Імені Бабушкіна
Імені Ба́бушкіна (рос. Имени Бабушкина) — село, центр Бабушкінського району Вологодської області, Росія. Адміністративний центр Бабушкінського сільського поселення.
| село Імені Бабушкіна | |
|---|---|
| рос. имени Бабушкина | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Вологодська область |
| Муніципальний район | Бабушкінський |
| Поселення | Бабушкінське |
| Код ЗКАТУ: | 19208804001 |
| Код ЗКТМО: | 19608404101 |
| Основні дані | |
| Населення | 4035 осіб (2010[1]) |
| Поштовий індекс | 161350 |
| Телефонний код | +7 81745 |
| Географічні координати: | 59°45′24″ пн. ш. 43°08′05″ сх. д. / 59.75683333336077396° пн. ш. 43.134861111138775414° сх. д.Координати: 59°45′24″ пн. ш. 43°08′05″ сх. д. / 59.75683333336077396° пн. ш. 43.134861111138775414° сх. д. |
| Вебсторінка | babushadm.ru/bab_selpos/ |
| Мапа | |
  Імені Бабушкіна  Імені Бабушкіна | |
|
| |
Географія ред.
Розташоване на березі річки Леденьга, за 249 км на схід від Вологди.
Історія ред.
Село від початку називалося Леденгське, за назвою річки Леденьги. Солоні підземні моря в надрах земель по річці Леденьга відкрилися людям ще в XV столітті. З тих часів на чотири століття солеваріння стало головним заняттям леденгівців. Ймовірно, з цієї ж причини в списку населених пунктів Вологодської губернії, за станом на 1859 рік село зазначено під номером 9849 як Леденгський Солеварний Завод[2].
Згідно з книгою «Родословие Вологодской деревни»[3], село пустувало до 1640-их років протягом ста років через закинуті соляні промисли. У 1623 році в джерелах, за відомостями цієї книги, відзначається наявність пустки при погості Спаському на Леденьгі. У той період територія села входила до складу Вотченської волості Тотемського повіту.
Згодом тут виникли цілі династії давньоруських інженерів. Вони передбачили багато прийомів бурової техніки, що використовуються дотепер. За допомогою дерев'яних труб леденгівцям вдавалося добувати розсоли майже з 500-метрової глибини.
За часів роботи у департаменті Гірничих й Соляних справ (1820—1828 роки) батька великого композитора Іллю Петровича Чайковського, ним було відкрито перше училище, духовий оркестр, було розроблено перший план забудови села, він чимало дбав про благоустрій села й намагався поліпшити умови праці на промислах.
У 1841 році в районі були влаштовані перші лікувальні ванни. Цілющі властивості підземних вод стали основою для створення в цих краях бальнеологічних санаторіїв і курортів.
Станом на 1881 році село Леденгське складало Леденгську волость Тотемського повіту[4].
Згідно з переписом населення 1897 року в селі (зазначеному у звіті як Леденгськ, Леденгське, Усольє) мешкало 1367 осіб: 680 чоловіків і 687 жінок[5].
Вихідцем з родини солеварів був більшовик Іван Бабушкін. 25 березня 1941 року село було перейменовано на його честь.
У 2000 році частина села імені Бабушкіна була приєднана до сусіднього селища Юрманга[6].
Населення ред.
Населення — 4035 осіб (2010; 4105 у 2002[7]).
Національний склад (станом на 2002 рік):
- росіяни — 98 %
| Чисельність населення | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1859[2] | 1897[5] | 1 959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2002 | 2010 |
| 1374 | 1367 | 2227 | 2446 | 3640 | 4487 | 4105 | 4035 |
Промисловість ред.
Широко розвинена лісова інфраструктура.
Пам'ятки ред.
- Санаторій Леденгськ, засновано в 1989 році і відомий на всю область і навіть за її межами. Розташований в новій будівлі на березі річки Леденьгі.
- Пам'ятник, встановлений на честь ювілею космонавта Павла Бєляєва .
- Будинок-музей Івана Бабушкіна, присвячений історії села та життя його мешканців в XIX столітті.
Персоналії ред.
- Бабушкін Іван Васильович (1873—1906) — більшовицький діяч, терорист, один із спільників В. Леніна.
Джерела ред.
- Аркуш карти O-38-3 им. Бабушкина. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1986 р. (рос.)
)/O38-003%20%20%20%D0%B8%D0%BC%20%20%D0%91%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A8%D0%9A%D0%98%D0%9D%D0%90%20%2082-86.jpg){kind=link}
Примітки ред.
- ↑ Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Вологодской области (по итогам всероссийской переписи населения 2010 года) — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ а б Списокъ Населённыхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. Т. VII. Вологодская Губернія. — СПб., 1866.
- ↑ Родословие Вологодской деревни (Список древнейших деревень — памятников истории и культуры) / Сост. П. А. Колесников, Т. М. Димони. — Вологда, 1990 г.
- ↑ Списокъ Населённыхъ Мѣстъ Вологодской Губерніи. — Вологда, 1881.
- ↑ а б Первая Всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи, 1897 г. Т. VII. Вологодская губернія. Тетрадь І. — СПб.: Изданіе Центральнаго Статистическаго комитета Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, 1901.
- ↑ Постановление Губернатора области «Об изменениях в административно-территориальном устройстве Бабушкинского муниципального района» от 04.12.2000 № 1045[недоступне посилання]
- ↑ Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
Посилання ред.
- На Вікімапії [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Бабушкина Им. // Чайкіна Ю. І. Географічні назви Вологодської області: Топонімічний словник. — Архангельськ: Північно-Західне книжкове видавництво, 1988.
- село імені Бабушкіна в реєстрі населених пунктів Вологодської області
|
Це незавершена стаття про Вологодську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |