Відкрити головне меню

Митрополи́т Ірине́й (в миру Іван Петрович Сере́дній, нар. 10 травня 1939, Стовпин Кжецької ґміни Волинського воєводства Речі Посполитої) — архієрей Московського Патріархату, митрополи́т Дніпропетро́вський і Павлогра́дський РПЦ, кандидат богословських наук.

Митрополит Іриней
Ириней (Середний) 2014 Vadim Chuprina.jpg
Митрополит Дніпропетровський і Павлоградський
(до 2001 — архієпископ
до 1996 — Дніпропетровський і Криворізький)
з 1993
Церква: Російська православна церква
Архієпископ Рівненський і Острозький
1990 — 1993
Церква: Російська православна церква
Архієпископ Львівський і Дрогобицький
1989 — 1990
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Никодим (Руснак)
Наступник: Андрій (Горак)
Архієпископ Харківський і Богодухівський
1984 — 1989
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Никодим (Руснак)
Наступник: Никодим (Руснак)
Архієпископ Алма-Атинський і Казахстанський
1982 — 1984
Церква: Російська православна церква
Єпископ Серпуховський, керуючий патріаршими приходами в Канаді і США Алма-Атинський і Казахстанський
1976 — 1982
Церква: Російська православна церква
Єпископ Уфимський і Стерлитамакський
1975 — 1976
Церква: Російська православна церква
 
Ім'я при народженні: Іван Петрович Середній
Народження: 10 травня 1939
с. Стовпин, Волинське воєводство, Республіка Польща
Священство: 22 травня 1968
Чернецтво: 1 вересня 1970
Єп. хіротонія: 27 липня 1975
 
Автограф: [[Зображення:|120px|Автограф]]

З 19 жовтня 1993 управляє Дніпропетровською єпархією РПЦ; з 19 червня 2002 піднесений до титулу митрополита.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Іван Петрович Середній народився 10 травня 1939 року в селі Стовпин на території Речі Посполитої у родині польських громадян українського походження. Тезоіменитство — 5 вересня. Середню школу закінчив вже під час другої совєцької окупації - 1957 року.

Тоді ж, 1957 року, одразу після закінчення школи, поїхав до РСФСР і вступив до Ленінградської духовної семінарії, яку закінчив 1961 року. Тоді ж став студентом Ленінградської духовної академії, де навчався з перервою на службу в большевицькій армії (19631966) до 1968 року. Закінчив академію зі вченим ступенем кандидата богословських наук і, за особливі заслуги перед начальством, залишився при академії професорським стипендіатом.

21 травня 1968 року висвячений у сан диякона (целібат), наступного дня — в сан священика. З 1968 року служив в Свято-Троїцькому соборі Ленінграду.

З 1969 року викладач канонічного права, секретар Вченої ради Ленінградської духовної академії і старший помічник інспектора.

1 вересня 1970 року був пострижений у чернецтво з іменем Іриней, на честь святого священномученика Іринея Ліонського.

З 13 березня 1971 по 1975 рік служив кліриком під прикритяттям спецслужб СССР у представництві Московського Патріархату в Токіо (Японія).

Архієрейське служіння в РПЦРедагувати

Після повернення з Японії 27 липня 1975 року в Богоявленському соборі Москви архімандрит Іриней був хіротонізований у єпископа Уфимського і Стерлитамакського - для Башкортостану.

19 липня 1976 року Іринею Середньому визначено бути єпископом Серпуховським, вікарієм Московської єпархії, з дорученням керувати Патріаршими приходами в Канаді і, тимчасово, в США. На цій посаді прослужив шість років.

16 липня 1982 року призначений архієпископом Алма-Атинським і Казахстанським; 28 березня 1984 — Харківським і Богодухівським; 13 вересня 1989 — Львівським і Дрогобицьким. Проте не протримався на цій кафедрі і року - через потужний автокефальний руху, а також конфлікти з уніатами фактично утік зі Львова, перемістившись до Рівного. 10 квітня 1990 — призначений архієпископом Рівненським і Острозьким УПЦ з благословення митрополита Київського та всієї України Філарета (Денисенка).

А невдовзі 1992 узяв участь у Харківському соборі УПЦ. 19 жовтня 1993 році призначений архієпископом Дніпропетровським і Криворізьким УПЦ.

З 27 липня 1996 року, після поділу цієї єпархії на дві, носить титул архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського. (до 12 вересня тимчасово управляв Криворізькою єпархією).

19 червня 2001 року возведений у сан митрополита.

З 27 липня 2009 по 22 жовтня 2014 — член Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

Праці і поглядиРедагувати

Митрополита Іринея у ЗМІ часто відносять до проросійськи налаштованих єпископів. Його позиція у питаннях пов'язаних з «розколом» та автокефалією УПЦ КП була нейтральною.

Він не підтримує автокефалію, але й не висловлюється категорично проти. У цілому він повторює офіційну позицію РПЦ - автокефалія можлива, але за певних умов:

« Американські православні ієрархи принесли покаяння і звернулись до Святійшого Патріарха Московського з проханням про автокефалію, після чого отримали її. Те ж було і з Японією, після чого утворилась автономна Японська Православна Церква. А спільний результат — єдність у мирі та любові.[1] »

НагородиРедагувати

ЦерковніРедагувати

Російська православна церква
  • Орден преподобного Сергія Радонезького I[2], II і III ступеня
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II і III ступеня
  • Орден святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
  • Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
  • Орден святителя Алексія митрополита Московського і всієї Русі III ступеня[3]
Українська православна церква
  • Орден преподобного Нестора Літописця I ступеня
  • Орден святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня
  • Ювілейний орден «Різдво Христове — 2000» I ступеня
  • Ювілейний орден «1020 років Хрещення Київської Русі»
Польська православна церква
  • Орден св. рівноап. Марії Магдалини

СвітськіРедагувати

Україна
Росія

Інтерв'юРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати