Іоланда де Бар
Йоланда де Бар (кат. Violant de Bar ; бл. 1365, Північна Франція — 3 липня 1431, Барселона) — королева Арагонського королівства, дружина Хуана I Арагонського[3].
| Іоланда де Бар | |
|---|---|
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
1365[1] невідомо |
| Помер |
13 серпня 1431[2] Барселона, Іспанія[1] |
| Похований | Королівський монастир Санта-Марія-де-Поблет |
| Відомий як | монарх |
| Країна | Арагонське королівство |
| Батько | Robert I, Duke of Bard[2] |
| Мати | Marie of Valois, Duchess of Bard[2] |
| У шлюбі з | Хуан I[2] |
| Діти | Іоланда Арагонська |
| Релігія | католицтво |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Ранні роки ред.
Іоланда була донькою герцога Бара Роберта I та його дружини Марії де Валуа (1344–1404). Її дідусем по батьковій лінії був Генріх IV де Бар, а по материнській — Іоанн II Французький[4].
Іоланда була восьмою з одинадцяти дітей герцога. Вона вийшла заміж у 1380 році у 15-річному віці за інфанта Хуана, герцога Жиронського, спадкоємець престолу Арагона, ставши таким чином герцогинею Жиронською та графинею Сервера[5].
Королева Арагона ред.
У 1387 році чоловік Іоланда став королем Хуаном I Арагонським. Він часто хворів, тому Іоланда фактично керувала країною. Вона перетворила Арагонський двір на центр французької культури, особливу увагу приділяючи талановитим провансальським трубадурам[6].
Ще до сходження на престол Хуан і його брат, майбутній король Мартин I Арагонський, відмовлялися визнати четвертий шлюб свого батька Педро IV з Сибілою де Фортіа, оскільки він міг створити династичні проблеми, поставивши під загрозу права братів на престол[7][8].
Сибіла мала синів від зв'язку з Педро IV, але вони померли в дитинстві. Єдина донька, що вижила, Ізабелла Арагонська (1380–1424) за вказівкою Хуана I вийшла заміж за Хайме II Урхельського. Сібіла була поміщена під домашній арешт у Барселоні, де вона і залишалася все життя. До неї ставилися з повагою, але тримали під пильним наглядом[9].
Нащадки ред.
Іоланда де Бар народила Хуану I шістьох дітей, але лише одна донька, Іоланда, дожила до повноліття.
- інфант Жак (1382–1388), герцог Жиронський і граф Сервера
- інфанта Іоланда Арагонська (1384–1442), видана заміж в 1400 році за Людовіка II Анжуйського, зіграла важливу роль в історії Франції в період Столітньої війни .
- інфант Фердинанд (1389–1389), герцог Жиронський і граф Сервера
- інфанта Хуана Арагонська (1392–1396)
- інфанта Антонія Арагонська (1392–1392)
- інфант Педро (1394–1394), герцог Жиронський і граф Сервера .
Вдовуюча королева ред.
Після смерті Хуана I в 1396 році Іоланда присвятила себе вихованню їх єдиної Іоланди, що вижила.
Падчерка Іоланди Хуана, донька короля Хуана I від його першого шлюбу з Мате де Арманьяк, спробувала заявити свої права на престол Арагона. Але арагонські кортеси обрали королем брата Хуана I — сицилійського короля Мартина, який став королем під ім'ям Мартин I. Чоловік Хуани Матьє де Фуа, користуючись тим, що Мартин I був зайнятий придушенням повстання в Сицилії, спробував завоювати собі трон Арагона, покликавши на допомогу Іоанна Беррійського, але успіху не досяг і був розбитий.
Іоланда де Бар померла в Барселоні 13 серпня 1431 року на 67-му році життя[10][11].
Родовід ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1049835948 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ Earenfight, 2010, с. 50.
- ↑ Lanz, 2002, с. 59-60.
- ↑ McGlynn та Woodacre, 2014, с. 28.
- ↑ Rohr, Zita (2016), Playing the Catalan: The Rise of the Chess Queen; Queenship and Political Motherhood in Late Medieval Aragon and France, Virtuous or Villainess? The Image of the Royal Mother from the Early Medieval to the Early Modern Era, New York: Palgrave Macmillan US, с. 173—197, doi:10.1057/978-1-137-51315-1_9, ISBN 978-1-137-51314-4
- ↑ Bratsch-Prince, Dawn (2006). The Politics of Self-Representation in the Letters of Violant de Bar (1365–1431). Medieval Encounters. 12 (1): 2—25. doi:10.1163/157006706777502505. ISSN 1380-7854.
- ↑ Bratsch-Prince, Dawn (1998). A Queen's Task: Violant de Bar and the Experience of Royal Motherhood in Fourteenth Century Aragon. La Coronica. 27: 21—34.
- ↑ Columbia, Alexandra Guerson; New College, University of Toronto Dana Wessell Lightfoot; University of Northern British (9 грудня 2019). Crises and Community: Catalan Jewish women and conversas in Girona, 1391–1420. TAMID. Revista Catalana Anual d’Estudis Hebraics. OCLC 1140783344.
- ↑ Prince, 1994, с. 300.
- ↑ Rohr, Zita Eva (2014). The Practice of Political Motherhood in Late Medieval France: Yolande Of Aragon, Bonne-Mere of France. The Image and Perception of Monarchy in Medieval and Early Modern Europe. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing. с. 23—47.
Джерела ред.
- Earenfight, Theresa (2010). The King's Other Body: Maria of Castile and the Crown of Aragon. University of Pennsylvania Press.
- Lanz, Eukene Lacarra, ред. (2002). Marriage and Sexuality in Medieval and Early Modern Iberia. Routledge.
- McGlynn, Sean; Woodacre, Elena, ред. (2014). The Image and Perception of Monarchy in Medieval and Early Modern Europe. Cambridge Scholars Publishing.
- Prince, Dawn E. (1994). A Reappraisal of the Correspondence of Violant de Bar (1365-1431). Catalan Review. Liverpool University Press. 8 (1–2): 295-312. doi:10.3828/CATR.8.1.17.
- Иоанн, король Арагонии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)