Іштван Сечені

угорський політик, державний діяч і письменник

І́штван Се́чені (угор. Széchenyi István; 21 вересня 1791, Відень — 8 квітня 1860, Відень) — угорський політик, громадський діяч та письменник, граф, один із найвизначніших угорських державних діячів, засновник Угорської Академії Наук. Його вважають національним героєм Угорщини, який удостоєний епітета «Найвизначніший угорець».[5]

Іштван Сечені
угор. Széchenyi István
István Széchenyi.jpg
Народився 21 вересня 1791(1791-09-21)[1]
Відень, Габсбурзька монархія[2]
Помер 8 квітня 1860(1860-04-08)[3][1][4] (68 років)
Деблінг, Відень, Німецький союз[2]
·вогнепальне поранення
Поховання
зображення місця поховання
Країна Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Austria.svg Ерцгерцогство Австрія
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Угорщина
Діяльність політик, письменник
Знання мов угорська[1]
Членство Угорська академія наук і Баварська академія наук
Magnum opus Lovakruld і Q1036981?
Титул граф[d]
Посада Minister of Public Works and Transport of Hungaryd
Військове звання капітан
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Q220894?
Батько Ferenc Széchényid
Мати Julianna Festeticsd
Родичі Kristóf Festeticsd
У шлюбі з Crescence Seilernd
Діти Ödön Széchenyid і Béla Széchenyid
Автограф Signature Széchenyi.svg
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня Pour le Mérite Орден Святого Духа
Портрет Іштвана Сечені

Сечені був упевнений в тому, що основою національного піднесення є господарський розвиток країни. Людина дуже заможна, він пожертвував річний дохід від усіх своїх маєтків Угорській Академії наук і створив клуб «Національний дім». Надзвичайного розголосу набула книжка Сечені «Кредит», в якій він закликав угорську шляхту відмовитися від привілеїв та розпочати оновлення рідного краю, знищити залишки кріпацтва та обмеження свободи підприємництва, створити національний банк. За пропозицією графа почалося впорядкування річища Дунаю, збудований перший кам'яний міст, що з'єднав два береги річки — а відтак і міста Буду та Пешт.

Був лідером ліберального дворянства, що виступало за реформи «зверху» і застерігав співвітчизників від надмірного захоплення націоналізмом, який, на його думку, міг зруйнувати єдність Угорського королівства, населеного різними народами. Саме в цьому Сечені розходився з угорськими радикалами, які гуртувалися навколо Лайоша Кошута[6].

У квітні 1848 року Сечені увійшов до уряду Лайоша Баттяні — як міністр транспорту та громадських робіт. Був противником режиму, встановленого в Угорщині після придушення революції. 1857 року опублікував у Лондоні анонімний твір, у якому звинуватив «Габсбурзький абсолютизм» у трагічній долі Угорщини. Покінчив життя самогубством.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Сеченьи Иштван // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118758152 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Dr. Constant v. Wurzbach Széchenyi, Stephan // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 41. — S. 251.
  5. 1911 Encyclopædia Britannica/Széchenyi, Istvan, Count
  6. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.111-112

ПосиланняРедагувати