Ісраель Бар-Єгуда
Ісрае́ль Бар-Єгу́да (івр. ישראל בר-יהודה, ім'я при народженні — Ізраїль Ідельсон; 15 листопада 1895 року — 4 травня 1965 року) — ізраїльський політичний і державний діяч, міністр внутрішніх справ Ізраїлю, міністр транспорту Ізраїлю[2].
| Ісраель Бар-Єгуда | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 листопада 1895[1] Конотоп, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 травня 1965 (69 років) Ягурd, Хайфський округ |
| Країна |  Ізраїль |
| Діяльність | політик, профспілковий діяч |
| Alma mater | НТУ ДП |
| Знання мов | іврит |
| Членство | Єврейський національний комітетd |
| Посада | депутат Кнесету[d][1] |
| Партія | Ахдут га-Аводаd |
| Конфесія | юдаїзм |
| У шлюбі з | Беба Ідельсон |
Біографія
ред.Ісраель народився в місті Конотоп в Російській імперії (зараз Сумська область України) в 1895 році[3]. Його батько був Барух бухгалтером і прихильником Хабада, його мати, Блума, вела домашнє господарство. Вдома розмовляли російською мовою. Серед його родичів були двоюрідний брат його батька Авраам Ідельсон (один з лідерів сіонізму) і двоюрідний брат Ісраеля музикознавець Авраам Цві Ідельсон.
У дитинстві його родина переїхала до Катеринослава, де він навчався в середній школі. Там же він закінчив Катеринославський інститут інженерів гірничої промисловості.
У віці 14 років він приєднався до сіоністської організації «Онуки Сіону», а через два роки до організації «Молодь Сіону». Саме з причин сіонізму, він розпочав навчання на гірничого інженера, щоб взяти участь у бурінні нафтових свердловин після переїзду в Ізраїль.
Напередодні Першої світової війни він був обраний керівником Катеринославського відділення організації «Молодь Сіону». В силу займаної посади, що він вирішив встановити прямі контакти з біженцями, які прибули під час війни в місто, і вивчав для цієї мети мову ідиш.
Він став секретарем ЦК «сіоністів-соціалістів», де він познайомився і одружився з Бебою Трахтенберг. У 1922 році вони були заарештовані Радянською владою й заслали в Сибір. У 1924 році, завдяки заступництву дружини Горького, їх заслання було замінено на депортацією з СРСР[4]. Вони виїхали спочатку в Литві, а звідти до Берліна через Данциг. Протягом наступних двох років у Берліні вони активно беруть участь у створенні Всесвітнього союзу соціалістичних сіоністів, в якому Ісраель став секретарем руху.
Політична кар'єра
ред.У Палестині Ісраель став секретарем Ради робітничих Петах-Тікви та організовував захист єврейських робітників. У 1930 році він вступив до кібуцу Ягур, і через 6 років став його секретарем. Під час арабського повстання 1936—1939 років він був одним з перших, хто закликав до «активної оборони» від нападників на євреїв арабів.
Він був делегатом національних Зборів і членом Установчих зборів. За ці роки Ісраель став одним з лідерів фракції «У» у партії Мапай і одним з лідерів Ахдут ха-Авода після розколу Мапай в 1944 році. З 1960 по 1962 рік він був генеральним секретарем Ахдут ха-Авода.
Ісраель був обраний депутатом у першому і другому кнесеті від партії МАПАМ і, від партії Ахдут Авода з третього по п'ятий Кнесет. Він був членом комітетів кнесету з будівництва, Конституції, права і юстиції, закордонних справ, оборони, праці та фінансів. Також Ісраель брав участь в роботі Фінансового комітету, і був головою підкомітету з розробки Основних законів держави Ізраїль. У третьому кнесеті він став заступником спікера.
Примітки
ред.- ↑ а б חה"כ ישראל בר-יהודה (אידלסון) — Кнесет.
- ↑ Ісраель Бар-Єгуда на сайті Кнесету. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 27 січня 2018.
- ↑ Бар-Иехуда Исраэль // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)
- ↑ בבה אידלסון (יקטרינוסלב, אוקראינה 1895- ישראל 1975). Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 21 червня 2010. (івр.)