Ілля II (католикос-патріарх всієї Грузії)

Католико́с-Патріа́рх Ілля́ II (груз. კათოლიკოს-პატრიარქი ილია II; в миру Іра́клі Гудушаурі́-Шіолашві́лі (груз. ირაკლი ღუდუშაური-შიოლაშვილი); нар. 4 січня 1933, Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР) — єпископ Грузинської православної церкви. З 23 грудня 1977 року — предстоятель Грузинської православної церкви.

Ілля II
ილია II
80-й Святійший і Блаженніший католико́с-патріа́рх всієї Грузії, архієпископ Мцхетський і Тбіліський, митрополит Піцундський та Сухумо-Абхазький
з 23 грудня 1977
Церква: Грузинська православна церква
Попередник: Давид V
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Діяльність: патріарх
Ім'я при народженні: Іраклі Гудушаурі-Шіолашвілі
ირაკლი ღუდუშაური-შიოლაშვილი
Народження: 4 січня 1933(1933-01-04) (91 рік)
Владикавказ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Єп. хіротонія: 1963
 
Автограф:

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден Давида Агмашенебелі
Орден Давида Агмашенебелі
Орден Дружби народів
Кавалер ордена Досконалості
Кавалер ордена Досконалості

CMNS: Ілля II у Вікісховищі

Біографія

ред.

Батьки — з Казбезького району: батько, Георгій Симонович Шіолашвілі, — із села Сно; мати, Наталя Йосипівна Кобаїдзе — із села Сиони. В 1927 році вони переїхали у Владикавказ. Хрещений у день свята Різдва Христова у грузинському храмі; наречений Іраклієм на честь грузинського царя Іраклія II.

Закінчив Московську духовну семінарію в 1957 й Московську духовну академію в 1960.

26 серпня 1963 рукоположений у єпископи Батумські й Шемокмедські. Ректор Мцхетської духовної семінарії (1963—1972). З 1967 єпископ Сухумський, митрополит з 1969.

9 листопада 1977 року, по смерті католикоса-патріарха Давида (Девдаріані) рішенням Св. Синоду був призначений блюстителем патріаршого престолу.

23 грудня 1977 роки був обраний Католикосом-Патріархом; інтронізація відбулася 25 грудня 1977 року.

В 19781983 роки був президентом Всесвітньої ради церков.

При ньому відбулося масштабне відродження православ'я в Грузії в 1980-і роки. Починаючи з 1989 неодноразово діяв як посередник між ворогуючими політичними сторонами. Брав участь у створенні Православної Енциклопедії, де поміщена його стаття про Грузинську церкву[1].

25 липня 2011 року Ілля ІІ уперше в житті прибув до Києва. Це відбулося у рамках патріаршого візиту з приводу святкування 1023річчя Хрещення Русі і тезоіменинства глави УПЦ (МП) Митрополита Володимира. Зокрема, у цей день Ілля ІІ відслужив молебень на Соборній площі Києво-Печерської Лаври[2].

Позиція Іллі II у грузинсько-російському конфлікті

ред.

Ще у травні 2008 року із загостренням російсько-грузинських відносин, Ілля II закликав Президентів Росії та Грузії утриматись від кровопролиття:

По обидва боки були допущені помилки, і їх треба виправляти. Сподіваюся, президенти й уряд Росії й Грузії зроблять все, щоб ніякого збройного зіткнення не відбулося[3]

Також Ілля ІІ висловлюється за дружбу російського та грузинського народів:

Ми єдині вірою — росіяни й грузини. Нас посварити не можна ніколи. Ми будемо завжди разом. Ми потрібні вам, а ви потрібні нам. Нас поєднують багато сторіч, а найголовніше — нас поєднує віра[4]

Ілля ІІ засудив вторгнення російських військ у Грузію:

Це наша спільна трагедія, але всі неодмінно повинні знати, і особливо населення Цхінвальського регіону (і також жителі Абхазії), що з ними грузини не воюють, і ніхто не бажає їх вигнати. Грузія захищає цілісність своїх кордонів. Це справедливе бажання, і воно знаходиться у згоді з міжнародними нормами[5]

а у листі від 12 серпня Президенту Росії він писав:

Це те ж саме, якщо в Росії раптом виникнуть проблеми, наприклад, у Новгороді або Смоленську й вона захистить свої території. Тим більше що у вашої країни вже є подібний досвід у Чечні[6]

Ілля ІІ підкреслює, що

"грузинський народ ніколи не упокориться із зазіханням на свої границі. Грузія ніколи не привласнювала чужих територій, але свої захищала до кінця»[6]
.

У кінці 2019 року патріарх Ілля написав Кирилу листа: в якому просив не надсилати капеланів РПЦ в Абхазії, Цхінвалі, Киргизії. «Відповідно до церковного закону, неприпустимо направляти духовенство до нашої юрисдикції без нашого дозволу, як для служіння у військових формуваннях, так і серед населення. Цей вчинок погіршує ситуацію». Також Ілля висловив стурбованість «викраденням та ув'язненням відомого хірурга містера Вази Гапридасвіль».[7]

РПЦ не визнає за патріархом Іллею ІІ титулу «митрополит Піцундський та Сухумо-Абхазький»[8] і проводить богослужіння на канонічній території Грузинської Церкви в Абхазії.

Нагороди

ред.

Звання

ред.

Примітки

ред.
  1. Святейший Патриарх возглавил презентацию XIII алфавитного тома «Православной энциклопедии» [Архівовано 5 червня 2013 у Wayback Machine.], офіційний сайт МП 2 березня 2007 г.
  2. Як зустрічали Патріарха Ілію ІІ в Києві, [[Радіо «Ера»]] 26 липня 2011. Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
  3. Католикос-Патриарх Грузии Илия II призвал лидеров России и Грузии к улучшению отношений между двумя странами. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 серпня 2008.
  4. Католикос-патриарх Грузии поблагодарил Эльдара Рязанова и Галину Вишневскую за «весточку мира»
  5. католикос-Патріарх всієї Грузії Ілія II: «Грузія захищає цілісність своїх кордонів». Архів оригіналу за 22 серпня 2008. Процитовано 23 серпня 2008.
  6. а б Церкви не хотят воевать Но по-разному оценивают историю конфликта вокруг Южной Осетии[недоступне посилання]
  7. Η Τιφλίδα προειδοποιεί τη Μόσχα να μην προχωρήσει σε εισπήδηση. ΟΡΘΟΔΟΞΙΑ INFO (гр.). 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.[недоступне посилання]
  8. მოსკოვის საპატრიარქომ უხეშად შეცვალა საქართველოს კათოლიკოს-პატრიარქის წერილი. მსოფლიო საეკლესიო სიახლენი (ka-GE) . 15 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  9. а б в г д е ж и к л м н п р с Илия II, Католикос-Патриарх всей Грузии [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], Православная Энциклопедия, (3 марта 2010г.) (рос.)
  10. State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015. IDFI (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
  11. Указ Президента України від 11 жовтня 2007 року № 959/2007 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  12. Президент Грузии наградил орденом Сияния выдающихся людей страны [Архівовано 25 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. Состоялась встреча Предстоятелей Русской и Грузинской Православных Церквей [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. Указ Президента України від 27 липня 2013 року № 398/2013 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  15. Указ Президента України № 4/2013 від 9 січня 2013 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 9 січня 2013.
  16. Предстоятелю Грузинской Православной Церкви была присвоена почетная степень доктора богословия «HONORIS CAUSA» [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  17. Встреча с Католикосом-Патриархом всея Грузии Илиёй II [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

ред.