Відкрити головне меню

Координати: 42°26′ пн. ш. 77°11′ зх. д. / 42.433° пн. ш. 77.183° зх. д. / 42.433; -77.183

Іссик-Куль
кирг. Ысык-Көл
Іссик-Куль
Вигляд озера з космосу, вересень 1992
42°25′ пн. ш. 77°15′ сх. д. / 42.417° пн. ш. 77.250° сх. д. / 42.417; 77.250
Розташування
Країна Flag of Kyrgyzstan.svg Киргизстан
Регіон Іссик-Кульська область
Розміри
Площа поверхні 6 236 км²  км²
Висота 1 609 м м
Глибина середня 278 м м
Глибина максимальна 688 м  м
Об'єм 1 738 км³  км³
Вода
Період оновлення 305 рік[1] рік
Басейн
Вливаються річки Джергалан, Тюп,
Площа басейну 21 900 км²  км²
Країни басейну Киргизстан
Інше
Міста та поселення Баликчі, Каракол,Каджи-Сай, Чолпон Ата
Іссик-Куль. Карта розташування: Киргизстан
Іссик-Куль
Іссик-Куль
Іссик-Куль (Киргизстан)

CMNS: Іссик-Куль на Вікісховищі

Іссик-Куль, або Ісіґ-кюл[2] (кирг. Ысык-Көл) — безстічне озеро у Тянь-Шані, в Киргизстані, розташоване на висоті 1608 м; площа 6,2 тис. км², глибина до 668 м; частина акваторії під охороною, судноплавне.

Розташовано в міжгірській Іссик-Кульський улоговині між хребтом Кунгей-Алатау на півночі і хребтом Терскей-Алатау на півдні. Довжина 178 км, найбільша ширина 60 км, глибина до 668 м (за іншими даними, до 702 м), середня глибина 278 м, об'єм води 1738 км³. У озеро впадає понад 50 річок, загальний річний стік яких перевищує 3 км³. Найбільші річки Джергалан (середня річна витрата води в гирлі 22 м³/сек) і Тюп, що впадають зі сходу; річка Чу, що протікає по західній околиці улоговини в декількох кілометрах від Іссик-Куля, нині не має зв'язку з озером. Стік з Іссик-Куля в Чу здійснювався в багатоводні епохи при рівні озера на 10—12 м вище сучасного, через Буамську ущелину[3]. Остання така епоха була в 17—18 сторіччі.

Живлення річок змішане, з переважанням снігового; повноводні в кінці весни і влітку. Площа басейну Іссик-Куля близько 21,9 тис. км². Про розмах змін рівня, викликаних кліматичними коливаннями, свідчать озерні тераси заввишки 8—10 м і підводні руїни міст на глибині до 8 м. Протягом останніх двох сторіч рівень Іссик-Куля знижується: з 1886 він впав на 4 м (за іншими даними, на 7 м); на цьому фоні відбуваються невеликі внутрішньосторічні коливання. З неотектонічними рухами пов'язано утворення високих терас (висота 35—40 м). Береги Іссик-Куля розчленовані слабо, глибокі затоки є тільки на сході і південному сході (Тюпська, Джергаланська, Покровська бухта). Довжина берегової лінії 597 км, понад половину складають піщані береги, поширені також мулисті і галечні береги.

КліматРедагувати

Клімат озерної улоговини теплий, сухий, помірний. Температура повітря на узбережжі в липні 16—17 °C, в січні на заході від —2 до —3°С, на сході від —4до —7°С. Середня кількість опадів над Іссик-Кулем близько 250 мм, на заході — близько 110 мм, на сході — 470 мм. Випаровування з поверхні озера близько 700 мм. Часті сильні вітри (до 30—40 м/сек), що викликають раптові шторми. Вітрові хвилі заввишки до 3—4 м. Річна амплітуда коливань рівня 10—50 см. Вищі рівні в серпні і вересні, нижчі — в лютому — березні. Температура води на поверхні в січні 2—3 °С, у липні і серпні 19—20 °С, на глибині понад 1000 м протягом всього року 3,5—4,9°С. Крига утворюється тільки в затоках в холодні зими.

 
Захід сонця 2002

ТуризмРедагувати

Озеро Іссик-Куль є головним джерелом доходів від туризму в Киргизстані. Проте, на узбережжі озера Іссик-Куль досі немало неосвоєних місць, на місці яких поступово з'являються нові комфортабельні місця відпочинку.

