Іщенко Ростислав Володимирович
Ростислав Володимирович Іщенко (29 грудня 1965 
, Київ ) — російський політолог, пропагандист, журналіст українського походження. Оглядач російського пропагандистського телеканалу Russia Today та Украина.ру[1]. Колишній радник підсанкційного міністра освіти й науки України часів Януковича Дмитра Табачника.
| Ростислав Іщенко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 грудня 1965 (59 років) Київ, УРСР |
| Громадянство |  СРСР Україна Росія |
| Національність | українці |
| Діяльність | російська пропаганда |
| Відомий завдяки | політолог, дипломат, публіцист, редактор |
| Alma mater | Київський університет, Університет Лідса |
| Знання мов | російська |
| Заклад | МЗС України, Адміністрація ПУ |
| Сайт | |
Вважає за потрібне винищення українців та України[2].
Життєпис
ред.Після школи відслужив строкову службу рядовим Радянської армії в ракетних військах в БРСР.
З відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від вересня 1992 р. до жовтня 1994 р. працював у Міністерстві закордонних справ України. Аташе, третій секретар (березень 1993 р.) відділу (з 1993 р. — управління) політичного аналізу та планування; другий секретар (травень 1994) управління ОБСЄ і Ради Європи.
Дипломатичні стажування: травень-серпень 1993 р. — університет Лідса (Велика Британія); лютий-квітень 1994 р. — посольства України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі (Брюссель, Бельгія).
Від жовтня 1994 р. до квітня 1998 р. працював в Адміністрації Президента України. Старший, головний (грудень 1994 р.) консультант Управління зовнішньої політики. Член державних делегацій України на переговорах з ОБСЄ (Відень, Австрія), а також під час візитів Президента України до Грузії, Італії, Греції та Фінляндії. Від квітня 1998 р. до грудня 2003 р. — консультант з питань зовнішньої політики та зв'язків з пресою благодійного фонду «Співдружність».
Від червня 2000 р. до березня 2002 р. (час видання) — редактор відділу політики газети «Новий вік» (за сумісництвом). З серпня 2003 р. р. до червня 2009 р. р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин»[3]. Від серпня 2003 р. до жовтня 2006 р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин».[3]
Від жовтня 2006 р. до грудня 2007 р. — радник віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника.
Від січня 2008 р. до березня 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України Дмитра Табачника. Від січня 2009 р. — президент «Центру системного аналізу та прогнозування». Від травня 2010 р. — радник міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Отримав дипломатичний ранг — перший секретар першого класу, п'ятий ранг державного службовця.
Після втечі Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії[4]. Від 2014 р. — колумніст «РИА Новости»[5]. Виступає в Росії проти української державності, заперечує існування української мови, існування історії України (тільки в складі Російської імперії, СРСР тощо); обговорював плани зазіхання на територіальну цілісність України; отруєння причетних до надання Томосу Українському Православію на користь рішення глобальних проблем Росії і т. ін.[6][7][8].
Був віце-президентом «Центру досліджень корпоративних відносин», склав повноваження віце-президента організації 02.10.2006 р. (Наказ № 4-К від 02.10.2006 р., Протокол № 1/16 Загальних зборів членів ГО «Центр досліджень корпоративних відносин»). Президент «Центру системного аналізу і прогнозування»[9].
Регулярно бере участь у різних форумах й конференціях[10][11], пише статті та аналізи для різних інтернет-видань.
Від 2015 р. — регулярний гість ефірів ВДТРК (радіо «Вести ФМ»), постійний гість передачі Дмитра Куликова «Формула Сенсу» (рос. Формула Смысла), а також почав вести авторську передачу «Київський тупик» разом з українським журналістом Володимиром Синельниковим. У цих ефірах в основному висвітлює проблематику сучасної України, її зовнішніх і внутрішніх політичних проблем. Також постійно з'являється в ефірах в інших політологів і ведучих, таких як Євген Сатановський, Армен Гаспарян, Володимир Соловйов тощо.
Автор численних аналітичних матеріалів, учасник телевізійних дебатів.
Санкції
ред.Ростислав Іщенко активно підтримує війну проти України та розширення території Росії на каналі Telegram Colonelcassad та LiveJournal, він є підсанкційною особою.[12]
15 січня 2023 року доданий до санкційного списку України.[13]
Розслідування
ред.10 січня 2025 року ДБР скерувало до суду справу щодо Іщенка у державній зраді[14].
Особисте життя
ред.Має дружину та сина, живе в Москві.
Публікації
ред.- Ищенко Ростислав, Крах Украины. Демонтаж недо-государства, 2015. — 256 с. — ISBN 978-5-9955-0770-3 (серия «Информационная война»);
(книга заборонена в Україні) - Ищенко Ростислав, Украина в глобальной политике [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.], 2015. — 256 с. — ISBN 978-5-699-78940-5 (серия «Русский путь»). (книга заборонена в Україні)
- Ищенко Ростислав, Галиция против Новороссии: будущее русского мира. — Москва: Алгоритм, 2016. — 302 с. (книга заборонена в Україні)
Примітки
ред.- ↑ Ищенко, Ростислав (15 березня 2021). Зеленский расчищает место РПЦ. Украина.ру (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Центр дослідження корпоративних відносин. corporativ.info. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
- ↑ Ростислав Ищенко. Как я уехал из Украины. [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] «Русь Православная», 14.08.2015
- ↑ Разговор глухих_ Киев не желает слышать Донбасс — РИА Новости, 15.05.2014. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ САМОЕ! ПОПУЛЯРНОЕ ВИДЕО С ИЩЕНКО ЗА ГОД! Политкафе-10 на YouTube // 16.04.2017, ПОЛИТКАФЕ.РФ
- ↑ "Необычная неделя с Инной Новиковой" и Ростиславом Ищенко на YouTube // 28.04.2017.
- ↑ Ростислав Ищенко про Украину 12.10.2018 на YouTube // 12.10.2018. Студія «Вести», г. Москва.
- ↑ Правильный эксперт Р.Ищенко. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 25 серпня 2018.
- ↑ Ростислав Ищенко, Алексей Чеснаков, Денис Денисов. Пресс-конференция ТАСС по Донбассу — YouTube. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Р. Ищенко, А. Гаспарян, Б. Безпалько, В. Жарихин — Услышат ли на Украине предупреждение Путина_ — YouTube
- ↑ ІЩЕНКО Ростислав Володимирович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
- ↑ Указ Президента України №23/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року " про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"». Президент України. 15 січня 2023. Архів оригіналу за 15 січня 2023. Процитовано 27 січня 2025.
- ↑ Ексрадника Табачника судитимуть за держзраду: справу передали до суду. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
Посилання
ред.- Ищенко Ростислав, Список публикаций [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Довідка уповноваженого представника Центру системного аналізу та прогнозування [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Блог Ростислава Ищенко на платформе о геополитике «КОНТ» [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ищенко Ростислав. ИА REX. Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
- Ростислав Владимирович Ищенко. Русская народная линия : информационно-аналитическая служба. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
- Ростислав Ищенко. РИА Новости. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
- Ростислав Ищенко. [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.] Актуальные комментарии.
- Ищенко новые статьи — DISCRED.RU [Архівовано 6 вересня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |