відкладено в явно переможному для чемпіона світу становищі. Гра Решевський — Керес відкладена в рівній позиції[44].

Під час догравання партії Решевський — Ботвинник чемпіон США пішов на тимчасову жертву слона й отримав перевагу, однак Ботвинник врятувався, форсуючи нічию вічним шахом. Ще одну партію білими американець звів унічию з Кересом. Флор вирішив не відновлювати партії з Алехіним, повідомивши про свою капітуляцію[44].

У 12-му турі жодна партія не обійшлась без помилок — довгий багатоденний марафон без днів відпочинку помітно виснажив гросмейстерів. Ботвинник на 16-му ході партії з Ейве проґавив якість і на 34-му ході здався. У поєдинку Керес — Алехін представник Франції не хотів миритися з нічиєю, пішов на загострення позиції, пожертвувавши пішака. Білі втримали позицію та завдяки зайвому пішаку перейшли у виграшний ендшпіль, доля якого вирішиться на дограванні. Капабланка оригінально розіграв захист Ґрюнфельда, а Решевський у пошуках ускладнень і контргри пожертвував пішака. Кубинець пішов на спрощення й отримав прекрасну позицію в туровому ендшпілі, але допустивши кілька помилок, екс-чемпіон світу дозволив Решевському вирівняти гру, яку відкладено. Флор погано грав проти Файна, але американець не зумів використати промахи суперника й гравці уклали мирову на 19-му ході[45].

Передостанній, 13-й раунд турніру знову відзначився спробами Алехіна піти у «ва-банк» чорними проти Файна. Чорні вправно спростували невиправдано ризикований план білих і перейшли у явно краще закінчення партії (відкладена). Капабланка і Керес грали на рівних аж до ендшпілю, де білі почали перегравати лідера. Проте дві помилки Капи дозволили естонському шахістові врятуватись і відкласти гру. Ботвинник білими отримав значну позиційну перевагу над Флором, але пасивними діями не зумів її використати, пішов на спрощення й задовольнився нічиєю. У цікавій партії Решевський — Ейве шальки терезів коливалися то в один, то в інший бік і, зрештою, після численних розмінювань гросмейстери погодилися на нічию[46].

 
Лідери погоджуються на нічию в партії останнього туру

У день догравання три партії завершились очікувано: Файн — Алехін — 1:0, Капабланка — Керес — ½:½, Капабланка — Решевський — ½:½. У четвертій партії трапилась несподіванка: Керес недостатньо уважно проаналізував позицію проти Алехіна, зробив кілька не найкращих ходів, чим блискуче скористався суперник, звівши зустріч внічию[47].

В останньому турі (14-му) зустрічалися лідери — Керес і Файн. Гросмейстери мали однаковий очковий доробок, а за коефіцієнтом Бергера-Зоннеборна першим був Пауль Керес. Його суперник вирішив не ризикувати і залюбки погодився на нічию, яка цілком задовольняла обидві сторони. Так само завершилась партія Алехіна проти Ботвинника. Флор мав невелику перевагу в зустрічі з Решевським, американець у звичному для нього стилі довго думав над ходами, в цейтноті запропонувавши нічию, на яку пристав чехословак. По-бойовому розвивалися події в поєдинку Ейве проти Капабланки. Господар турніру захопив ініціативу та єдину вільну вертикаль «c» і відмінно використав слабкість позиції Капабланки, в якого кінь застряг на ферзевому фланзі. Жертва коня нічого не дала кубинцю й він визнав свою поразку[48].

Закриття

ред.

Відразу після завершення 14-го туру відбулась коротка церемонія: виступив де Клерк, а також дали слово обом тріумфаторам. Керес виголосив коротку промову німецькою, а Файн продемонстрував своє знання голландської, адже вже понад рік мешкав у цій країні, а 1937 року одружився з місцевою дівчиною[49].

Урочиста частина була організована на наступний день, 28 листопада в готелі «Амстел» у залі, прикрашеній прапорами держав, чиї представники брали участь у турнірі. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, вкотре висловив вдячність учасникам, а також подякував їхнім дружинам за підтримку чоловіків. Усім учасникам вручено подарунки, призери отримали свої призи, а Пауля Кереса нагороджено лавровим вінком переможця[50].

Турнірна таблиця

ред.
№ Учасник Країна 1 2 3 4 5 6 7 8 + = − Очки
1 Пауль Керес   Естонія     1 ½ ½ ½ ½ ½ 1 ½ ½ ½ 1 ½ ½ ½ 3 11 0 8½
2 Рубен Файн   США 0 ½     1 ½ 1 0 1 0 1 1 ½ ½ 1 ½ 6 5 3 8½
3 Михайло Ботвинник   СРСР ½ ½ 0 ½     ½ 0 1 ½ 1 ½ ½ 1 ½ ½ 3 9 2 7½
4 Макс Ейве   Нідерланди ½ ½ 0 1 ½ 1     0 ½ 0 ½ 0 1 1 ½ 4 6 4 7
5 Самуель Решевський   США 0 ½ 0 1 0 ½ 1 ½     ½ ½ ½ ½ 1 ½ 3 8 3 7
6 Олександр Алехін   Франція ½ ½ 0 0 0 ½ 1 ½ ½ ½     ½ 1 ½ 1 3 8 3 7
7 Хосе Рауль Капабланка   Куба 0 ½ ½ ½ ½ 0 1 0 ½ ½ ½ 0     ½ 1 2 8 4 6
8 Сало Флор   Чехословаччина ½ ½ 0 ½ ½ ½ 0 ½ 0 ½ ½ 0 ½ 0     0 9 5 4½
Статистика
  • Із 56 партій білі виграли 17 (30,4 %), чорні — 7 (12,5 %), а 32 завершились унічию (57,1 %)[51]. Турнір відзначився порівняно великою кількістю нічиїх, адже, наприклад, на турнірах 1914—1932 років білі перемагали у 37,0 % партій, чорні — у 26,0 %, а 37,0 % завершувались унічию[52], хоча варто врахувати й дуже рівний клас учасників АВРО-турніру, а також те, що багато нічиїх не були «гросмейстерськими», а досягались у справжній боротьбі[53]. Для порівняння, у сучасних партіях (вибірка 1970—2017 років) провідних гросмейстерів ці показники становлять, відповідно, 28,9 % (перемога білих), 18,0 % (перемога чорних) і 53,1 % (нічия)[54].
  • У середньому партія тривала 40 ходів (у турнірах 1914—1932 років середній показник — 44 ходи[52]). Найдовше тривали зустрічі за участю Алехіна (⌀47) та Решевського (⌀46 ходів). Найменше ходів було зроблено в партіях Флора (⌀34) і Ботвинника (⌀35 ходів).
  • Найменше часу на весь турнір використав Керес — 35 год. і 33 хв., а найбільше — Решевський — 40 год. і 19 хв. Також Решевський найбільше потрапляв у цейтнот (у 12 із 14 зіграних партій), а над одним із ходів задумався на 52 хвилини[55].
  • Найменше ходів зроблено в партіях Керес — Файн, Флор — Файн і Ботвинник — Файн (по 19), найбільше — в партії Алехін — Файн (68).
  • Керес став єдиним учасником, який не програв жодної партії; він також здобув найбільше нічиїх (11).
  • Файн здобув найбільше перемог (6) і найменше нічиїх (5).
  • Флор став єдиним учасником, який не виграв жодної партії; він також зазнав найбільшої кількості поразок (5).

Становище за турами

ред.

Подано результати партій, а також кількість очок перед відповідним туром. Товстим виділено кількість очок у лідера.

1 тур (6.11.1938)[56]
Ейве ½:½ Керес
Флор ½:½ Капабланка
Алехін ½:½ Решевський
Файн 1:0 Ботвинник
4 тур (12.11.1938)[57]
Керес 1½ 1:0 ½ Решевський
Капабланка 1½ ½:½ 1½ Ботвинник
Ейве 1½ 0:1 2½ Файн
Флор 1 ½:½ 2 Алехін
7 тур (15.11.1938)[58]
Файн 5½ 0:1 4 Керес
Ботвинник 3 1:0 3 Алехін
Решевський 2 1:0 2 Флор
Капабланка 2½ 1:0 2 Ейве
10 тур (20.11.1938)[59]
Керес 6 ½:½ 2½ Флор
Ейве 3 ½:½ 4½ Алехін
Капабланка 4½ ½:½ 6 Файн
Решевський 4½ ½:½ 5 Ботвинник
13 тур (25.11.1938)[60]
Капабланка 5½ ½:½ 7½ Керес
Решевський 6 ½:½ 5½ Ейве
Ботвинник 6½ ½:½ 3½ Флор
Файн 7 1:0 6 Алехін
2 тур (8.11.1938)[61]
Керес ½ ½:½ 0 Ботвинник
Решевський ½ 0:1 1 Файн
Капабланка ½ ½:½ ½ Алехін
Ейве ½ 1:0 ½ Флор
5 тур (13.11.1938)[62]
Алехін 2½ ½:½ 2½ Керес
Файн 3½ 1:0 1½ Флор
Ботвинник 2 ½:½ 1½ Ейве
Решевський ½ ½:½ 2 Капабланка
8 тур (17.11.1938)[63]
Керес 5 ½:½ 2 Ейве
Капабланка 3½ 1:0 2 Флор
Решевський 3 ½:½ 3 Алехін
Ботвинник 4 ½:½ 5½ Файн
11 тур (22.11.1938)[64]
Решевський 5 ½:½ 6½ Керес
Ботвинник 5½ 1:0 5 Капабланка
Файн 6½ 0:1 3½ Ейве
Алехін 5 1:0 3 Флор
14 тур (27.11.1938)[65]
Керес 8 ½:½ 8 Файн
Алехін 6½ ½:½ 7 Ботвинник
Флор 4 ½:½ 6½ Решевський
Ейве 6 1:0 6 Капабланка
3 тур (10.11.1938)[66]
Флор ½ ½:½ 1 Керес
Алехін 1 1:0 1½ Ейве
Файн 2 ½:½ 1½ Капабланка
Ботвинник ½ 1:0 ½ Решевський
6 тур (14.11.1938)[67]
Керес 3 1:0 2½ Капабланка
Решевський 1 0:1 2 Ейве
Флор 1½ ½:½ 2½ Ботвинник
Алехін 3 0:1 4½ Файн
9 тур (19.11.1938)[68]
Ботвинник 4 ½:½ 5½ Керес
Файн 6 0:1 3½ Решевський
Алехін 3½ 1:0 4½ Капабланка
Флор 2 ½:½ 2½ Ейве
12 тур (24.11.1938)[69]
Керес 7 ½:½ 6 Алехін
Флор 3 ½:½ 6½ Файн
Ейве 4½ 1:0 6½ Ботвинник
Капабланка 5 ½:½ 5½ Решевський
Підсумковий результат
1. Керес 8½ 7 5. Решевський
2. Файн 8½ 7 6. Ейве
3. Ботвинник 7½ 6 7. Капабланка
4. Алехін 7 4½ 8. Флор

