Їжачка голівчаста
Їжачка голівчаста[1][2] (Echinaria capitata) — вид рослин із родини злакових (Poaceae).
| Їжачка голівчаста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Їжачка (Echinaria) |
| Вид: | E. capitata
|
| Біноміальна назва | |
| Echinaria capitata | |
Біоморфологічна характеристика ред.
Однорічна рослина. Стебла 4–30(40) см завдовжки, прямовисні чи висхідні, жорсткі. Листові піхви шорсткуваті й на більшій частині своєї довжини трубчасті. Язичок 0.2–0.6 мм, по краю війчастий. Листові пластинки плоскі чи закручені, (0.5)4–7.5(9) см завдовжки й (0.5)2(3) мм ушир; поверхня шорсткувата. Суцвіття — голівчаста, зеленувата, яйцювата чи куляста волоть, (0.5)0.8–1.5 см завдовжки. Родючі колосочки поодинокі й на квітконіжках; складаються з (1)2–4 плідних квіточок, зі зменшеними квіточками на верхівці; колосочки довгасті, стиснутий збоку, 4–7 мм завдовжки. Колоскові луски несхожі; нижня — еліптична, 2.5–3 мм завдовжки, 1 довжина верхньої луски, 2-кілева, 2-жилкова, поверхня шершава, верхівка тупа, 2-остиста; верхня — еліптична, 2.5–3 мм завдовжки, 1–1.1 довжини суміжної фертильної леми, 1-кілева, 1-жилкова, поверхня шершава, верхівка виїмчаста. Родюча лема довгаста, 2–2.5 мм завдовжки, без кіля, 5–7-жилкова, поверхня шершава, верхівка зубчаста, 5–7-остиста. Палея 1 довжина леми, 2-жилкова, кіль шершавий, верхівка остиста, ості 4–5 мм завдовжки. Тичинок 3. Зернівка зворотно-яйцювата, 2 мм завдовжки, волосиста на верхівці. 2n = 18. Період цвітіння: березень — липень[2][3][4][5].
Середовище проживання ред.
Зростає у Північній Африці (Алжир, Лівія, Марокко, Туніс) та Євразії (Албанія, Болгарія, Кіпр, Франція (у т. ч. Корсика), Греція (у т. ч. Крит і Егейські острови), Угорщина, Іран, Ірак, Італія (у т. ч. Сардинія, Сицилія), Казахстан, Крим, Ліван-Сирія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Північний Кавказ, Палестина, Португалія, Іспанія, Таджикистан, Туреччина (у т. ч. Туреччина в Європі), Туркменістан, Узбекистан, колишня Югославія)[3][6].
В Україні вид росте на відкритих схилах, кам'янистих місцях, скелях та розсипах — на ПБК, зрідка[2]
Примітки ред.
- ↑ Echinaria capitata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 460.
- ↑ а б Echinaria capitata. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 01.06.2022. (англ.)
- ↑ Echinaria capitata. Flora Vascular. Процитовано 01.06.2022. (ісп.)
- ↑ Echinaria capitata. Tela Botanica. Процитовано 01.06.2022. (фр.)
- ↑ Echinaria capitata. Catalogue of Life. Процитовано 01.06.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |