Іван Туробинський Рутенець
Іван Туробинський Рутенець (лат. Ioannes Turobinius Ruthenus[1], 1511—1575) — вчений-правознавець, професор права і ректор Краківського університету, латиномовний поет доби Відродження, римо-католицький священнослужитель і бібліофіл. Також відомий як Іван Туробіній Рутенець[1], Іоанн з Туробина Русин[1], Іван (Ян) Русин з Туробина[2][3] тощо.
| Іван Туробинський Рутенець | |
|---|---|
| Народився |
1511 Туробин, Гміна Туробин, Білгорайський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
24 вересня 1575 Краків, Річ Посполита |
| Поховання | Краків |
| Діяльність | canon law jurist |
| Знання мов | латина |
| |
Життєпис ред.
Народився 1511 року в Туробині, що тоді належало до Холмської землі, нині Білгорайський повіт Люблінського воєводства Польщі[1][2]. Про його походження відомо мало[4]. За припущенням польського історика Томаша Ґрафа, Іван з Туробина походив з дрібної шляхетської родини герба Прус, а його батька звали Станіслав[4].
Спочатку навчався в монастирській школі в Краснику[4]. У 1525 році, у віці 14 років, вступив на навчання до Краківського університету, де вивчав вільні мистецтва[4]. В університеті здобув ступені магістра (1530) і доктора (1535) вільних мистецтв[4]. Опісля працював ректором і викладачем у школі святого Духа[5]. У 1537 році видав у Кракові свою першу наукову роботу «Підручник права папського і королівського» (лат. Enchiridion iuris Pontificii et Caesarei)[5]. Деякий час працював секретарем плоцького римо-католицького єпископа Якуба Бучацького, проте після смерті останнього в 1541 році повернувся в Краківський університет[5]. Далі вивчав римське і канонічне право у професорів Гжегожа із Шамотула і Пйотра Ройзіуша[5]. У 1544 році здобув ступінь ліценціата з права, наступного 1545 року — доктора мистецтв і права та почав викладати цивільне право[5][2].
Близько 1545 року висвячений на латинського священника[6]. Працював сповідником краківського єпископа Самуеля Мацєйовського до смерті того в 1550 році[6]. З 1550 року служив холмським каноніком кафедрального капітулу у Красноставі[6]. Деякий час був алтаристом костелів святої Марії та катедрального костелу у Кракові, аудитором і генеральним суддею єпископського суду під час понтифікату краківських єпископів Анджея Зебжидовського і Філіпа Паднєвського, канцлером влоцлавського єпископа Івана Дрогойовського, до 1554 року — офіційним і генеральним вікарієм львівського архієпископа Пйотра Стажеховського[6]. У цей час декілька разів звинувачувався в єретичних поглядах[6][2].
У 1557 році повернувся до Краківського університету, де отримав звання професора кафедри канонічного права[6][5]. З 1561 року неодноразово ставав ректором цього університету[7][2]. У 1561 році обійняв посаду крушницького декана[6]. У 1566 році став крушвицьким архидияконом[6]. У 1573 році отримав пребенду каплиці святої Марії Магдалини у Кракові[6]. До смерті служив парафіяльним священником у Вадовицях[6].
Помер 24 вересня 1575 року у Кракові від апоплектичного удару[7][8]. Похований у францисканському монастирі у Кракові[7].
Доробок ред.
Ні із заліза воріт, ані порогів міцних,
Так і це Левове Місто, славетне на полі сарматськім,
Ще не лякалося сил збройного люду, бігме
Limen nec superum, ferrea claustra tenens,
Sic urbs Sarmatico campo stans clara leonis
Unquam belligeros non pavet, hercle, viros
«На честь зброї міста Львова», написав маґістр Іван з Туробіна, переклад Мирослава Трофимука[2]
Видав низку праць з права, які до сьогодні не збереглися[1][2]:
- Enchiridion iuris Pontificii et Caesarei («Підручник права папського і королівського»), Краків, 1537; Пултуськ, 1539
- Examen iis qui ad sacros ordines majores sunt assumendi («Випробування тим, які повинні приймати святі порядки предків»), Пултуськ, 1540
Писав вірші латиною, багато з яких не дійшли донині[1][7]. Більшість зі збережених віршів є геральдичними епіграмами[2]. Антологія творів Івана Туробинського була видана в польському часописі «Меандер» Єжи Аксером у 1974 році[2]. Декілька віршів поета опубліковано українською в перекладі Мирослава Трофимука («На герб Львова», «Тур про себе», «До чительника», «Знов про себе», «Іоанн з Туробина про Самуеля М.», «До Якуба Пшилуського Іоанн з Туробіна, юристконсульт», «На герб роду Одровонж») та Володимира Литвинова («Псалм 99-й…») у виданні «Українська поезія XVI століття» 1987 року[1][2]. Авторство вірша «Псалм 99-й…» достеменно невідоме, вважається, що його автором є не Іван з Туробина, а Георгій Тичинський Рутенець[2].
Іван Туробинський також зібрав велику книжкову колекцію, більша частина з якої була втрачена[7].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Іван Туробінський Рутенець // Українська поезія XVI століття. — Київ : Радянський письменник, 1987. — С. 109-112.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Трофимук М. С. Іван з Туробіна Русин // Латиномовна література України XV–XIX ст.: жанри, мотиви, ідеї. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. — С. 46, 96-100.
- ↑ Яковенко Н. М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — Київ : Критика, 2005. — С. 135.
- ↑ а б в г д Graff, 2006, с. 95.
- ↑ а б в г д е Graff, 2006, с. 96.
- ↑ а б в г д е ж и к л Graff, 2006, с. 97.
- ↑ а б в г д Graff, 2006, с. 98.
- ↑ Graff, 2006, с. 100.
Джерела ред.
- Іван Туробінський Рутенець // Українська поезія XVI століття. — Київ : Радянський письменник, 1987. — С. 109-112.
- Graff, Tomasz. Jan z Turobina zwany Turobiniuszem (1511—1575) — portret duchownego, uczonego, bibliofila i poety // Wadoviana. Przegląd Historyczno-Kulturalny. — 2006. — 10. — S. 95-101. (пол.)
Література ред.
- Axer J. Drobiazgi poetyckie Jana z Thurobina, «Meander» R. XXVIII, 1974. — N 1. — S. 40–43. (пол.)
- Трофимук М. С. Іван з Туробіна Русин // Латиномовна література України XV–XIX ст.: жанри, мотиви, ідеї. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. — С. 96-100.