Підсумки

ред.
 
Пауль Керес — 1-2-е місця

Турнір називають одним з найсильніших в історії шахів. За словами Гаррі Каспарова «такого елітного змагання, яке б зібрало вісім найкращих гросмейстерів світу, не було ні раніше, ні пізніше», а турнір став «символом кінця героїчної ери шахових титанів, які правили передовсім завдяки природному таланту, і початком ери шахового професіоналізму, без якого вже немислимими стали найвищі досягнення»[70]. Про впертість боротьби свідчить результат: на інтервалі 1½ очка розмістилися 6 учасників. АВРО-турнір показав, що старше покоління гросмейстерів-чемпіонів світу (Алехін, Ейве, Капабланка) поступається майстерністю молодим претендентам (Ботвинник, Керес, Файн)[71]. Переможцями супертурніру стали наймолодші учасники — Пауль Керес і Рубен Файн. Початок Другої світової війни перервав шахову діяльність і унеможливив переможцям організувати матч за звання чемпіона світу.

Важкі умови гри — практично кожен тур у новому місті, а також відсутність днів відпочинку — виявилися невдалим експериментом. Хоча організатори добилися комерційного успіху за рахунок продажу квитків, але в майбутньому більше жоден шаховий турнір найвищого рівня не проводили в такій кількості різних міст. Велика кількість переїздів стала особливо важким випробуванням для найстарших гравців — Алехіна і Капабланки.

  З другого туру встановився такий «симпатичний» режим. Сон не раніше, ніж після другої години ночі, — якщо взагалі вдавалося заснути… О 4-5-ій годині ми вже в потязі, через годину-дві в новому місті. О шостій — годинник запущено, об одинадцятій — у таблиці вже позначені результати (або ж запечатані в конверти відкладені партії). Ці відкладені партії будуть аналізувати за сніданком в поїзді або ж за рахунок скупих хвилин відпочинку. Після туру — мерщій на потяг і, нарешті, о другій годині ночі — вечеря… Нас ганяли по всій країні. Дружина Капабланки досить влучно сказала, що ми нагадуємо групу мандрівних водевільних, завжди голодних акторів  

— Михайло Ботвинник[72]

 
Рубен Файн — 1-2-е місця

Перемога 22-річного естонця Пауля Кереса стала логічним продовженням серії його успішних турнірів у попередні роки. Після 1-го кола він ішов на другому місці після Файна, а в другому колі вирішив не йти на ризик у рівних позиціях, добився нічиїх у решті партій і єдиний пройшов супертурнір без поразок, наздогнавши американця. Він показав солідну дебютну підготовку, комбінаційне бачення, зріло розподіляв сили й уникав незрозумілих ускладнень[73]. Перемога на турнірі давала шахістові моральне право кинути виклик Алехінові, однак висока сума гонорарів, яку мав забезпечити кандидат у матчі за чемпіонство, потребувала пошуку меценатів і спонсорів. Початок світової війни перекреслив усі плани на організацію матчу.

  І Керес і Файн — обидва чудові стратеги, але все ж Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний  

— Саломон Флор[74]

