Шараневич Ізидор Іванович

український історик
(Перенаправлено з Ісидор Шараневич)

Ізид́ор (Ісидо́р, Сидір) Іванович Шаране́вич (4 лютого (16 лютого) 1829(18290216), Церковна, нині Калуський район, Івано-Франківська область — 4 грудня 1901, Львів) — український історик й громадський діяч з Галичини, педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Почесний член товариства «Просвіта» з 1871 року, а також член Галицько-Руської матиці, Народного дому у Львові.

Ізидор Іванович Шараневич
Ізидор Шараневич
Ізидор Шараневич
Ізидор Шараневич
Народився16 лютого 1829(1829-02-16)
Церковна
Помер4 січня 1901(1901-01-04) (71 рік)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльністьісторик, археолог, педагог
Alma materВіденський університет, Львівський університет
Галузьісторія
ЗакладЛьвівський університет
Вчене званнядоктор філософії
Науковий ступіньпрофесор
Відомі учніЛепкий Богдан Сильвестрович
Аспіранти, докторантиЛепкий Богдан Сильвестрович
ЧленствоАкадемія знаньd
БатькоІван Шараневич
МатиРозалія Шараневич з роду Івановських
У шлюбі зАнна Шараневич з Лотоцьких
ДітиВолодимир, Костянтин, Ольга, Марія, Соломія
Нагороди
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня

Життєпис

ред.

Народився Ізидор Шараневич 16 лютого 1829 року у селі Церковна Рогатинського повіту на Станіславівщині. Його батько Іван Шараневич тут був парафіяльним священиком місцевої церковної громади до осені 1829 року. Згодом отримав парафію в селі Козарі, де Ізидор був хрещений своїм дідусем по матері Григорієм Івановським, парафіяльним священиком церковної громади у Модричах. Мама Ізидора — Розалія з роду Івановських (1811—1887).

Закінчив Бережанську гімназію на Тернопільщині. І. Шараневич пройшов традиційний для української інтелігенції Галичини XIX століття шлях у науку. Після закінчення навчання у гімназії у 1847 році став студентом богословського факультету Віденського університету, через рік перевівся до Львова, де продовжив студії у духовній семінарії. Професійну роботу розпочав з викладання у гімназії в Перемишлі, а у 1856 році переведений в Академічну гімназію у Львові. У 1864 році здобув ступінь доктора філософії. Працював дійсним професором гімназії до переходу на кафедру австрійської історії у Львівському університеті, яку очолював з 1871 року. Ізидор Шараневич — вислужений професор австрійської історії Львівського університету, колишній декан філософського факультету, член Краківської академії наук, почесний доктор Університету святого Володимира у Києві, член товариства «Народний дім», член львівської міської ради.

Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882—1890). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891 року.

За його редакцією 1886 року видано перший том ювілейного видання до 300-ліття Львівського Ставропігійського братства.

Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.

Мешкав з родиною в будинку на вул. Бляхарській (нині — Вулиця Івана Федоровича), 13 у Львові.

Помер відомий історик 4 грудня 1901 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Праці

ред.

Ізидор Шараневич — активний дослідник середньовічної історії Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453»; його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte», «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях XVI — XVIII століть, про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи. Автор близько 125 наукових праць, зокрема[2]:

  • «Стародавный Галичъ» (Львів, 1860);
  • «Стародавный Львовъ» (Львів, 1861);
  • «Исторія Галицко-Володимирскои Руси отъ найдавнейшихъ временъ до року 1453» (Львів, 1863);
  • «O źródłach służących do głębszego poznania dziejów kraju ojczystego. Rzecz czytana na posiedzeniu oddziału Lwowskiego Towarzystwa Pedagogicznego dnia 15.IV.» (Львів, 1870);
  • «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker im Althernum und Mittelalter» (Львів, 1871);
  • «Die Hypatios-Chronik, als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (Львів, 1872);
  • «Trzy opisy historyczne staroksiążęgo Halicza w r. 1860, 1880, 1882, skreślone przez d-ra Iz. Szaraniewicza» (Львів, 1883);
  • «Памятники Галицко-русской старины въ изображеніяхъ» (Львів, 1886);
  • «O rezultatach poszukiwań archeologicznych w okolicy Halicza w roku 1884 i 1885» (Львів, 1886);
  • «Каталогъ археологическо-библіографическои выставки Ставропигійского Ин-та в Львове» (Львів, 1888);
  • «Каталогъ археологическо-артистическихъ предметовъ, церковно-славянскихъ рукописей и старопечатныхъ книгъ кирилловского письма, находящихся в музее Ставропигійского института на дне 1/13 марта 1890 г.» (Львів, 1890).

Нагороди

ред.

Родина

ред.

Ізидор Шараневич був одружений із Анною Лотоцькою, яка 1912 року померла у Львові. Подружжя Шараневичів виховало п'ятеро дітей:

  • син Володимир (1860—1938) став адвокатом. Після закінчення Львівського університету у 1888 році він отримав ступінь доктора права. У 1904 році відкрив адвокатську контору у м. Стрию, а 1907 року переніс її до Рави-Руської, а далі у 1918 році до Лютовиськ, де й помер 18 лютого 1938 року;
  • син Костянтин вивчився на військового. Під час першої світової війни, коли в Галичину вдерлися російські війська, він був запідозрений в українофільстві й висланий до віддалених районів Західного Сибіру. Згодом опинився на засланні у місті Семипалатинську (Казахстан). На жаль, подальша його доля невідома;
  • донька Марія (1884—1909). Померла неодруженою у віці 25 років;
  • доньки Ольга (1862—1904) та Соломія були одружені з Іваном Матієвим, цісарсько-королівським крайовим шкільним інспектором. Спочатку він одружився із Ольгою, з якою мав двох доньок — Софію та Ірину. Коли Ольга померла, він одружився із її сестрою Соломією, яка померла у 1959 році. Чи мав він із другою дружиною дітей — невідомо.

Вшанування

ред.

1993 року на честь Ізидора Шараневича у Львові названо вулицю[5].

Примітки

ред.
  1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 393. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. Книжково-ілюстративна виставка з нагоди 190-річчя Ісидора Шараневича (16.02.1829 – 10.12.1901). lsl.lviv.ua. Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника. Архів оригіналу за 12 серпня 2022. Процитовано 19 квітня 2024.
  3. Ludwik Finkel Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1894. — S. 236. (пол.)
  4. Telegramy Kuriera Lwowskiego. Wiedeń [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Kurjer Lwowski. — nr 226. — 1899. — S. 2. (пол.)
  5. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 69. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела

ред.