Хуан I (король Арагону)
Хуан I Мисливець (*Chuan I lo Cazataire, 27 грудня 1350 —19 травня 1396) — король Арагону, Валенсії і Майорки та граф Барселони у 1387—1396 роках.
| Хуан I | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Педро IV | |
| Наступник: | Мартин I | |
| ||
| Народження: |
27 грудня 1350  Перпіньян, Арагонське королівство | |
| Смерть: |
19 травня 1396 (45 років) Фушя, Арагонське королівство | |
| Причина смерті: |
падіння з коняd | |
| Поховання: |
Королівський монастир Санта-Марія-де-Поблет | |
| Країна: |
 Арагонське королівство | |
| Релігія: |
християнство | |
| Рід: | Барселонська | |
| Батько: | Педро IV | |
| Мати: |
Eleanor of Sicilyd | |
| Шлюб: |
Марта д'Арманьяк Іоланда де Бар | |
| Діти: | 6 синів та 6 доньок | |
| Автограф: | 
| |
Біографії
ред.Молоді роки
ред.Походив з Барселонської династії. Син Педро IV, короля Арагону, Валенсії і Майорки, та Леонори Сицилійської. У 1351 році отримав титул герцога Жирони. 1352 року призначається спадкоємцем трону. Здобув гарну освіту.
Мав схильність до складання віршів. Водночас став затятим франкофілом. У 1363 році призначають генерал-лейтенантом королівства. В подальшому брав участь у війнах проти Кастилії. У 1373 році одружився з представницею роду Арманьяк. Після смерті останньої 1378 року, через 2 роки одружився з Іоландою де Бар проти волі свого батька, який хотів, щоб він одружився з Марією, принцесою Сицилії.
Панування
ред.У 1387 році після смерті батька стає королем. Спочатку запроторив мачуху Сибілу де Фортія до в'язниці, але під тиском кардинала Педро де Луна вимушений звільнити її.
Змінив політику батька, уклавши союз з Францією. Водночас намагався встановити мир з усіма сусідами. У 1388 році уклав договір з Кастилією, яким підтвердив усі попередні домовленості батька. Водночас продовжував підтримувати антипапу Климента VII.
У 1389 році зазнав нападу Жана III, графа Арманьяка, який намагався захопити Жирону. Втім у 1390 році арагонські війська на чолі з інфантом Мартином завдали поразки ворогові. Водночас в цей час втратив герцогства Афінське та Неопатрія. Тоді ж почалося нове повстання на Сардинії, в результаті чого арагонські володіння на цьому острові значно скоротилися.
У 1391 році почалося повстання на Сицилії. Ворохобники закликали на сицилійський трон Людовика II, короля Неаполя. Але арагонцям вдалося придушити ці заворушення. У 1392 році сприяв шлюбу й коронації свого племінника Мартина з Марією Сицилійською.
У 1393 році заснував Барселонську консисторію (літературну академію). Помер у 1396 році внаслідок падіння з коня. Владу успадкував його брат Мартин.
Родина
ред.1. Дружина — Марта, донька Жана I, графа Арманьяка
Діти:
- Яків (1374)
- Іоанна (1375—1407) — дружина Матея, графа Фуа
- Іоанн (1376)
- Альфонс (1377)
- Елеонора (1378)
2. Дружина — Іоланда, донька Робера I, герцога Барського
Діти:
- Жак (1382—1388) — герцог Жиронський
- Іоланда (1384—1443) — з 1400 року дружина Людовика II, короля Неаполя, видана заміж в 1400 році за Людовіка II Анжуйського, зіграла важливу роль в історії Франції в період Столітньої війни .
- Фердинанд (1389) — герцог Жиронський і граф Сервера
- Антонія (1391—1392)
- Іоанн (1392—1396)
- Елеонора (1393)
- Петро (1394)
- Іоанна (1396)
Генеалогія
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- Vilar, Pierre (Dir.); Batlle, Carme. Història de Catalunya. Volum III. Barcelona: Edicions 62, 1988. ISBN 84-297-2784-1.
- Armand de Fluvià (préf. Josep M. Salrach), Els primitius comtats i vescomptats de Catalunya: Cronologia de comtes i vescomtes, Barcelone, Enciclopèdia catalana, coll. " Biblioteca universitària " (no 11), avril 1989, 238 p. (ISBN 84-7739-076-2), p. 33-34
- Guillaume Mollat, I papi di Avignone il grande scisma, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 531—568
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хуан I (король Арагону)