Якщо Кереса називали серед фаворитів перед початком турніру, то успіх 24-річного Рубена Файна зі США став справжньою сенсацією. Американець чудово розпочав змагання, здобувши перемоги над Ейве, Флором і Алехіним. Хосе Рауль Капабланка так оцінив підсумки першого кола: «Якість гри Файна, який іде на першому місці, нерівна — поряд з хорошими зразками шахової творчості, зустрічаються в нього партії невисокої вартості. Гра Кереса справляє впевненіше враження»[49]. У другому колі американець програв Ейве та Решевському і дозволив Кересові наздогнати себе. Рубен показав відмінну теоретичну підготовку, вміння маневрувати, глибоко проникати в позицію та бійцівський характер[75] — на його рахунку найменше нічиїх (п'ять) і найбільше перемог (шість)[73], хоча раніше мав репутацію «майстра нічиїх»[51]. Гросмейстер згадував, що в той час він уже планував призупинити шахові виступи, продовживши навчання та наукову діяльність і попросив організаторів дозволити не приїжджати на турнір. Після відмови він вирішив зіграти на турнірі розкуто і відкинув обережність, яка була характерна для попередніх його турнірних виступів[76]. Чемпіон світу Алехін зауважив: «Найбільшою сенсацією турніру треба вважати дивовижну зміну стилю Файна»[49]. Рубен Файн став першим в історії, хто не лише переміг у турнірній партії чинного чемпіона світу, а й випередив його в підсумковій таблиці змагання[77]. Упродовж турніру він двічі переміг чинного чемпіона світу, що за всю історію вдалося лише п'ятьом шахістам (станом на 2020 рік)[78]. АВРО-турнір став найбільшим і останнім великим успіхом американського гросмейстера — під час війни він працював на оборонну сферу, а пізніше покинув практичну гру.

 
Михайло Ботвинник — 3-є місце

27-річний Михайло Ботвинник із Радянського Союзу після призових місць на сильних турнірах 1935—1936 років призупинив шахову діяльність для захисту кандидатської дисертації[79]. Проте в прогнозах його називали серед призерів, зважаючи на найвищий рівень гри. Гросмейстер стартував не зовсім вдало, але потім наблизився до лідерів, за підсумками першого кола посівши третє місце, яке й зберіг до кінця. Результати мікроматчів проти Алехіна та Капабланки (перемоги по 1½:½) і підтримка найвищих осіб СРСР дозволила Ботвинникові під час турніру досягти попередньої згоди про матч за звання чемпіона світу з Алехіним на території Радянського Союзу. Через війну матч не проведено, а після смерті Алехіна радянський гросмейстер виграв матч-турнір 1948 року, здобувши титул чемпіона світу.

Чинний чемпіон Олександр Алехін (Франція; 46 років) зіграв не найкращим чином, уперше за понад 25 років програвши дві поспіль турнірні партії (Файну і Ботвиннику). Він так оцінив турнір: «Якість партій на диво висока, незважаючи на важкі умови регламенту. Турнір не був багатим на красиві комбінації, що не дивно, враховуючи склад і рівень техніки захисту, яка зросла. Із 14 моїх партій я тільки в одній відчув, що мене переграв мій противник — це було в партії 7-го туру з Ботвинником»[79].

Разом з Алехіним 5-7-е місця поділили Самуель Решевський (США) і Макс Ейве (Голландія). Американець покладався на свій природний талант і часто нехтував теоретичною підготовкою, а також невдало розподіляв час на роздуми, регулярно опиняючись у цейтноті. Господар турніру, колишній чемпіон світу Максиміліан Ейве не зумів наблизитися до мети — проведення матчу за звання чемпіона з Алехіним, однак ще багато років він показував найвищий клас гри.

Несподіванкою став провал екс-чемпіона світу Хосе Рауля Капабланки (Куба). Найстарший, 50-літній, учасник посів найнижче турнірне місце за всю свою кар'єру — сьоме. Запрошення на змагання він отримав незадовго до його початку, а про важкий регламент і постійні роз'їзди взнав узагалі перед самим початком турніру, коли приїхав до Нідерландів. Свою участь в «АВРО» він пізніше назвав «імпровізацією»[80]. Капабланка скаржився на головні болі, які приходили після кількох години гри[81]. У книзі В. Панова «Капабланка» вказано, що це були ознаки склерозу[82], а за словами дружини гросмейстера, він переніс інфаркт. Кубинець так оцінив змагання: «Турнір „АВРО“ матиме цілющий вплив не тільки на таких „старих“, як я і Альохін, а й на молодого, творчо зростаючого Ботвинника»[83].

Упевнене останнє місце посів Саломон Флор (Чехословаччина). 30-річний шахіст ще кілька місяців до того вважався основним претендентом на титул чемпіона світу, було підписано договір про матч Алехін — Флор, однак анексія Чехословаччини і початок війни завадили проведенню матчу. Чехословак, безумовно, перебував у поганій спортивній формі під час турніру, не здобувши жодної перемоги[84].

Відносність результатів АВРО-турніру показав тренувальний турнір у СРСР у січні 1939-го, а також шахова олімпіада в Аргентині у серпні-вересні 1939 року. У турнірі в Ленінграді та Москві взяли участь найсильніші радянські майстри (за винятком Ботвинника), а також Керес, Решевський і Флор. Саломон після останнього місця в Голландії відіграв радянський турнір на найвищому рівні, посівши перше місце з відривом аж 1½ очка, Решевський став другим, а от тріумфатор АВРО-турніру Керес провалив змагання, завершивши його на 12-13-му місцях[85]. Естонець пізніше визнав, що не відновився після попереднього тривалого турніру й не підготувався як слід, хоча варто було б відмовитись від участі, як учинив Ботвинник[86]. Натомість, після невпевненої гри на АВРО, у Буенос-Айресі шахову олімпіаду без поразок завершили Алехін (+9 -0 =7) і Капабланка (+7 -0 =9)[87], які показали солідну гру й були справжніми лідерами своїх збірних.

Значення голландського турніру могло б бути значно більшим, якби не Друга світова війна. Вона надовго припинила європейські шахові зв'язки: Алехін і Керес виступали в не надто представницьких нацистських турнірах, Ейве відмовився брати в них участь, зосередившись на організаційній роботі, Файн працював на американські ВМС, Капабланка помер 1942 року, Ботвинник перебував в евакуації у Пермі, а Флор прийняв радянське громадянство, тому вже не мав шансів зіграти з Алехіним, бо найбільш підхожим претендентом керівництво СРСР бачило Ботвинника[88].

Переговори про матч за шахову корону

ред.
 
Флор і Ботвинник після турніру провели попередні переговори з чемпіоном світу Алехіним про можливість матчу Алехін — Ботвинник

Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу, а також фінансову допомогу в організації матчу. Однак Алехін одразу на церемонії відкриття оголосив, що не зобов'язаний захищати титул саме проти переможця турніру, натомість, гратиме матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд[26]. Після турніру учасники домовилися про створення так званого «Клубу восьми найсильніших», кожен із членів якого має право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови[89]. Після завершення турніру, в якому було здобуто перемоги в мікроматчах нах Алехіним і Капабланкою, Ботвинник наважився провести переговори з Алехіним про матч за титул чемпіона світу. Розмова відбулась у готелі «Карлтон» у присутності Сало Флора. Чемпіон світу дав попередню згоду на матч за звання чемпіона світу у Москві, якщо три-чотири місяці перед матчем йому дадуть можливість зіграти в місцевому турнірі[19]. У січні 1939 року найвище керівництво СРСР розпорядилось забезпечити організацію й фінансування матчу Алехін — Ботвинник, сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США)[89], але підготовку перервала німецько-радянська війна.

Вибрані партії

ред.
Ботвинник — Капабланка, 11-й тур

(приз «За красу»)

abcdefgh
8
 
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Красива жертва 30.Сb2—a3! розпочинає багатоходову комбінацію, яка змусила ферзя чорних покинути свого короля й відкрила білому пішаку шлях до останньої горизонталі

Загалом, попри нелегкі умови гри, рівень партій турніру відповідав високому класу учасників[79]. Приз «За красу» отримала партія Ботвинник — Капабланка (11-й тур)[74]. Її вважають однією з найзнаменитіших партій майбутнього чемпіона світу Михайла Ботвинника та однією з найкращих шахових партій XX століття[90].

Нижче подано зустрічі, котрі самі гросмейстери, або автори книг про них віднесли до списку найкращих партій у кар'єрі, або які включені до шахових підручників, книг із найкращими партіями чи є в переліку «значущих партій» (англ. notable games) ресурсу chessgames.com.

  • Ейве — Решевський, 6-й тур — 0:1 [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.][96]. Білі ціною гіршого розвитку фігур отримали хорошу пішакову структуру в дебюті; після розмінів чорні захопили ініціативу, зайнявши турою сьому горизонталь. Решевський виманив короля противника з укриття й змусив здатися під загрозою мату.
  • Решевський — Флор, 7-й тур — 1:0 [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.][98]. У мітельшпілі Решевський отримав прохідного пішака «e», вміло уникнув загрози вічного шаху від Флора й виграв слона. Чорні зуміли відіграти фігуру ціною втрати пішаків на королівському фланзі. Зрештою, Флор здався через неможливість завадити проходу пішака «e».
  • Алехін — Капабланка, 9-й тур — 0:1 [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.][101]. Остання очна зустріч принципових суперників, які зіграли між собою десятки матчевих і турнірних партій. Капабланка погано розіграв дебют, відчайдушно контратакував і змушений був віддати фігуру значно активнішому Алехіну. Чорні прострочили час у безвихідному становищі.
  • Ботвинник — Капабланка, 11-й тур — 0:1 [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.][103]. Найвідомішу партію турніру неодноразово описували в шаховій літературі. Капабланка на початку гри отримав зайвого пішака, але дозволив віце-чемпіону СРСР здобути ініціативу й розпочати атаку на королівському фланзі. Заради звільнення місця для прохідного пішака «e» Ботвинник пожертвував слона, пізніше — коня, на що чорні намагались відповісти вічним шахом на короля опонента. Коли король білих надійно сховався від небезпеки, Капабланка визнав свою поразку.
  • Файн — Алехін, 13-й тур — 1:0 [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.][105]. Після неточного ходу Алехіна в дебюті білі отримали стартову перевагу. Файн методично нарощував перевагу, спочатку вигравши двох пішаків, а потім і третього. Чемпіон світу здався в безнадійній позиції.

Турнірні збірники

ред.

Турнір привернув увагу любителів шахів усього світу. Серед турнірних збірників і оглядів[106]:

  • 64. Шахматно-шашечная газета. Специальный выпуск: Амстердамский матч-турнир 1938. — Москва: Госиздат. «Физкультура и спорт», 1938. № 1-12.
  • Max Euwe: Analysen van A.V.R.O.'s wereldschaaktoernooi. — Amsterdam: AVRO, 1938.
  • Emil Joseph Diemer: 56 mal Weltmeisterschach. Magyar Sakkvilág, Kecskemét 1939
  • Erich Carl (unter Mitarbeit von Christopher Lutz): AVRO-Weltturnier 1938, Schachverlag Arno Nickel (Edition Marco), Berlin 1988. ISBN 3-924833-09-5
  • F Frič; Karel Opočenský: Mezinárodní šachový turnaj světových mistrou v Holandsku, 1938. Praha: Václav Petr, 1939.
  • Ellerman Arnoldo. 8 Astros del Ajedrez Mundial. Editorial Grabo, 1944. — 119 p.
  • Antler Arthur S. AVRO 1938: The Ultimate Chess Tournament. Chess Digest, Inc., 1993. — 187 p. — ISBN 0-87568-232-4.
  • Robert Sherwood, Dale Brandreth: AVRO 1938 International Chess Tournament. Caissa Editions, Yorklyn 2010. ISBN 0-939433-69-9

АВРО-1973

ред.
 
Юхим Геллер на АВРО-73
 
Ласло Сабо на АВРО-73

Улітку 1973 року АВРО організувала турнір, присвячений 50-літньому ювілею компанії та 100-річчю Нідерландського шахового союзу. Ювілейний турнір також складався повністю з гросмейстерів, хоча не настільки «зіркових» — на відміну від попередніх змагань цього разу не приїхав жоден чемпіон світу. Багато провідних гросмейстерів (зокрема запрошені учасники турніру 1938 року Пауль Керес і Самуель Решевский) відмовилося від участі через те, що турнір збігався в часі з міжзональними турнірами в Ленінграді та Петрополісі[107].

Перемогу поділили досвідчені Юхим Геллер (СРСР) і Ласло Сабо (Угорщина), випередивши молодих Любоєвича, Андерссона і Сакса. Разом із Саксом 5-7-е місця поділили Івков і Полугаєвский, який дуже невдало провів турнір. Замкнув таблицю господар турніру Ян Тімман.

М Учасник Країна 1 2 3 4 5 6 7 8 + = − Очки
1 Юхим Геллер   СРСР     0 1 ½ ½ ½ ½ 1 ½ 1 ½ 1 ½ 1 1 6 7 1 9½
2 Ласло Сабо   Угорщина 1 0     1 ½ ½ ½ ½ 1 1 ½ ½ 1 1 ½ 6 7 1 9½
3 Любомир Любоєвич   Югославія ½ ½ 0 ½     ½ 1 ½ 1 ½ ½ ½ ½ 1 1 4 9 1 8½
4 Ульф Андерссон   Швеція ½ ½ ½ ½ ½ 0     ½ ½ ½ ½ ½ ½ ½ ½ 0 13 1 6½
5 Дьюла Сакс   Угорщина 0 ½ ½ 0 ½ 0 ½ ½     ½ ½ 1 0 ½ 1 2 8 4 6
6 Борислав Івков   Югославія 0 ½ 0 ½ ½ ½ ½ ½ ½ ½     0 ½ 1 ½ 1 10 3 6
7 Лев Полугаєвський   СРСР 0 ½ ½ 0 ½ ½ ½ ½ 0 1 1 ½     0 ½ 2 8 4 6
8 Ян Тімман   Нідерланди 0 0 0 ½ 0 0 ½ ½ ½ 0 0 ½ 1 ½     1 6 7 4

Примітки

ред.
  1. ↑ November 1938 rating list [Архівовано 1 листопад 2020 у Wayback Machine.] (chessmetrics.com) (англ.)
  2. ↑ What was the strongest tournament of all time? (en.chessbase.com, 07.12.2009) (англ.)
  3. ↑ Summary: 1840—2005 (chessmetrics.com) (англ.)
  4. ↑ Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 133.
  5. ↑ TREASURY DEPARTMENT: UNITED STATES INTERNAL REVENUE. STATISTICS OF INCOME [Архівовано 17 травень 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. ↑ Consumer Price Index (Estimate) 1800- (minneapolisfed.org) [Архівовано 25 серпень 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Хеуэр, 2004, с. 150.
  8. ↑ Хеуэр, 2004, с. 242.
  9. ↑ Торадзе, 2006, с. 10.
  10. ↑ Торадзе, 2006, с. 17.
  11. ↑ AVRO 1938. Bob Sherwood, Dale Brandreth. Архів оригіналу за 9 січень 2017. Процитовано 15 лютий 2020. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка) [Архівовано 2017-01-09 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Торадзе, 2006, с. 21.
  13. ↑ Хеуэр, 2004, с. 243.
  14. ↑ а б Хеуэр, 2004, с. 244.
  15. ↑ а б в Торадзе, 2006, с. 14.
  16. ↑ Керес, Пауль. Сто партий / Предисл. В. Микенаса и И. Нея. — Москва: Физкультура и спорт, 1966. — С. 73.
  17. ↑ Гроссмейстер Сало Флор: письма в Лондон, 1936–1939 гг. Архів оригіналу за 8 жовтень 2017. Процитовано 14 березень 2020. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  18. ↑ Antler, 1993, с. 16.
  19. ↑ а б Каспаров Г., Мои великие предшественники. Т. 2. От Эйве до Таля. — Москва: Рипол Классик, 2003. — С. 138.
  20. ↑ The Chess Review, January 1939, p. 5
  21. ↑ Памятные страницы…, 1990, с. 118.
  22. ↑ Ботвинник М. М. Портреты. — Москва: «64», 2000. — С. 73.
  23. ↑ а б Monthly List: October 1938 rating list [Архівовано 10 серпень 2018 у Wayback Machine.] (chessmetrics.com)
  24. ↑ За списком найсильніших турнірів в енциклопедії Szachy od A do Z (т. 2, с. 1263) і книзі Памятные страницы в истории шахмат (с. 116—117)
  25. ↑ Торадзе, 2006, с. 39.
  26. ↑ а б в Торадзе, 2006, с. 40.
  27. ↑ а б Торадзе, 2006, с. 44.
  28. ↑ а б Торадзе, 2006, с. 46.
  29. ↑ Торадзе, 2006, с. 45.
  30. ↑ Торадзе, 2006, с. 47.
  31. ↑ Торадзе, 2006, с. 48.
  32. ↑ Ботвинник М. М. Матч Ботвинник — Смыслов на первенство мира. Москва. 1954. — М.: Физкультура и спорт, 1957. — С. 14-15.
  33. ↑ Торадзе, 2006, с. 49.
  34. ↑ Торадзе, 2006, с. 50.
  35. ↑ а б Торадзе, 2006, с. 159.
  36. ↑ Торадзе, 2006, с. 51.
  37. ↑ Торадзе, 2006, с. 52.
  38. ↑ Торадзе, 2006, с. 56.
  39. ↑ The Chess Review, February 1939, p. 40
  40. ↑ Торадзе, 2006, с. 58.
  41. ↑ Торадзе, 2006, с. 59.
  42. ↑ Торадзе, 2006, с. 59-60.
  43. ↑ Торадзе, 2006, с. 60.
  44. ↑ а б Торадзе, 2006, с. 62.
  45. ↑ Торадзе, 2006, с. 63.
  46. ↑ Торадзе, 2006, с. 64.
  47. ↑ Торадзе, 2006, с. 65.
  48. ↑ Торадзе, 2006, с. 66.
  49. ↑ а б в СТРАСТЬ И ВОЕННАЯ ТАЙНА ГРОССМЕЙСТЕРА РОЙБЕНА ФАЙНА, часть 2 (chesspro.ru)
  50. ↑ Торадзе, 2006, с. 227.
  51. ↑ а б Antler, 1993, с. 57.
  52. ↑ а б Chess Review, May 1946, p. 16 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березень 2020. Процитовано 15 березень 2020. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  53. ↑ Antler, 1993, с. 59.
  54. ↑ Qiyu Zhou, Has the number of draws in chess increased? (en.chessbase.com, 21.03.2018)
  55. ↑ Euwe, 1938, с. 146.
  56. ↑ Euwe, 1993, с. 5.
  57. ↑ Euwe, 1938, с. 37.
  58. ↑ Euwe, 1938, с. 66.
  59. ↑ Euwe, 1938, с. 96.
  60. ↑ Euwe, 1938, с. 126.
  61. ↑ Euwe, 1993, с. 17.
  62. ↑ Euwe, 1938, с. 45.
  63. ↑ Euwe, 1938, с. 77.
  64. ↑ Euwe, 1938, с. 106.
  65. ↑ Euwe, 1938, с. 136.
  66. ↑ Euwe, 1938, с. 27.
  67. ↑ Euwe, 1938, с. 55.
  68. ↑ Euwe, 1938, с. 86.
  69. ↑ Euwe, 1938, с. 116.
  70. ↑ Каспаров Г., Мои великие предшественники. Т. 2. От Эйве до Таля. — Москва: Рипол Классик, 2003. — С. 130.
  71. ↑ Antler, 1993, с. 182.
  72. ↑ Линдер И. М. Хосе Рауль Капабланка: жизнь и игра / Исаак Линдер, Владимир Линдер. — Москва: Астрель: АСТ, 2005. — С. 58.
  73. ↑ а б Памятные страницы…, 1990, с. 120.
  74. ↑ а б Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва : Советская энциклопедия, 1990. — С. 8.
  75. ↑ Туров, Б. И. Жемчужины шахматного творчества. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — С. 372.
  76. ↑ Торадзе, 2006, с. 281.
  77. ↑ Гниренко, Виталий. Рекорды двух символических клубов // 64 — Шахматное обозрение. — 2012. — № 1. — С. 82-84.
  78. ↑ Клуб Гарри Пильсбери [Архівовано 1 листопад 2020 у Wayback Machine.] (chigorinsclub.wordpress.com)
  79. ↑ а б в Памятные страницы…, 1990, с. 121.
  80. ↑ Линдер И. М. Хосе Рауль Капабланка: жизнь и игра / Исаак Линдер, Владимир Линдер. — Москва: Астрель: АСТ, 2005. — С. 59.
  81. ↑ Інтерв'ю Хосе Рауля Капабланки // El Gráfico. — 1939.
  82. ↑ Панов В. Н. Капабланка. — Москва: Физкультура и Спорт, 1970. — С. 90.
  83. ↑ Линдер И. М. Хосе Рауль Капабланка: жизнь и игра / Исаак Линдер, Владимир Линдер. — Москва: Астрель: АСТ, 2005. — С. 61.
  84. ↑ а б Памятные страницы…, 1990, с. 122.
  85. ↑ Heuer V. Meie Keres. — Tallinn, Eesti Raamat, 1977. — lk. 293
  86. ↑ Керес, Пауль. Сто партий / Предисл. В. Микенаса и И. Нея. — Москва: Физкультура и спорт, 1966. — С. 109.
  87. ↑ 8th Chess Olympiad: Buenos Aires 1939. Архів оригіналу за 18 липень 2016. Процитовано 2 березень 2020. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  88. ↑ Ю. Волохов, Любимец Молотова и Сталина, человек системы, непревзойденный матчевый боец [Архівовано 2 березень 2020 у Wayback Machine.] (Советский спорт, 02.12.2014)
  89. ↑ а б Энциклопедия шахмат » МИХАИЛ БОТВИННИК [Архівовано 1 листопад 2020 у Wayback Machine.] (chesslibrary.ru)
  90. ↑ Черняк В. Г. 1000 самых известных шахматных партий. — Москва: Астрель: АСТ, 2002. — С. 96.
  91. ↑ а б Reuben Fine, The World's Great Chess Games. London: Andre Deutsch. 1952. p. 212-214.
  92. ↑ Гроссмейстер Флор/Сост. В. Д. Батуринский. — Москва: Физкультура и спорт, 1985. — С. 93.
  93. ↑ Макс Эйве. — Москва: Физкультура и спорт, 1979.
  94. ↑ Котов А. А. Александр Алехин. — Москва: Физкультура и спорт, 1973. — С. 216-222.
  95. ↑ Керес, Пауль. Сто партий / Предисл. В. Микенаса и И. Нея. — Москва: Физкультура и спорт, 1966. — С. 98.
  96. ↑ Samuel Reshevsky, Reshevsky frente al tablero. Buenos Aires : Sopena Argentina, 1954. p. 192.
  97. ↑ Ботвинник М. М. Полвека в шахматах. — Москва: Физкультура и спорт, 1978. — С. 80.
  98. ↑ Samuel Reshevsky, Reshevsky frente al tablero. Buenos Aires : Sopena Argentina, 1954. p. 194.
  99. ↑ Панов В. Н. Капабланка. — Москва: Физкультура и Спорт, 1970. — С. 265.
  100. ↑ Samuel Reshevsky, Reshevsky frente al tablero. Buenos Aires : Sopena Argentina, 1954. p. 197.
  101. ↑ Памятные страницы…, 1990, с. 126.
  102. ↑ Samuel Reshevsky, Reshevsky frente al tablero. Buenos Aires : Sopena Argentina, 1954. p. 203.
  103. ↑ Ботвинник М. М. Полвека в шахматах. — Москва: Физкультура и спорт, 1978. — С. 83-87.
  104. ↑ Samuel Reshevsky, Reshevsky frente al tablero. Buenos Aires : Sopena Argentina, 1954. p. 200.
  105. ↑ Черняк В. Г. 1000 самых известных шахматных партий. — Москва: Астрель: АСТ, 2002. — С. 282.
  106. ↑ Каталог bibliotheek.nl. Архів оригіналу за 1 листопад 2020. Процитовано 23 лютий 2020. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  107. ↑ 2nd AVRO (1973) (chessgames.com)

Джерела

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: АВРО-турнір
  • Max Euwe. Analysen van A.V.R.O.'s wereldschaaktoernooi. — Amsterdam : AVRO, 1938. — 150 с.
  • Суэтин А. С., Святослав Ю. Р. Памятные страницы истории шахмат. — Киев : Здоровья, 1990. — 235 с. — ISBN 5-311-00580-7.
  • Arthur S. Antler. A.V.R.O. 1938. — Dallas : Chess Digest, 1993. — 182 с.
  • Хеуэр В. Пауль Керес. — Москва : Олимпия Пресс, 2004. — 454 с. — ISBN 5-94229-023-9.
  • Торадзе Г. Г. АВРО-турнир: Состязание сильнейших гроссмейстеров мира. Голландия, 1938 год. — Москва : Галерия, 2006. — 295 с.
  • Jan van Reek, AVRO 1938 (endgame.nl)
  • Партії турніру [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.] в базі Chessgames


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=АВРО-турнір&oldid=44056361