Найпопулярніші серед туристів місця на озері Іссик-Куль — це міста Чолпон-Ата та Каракол, курортні селища Бостері, Сари-Ой, Чон-Сари-Ой, Тамчи, а також ущелина Жеті-Огуз.

Бі́льшу частину туристів, що відпочивають на озері Іссик-Куль, складають жителі Киргизстану та сусідніх країн.

БіологіяРедагувати

Рослини і безхребетніРедагувати

Іссик-Куль має велику різноманітність фітопланктону (299 відомих видів, переважно ціанобактерії). Річна продуктивність фітопланктону низька, всього 49 г/м³. Гідрофітні рослини включають очерет звичайний, рогіз широколистий і Schoenoplectus tabernaemontani, вони зустрічаються на глибинах до 1,5 м. Такі гідатофітні рослини, як рдесник гребінчастий, водопериця колосиста і різуха морська досягають глибин 30-40 м. Річна продуктивність макрофітів становить 277 г/м³. Харові є найбільш поширеними макрофітами, на які припадає 96 % маси макрофітів.

У водах озера живе 117 видів зоопланктону. До нього відносяться коловертки (98 видів), гіллястовусі (11 видів) і веслоногі раки (8 видів). Річна продуктивність зоопланктону становить 91 г/м³. Розподіл фітопланктону і зоопланктону нерівномірний; найбільша частина зосереджена в бухтах і на мілководді. Arctodiaptomus salinus виявлений по всьому озеру і становить 95-99% біомаси. Цей вид мігрує на поверхню вночі і може досягати концентрації 35 000 особин в кубометрі води. Таким чином, цей вид є важливим джерелом харчування для риб.

Донні живі організми налічують 224 види. Більша їх частина живе на глибинах до 40 метрів. Основна частина біомаси складається з личинок дзвінцевих, молюсків, бокоплавовидних і мізидів. У більш глибоких водах (до 70 м) переважають личинки дзвінцевих і Radix auricularia.[4][5]

РибиРедагувати

Первісна іхтіофауна в озері Іссик-Куль була відносно бідною видами: 12 видів з трьох різних родин. П'ять видів риб є ендемічними. Ендемічні види чебачок іссик-кульський (Leuciscus bergi), Leuciscus schmidti і Phoxinus isciculensis схожі на такі види, як ялець звичайний (Leuciscus leuciscus) і мересниця річкова (Phoxinus phoxinus), які широко широко розповсюджені в Європі та Сибіру. Іссик-Куль спочатку не мав видів риб, які полюють на інших риб, що мало велике значення при вселенні нових видів риб.[6]

Leuciscus schmidti живе біля узбережжя до глибин 35–40 метрів. Цей вид може бути довжиною 31 см і важити 650 г. Нерест відбувається на скелястому грунті на глибині 0,5–10 м між кінцем березня і серединою травня, коли температура води сягає 5° С. Їжа переважно складається з харових водоростей. Існує також окрема мілководна форма цього виду, яка є меншою і пізніше нереститься.

До початку 1970-х років найважливішою рибою в озері був чебачок іссик-кульський. Він мешкав на глибинах понад 100 метрів і мав максимальну довжину 16,5 см і вагу 60 г. Вид більше не такий поширений.

Gymnodiptychus dybowskii можна знайти як на річках, так і на самому Іссик-Кулі. У озері є дві форми, одна з яких нереститься в озері взимку і менша форма, яка нереститься в річках влітку. Цей вид мав велике значення в рибальстві до 1970-х років.

Севанська форель, риба, ендемічна для озера Севан у Вірменії, була завезена на Іссик-Куль в 1970-х роках. Хоча ця риба є вимираючим видом в своєму «домашньому» озері, у неї набагато більше шансів вижити в озері Іссик-Куль, де вона спустошила місцеві види.

Інші інтродуковані види риб: лящ, карась сріблястий, короп звичайний, лин, сиг європейський, пструг райдужний, судак звичайний.[7]

Охорона озераРедагувати

Озеро Ісси-Куль та прилегла до нього ділянка суходола входять до природоохоронної зони Іссик-Кульського заповідника, першого заповідника в Киргизстані, який був створений 1948 року для охорони унікальних природних ландшафтів і водоплавних птахів. З 1975 року водоплавні птахи на території заповідника знаходяться під захистом Рамсарської конвенції. Біосферний заповідник «Исик-Кель», який входить до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО, був створений 1998 року в адміністративних межах Іссик-Кульської області.[8]

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати