Відкрити головне меню

Ізник (грец. Νίκαια, тур. İznik) — місто у Туреччині, у ілі Бурса, центр ільчі Ізник. Населення (на 2012 рік) становить 22 507 осіб.

Ізник
тур. İznik

Iznik 989a.jpg
Основні дані
40°25′44″ пн. ш. 29°43′10″ сх. д. / 40.42888888891677368° пн. ш. 29.71944444447177958° сх. д. / 40.42888888891677368; 29.71944444447177958Координати: 40°25′44″ пн. ш. 29°43′10″ сх. д. / 40.42888888891677368° пн. ш. 29.71944444447177958° сх. д. / 40.42888888891677368; 29.71944444447177958
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Адмінодиниця Бурса
Столиця для Конійський султанат (колишня адміністративно-територіальна одиниця, історична держава)
Площа 753 км²
Населення
  • 43 330 осіб (2018)
Водойма Lake İznikd
Міста-побратими Neuköllnd
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
Номери автомобілів 16
GeoNames 745026
Поштові індекси 16x
Міська влада
Веб-сторінка iznik.bel.tr
Мапа


CMNS: Ізник на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Про історію міста у доосманські часи докладніше див. у статті Нікея.

У 1331 році Орхан I захопив місто і протягом короткого періоду місто стало столицею розширюваного Османського емірату. Велика церква Святої Софії у центрі міста була перетворена на мечеть і стала відомою як мечеть Орхана. Поруч було зведене медресе.

Арабський мандрівник Ібн Баттута, відвідав місто 1331 року, незабаром після захоплення міста Орханом І. Згідно з Ібн Баттутою, місто було у руїнах, у ньому мешкала невелика кількість людей, які були в служба султана. Біля міських стін були сади, кожен будинок був оточений фруктовим садом. Місто вирощувало фрукти, волоські горіхи, каштани і солодкий виноград.

Перепис 1520 року зафіксував 379 мусульманських і 23 християнських домогосподарств, у той час як перепис, що відбувся через сторіччя, 1624 року, зафіксував вже 351 мусульманське і лише 10 християнських домогосподарств. Припускаючи по п'ять членів для кожної сім'ї, ці цифри говорять про те, що населення складало близько 2000 осіб.

У 18—19 століттях число мешканців було майже таким самим. Загалом же, якщо візантійський місто, за оцінками, мало населення 20-30 тисяч, то у період Османської імперії місто ніколи не був процвітаючим. Подорожні описували місто у невтішних термінах. Так, після свого візиту в 1779 році до Ізнику, італійський археолог Доменіко Сестіні писав про Ізник як про покинуте міста без життя, без шуму і без руху. У 1797 році Джеймс Даллавей описував Ізник як «нещасне село».

Велика частина міста була зруйнована 1921 року під час греко-турецької війни (1919—1922), більшість населення стали біженцями. Багато історичних будівель були пошкоджені або зруйновані.

Пам'яткиРедагувати

Попри руйнування, у місті збереглося багато пам'яток архітектури, серед них основними пам'ятками є:

  • Візантійські фортечні стіни;
  • Мечеть Хасі-Узбек (1333);
  • Мечеть Єшил (Зелена мечеть) (1378—91);
  • Медресе (сер. 14 ст.);
  • Похідна кухня Нілуфер-Хатун (1388), тепер історичний музей;
  • Мавзолей Хайреддіна (14 ст.);

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати