Іркутське водосховище

Іркутське водосховище — водосховище утворене Іркутською ГЕС на річці Ангара; також включає[1] в себе озеро Байкал, рівень якого був піднято на 1,46 м. Територіально розташоване в Іркутській області і республіці Бурятія, Росія. Разом з озером Байкал — найглибше озеро у світі — є найглибшим водосховищем.

Іркутське водосховище
Іркутське водосховище
52°14′ пн. ш. 104°19′ сх. д. / 52.233° пн. ш. 104.317° сх. д. / 52.233; 104.317Координати: 52°14′ пн. ш. 104°19′ сх. д. / 52.233° пн. ш. 104.317° сх. д. / 52.233; 104.317
Розташування
Країна Flag of Russia.svg Росія
Регіон Іркутськ
Розташування Іркутська область, Бурятія
Геологічні дані
Тип водосховище ГЕС
Розміри
Площа поверхні 31 500/154 km² км²
Глибина середня 744,4  м
Глибина макс. 1642/35  м
Довжина 636/55 км
Ширина 80/7 км
Берегова лінія 2200/276 км
Об'єм 31,5/0,07 km³ км³
Вода
Басейн
Водний басейн басейн Єнісеюd
Вливаються Верхня Ангара, Селенга, Баргузин, Турка, Сніжна, Сарма
Витікають Ангара
Країни басейну Росія
Інше
Дамба, гребля Іркутська ГЕС
Списки
Іркутське водосховище. Карта розташування: Росія
Іркутське водосховище
Іркутське водосховище (Росія)

CMNS: Іркутське водосховище у Вікісховищі

Основні характеристикиРедагувати

Корисний об'єм річковий та озерної частини складає, відповідно, 0,07 км³ і 31,5 км³. Річкова частина водосховища використовується для добового регулювання стоку, озерна частина становить 99% від загального обсягу і дозволяє забезпечувати глибоке багаторічне і річне регулювання стоку та рівномірність роботи не тільки Іркутської ГЕС, але і всього каскаду Ангарських електростанцій.

ІсторіяРедагувати

Будівництво Іркутської ГЕС почалося у 1950, закінчено у 1958. Перше заповнення водосховища здійснювалось протягом семи років. Незважаючи на те, що ГЕС є низьконапірною русловою станцією, у зоні затоплення та підтоплення Іркутського водосховища виявилося 138,6 тис. га, у тому числі 32,3 тис. га земель сільгосппризначення, більше 200 населених пунктів, ділянка автостради Іркутськ-Листвянка і частина Навколобайкальської залізниці (ділянка Іркутськ-Михалева-Подорвіха-Байкал). Із зони затоплення було переселено 3,3 тис. дворів і 17 тис. чоловік.

За проектом корисний об'єм ангарської частини водосховища становив 2,5 км³, тоді як об'єм Байкальської ділянки — 46,4 км ³. У порівнянні з початковими межами зміни рівня висота відпрацювання від ППР була зменшена на 0,5 м і на 2009 становить 1 метр.

Протипаводкове значенняРедагувати

До будівництва Іркутської ГЕС та заповнення Іркутського водосховища рівень режим річки Ангари в районі її витоку був досить незвичайним і визначався не кількістю опадів або таненням снігу у сточищі річки, а значенням температури повітря в області річища. У верхній течії річки приплив з глибоководних шарів озера Байкал зберігає високу температуру води протягом усієї зими, що знаходило віддзеркалення в пізньому її замерзанні біля Іркутська — як правило, льодостав наставав в січні[2]. Велике падіння річки, разом з низькими температурами повітря взимку, приводили до інтенсивного утворення шуги, яка заповнювала річище і була причиною підйому води. Високий рівень Ангари зберігався щозими, а з весни по осінь був набагато більш низьким[2]. Сильні морози в січні перед людством могли стати причиною катастрофічних повеней. Такими, наприклад, були січневі паводки 1870 , 1900 , 1939 і 1952 рр.., які мали місце при настанні сорокаградусних морозів і приводили до значних підтоплень Іркутську[3].

Дивись такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Иркутское водохранилище Архівовано 1 листопад 2013 у Wayback Machine., Yandex, БСЭ
  2. а б А. А. Соколов Глава 23. Восточная Сибирь // Гидрография СССР. — 1954 г..
  3. Ангара — река с двумя именами Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine., Байкальский край — информационно-краеведческий портал