Відкрити головне меню

Іва́н Фе́дорович Паске́вич ( 8 (19) травня 1782(17820519), Полтава — 20 січня (1 лютого) 1856, Варшава) — російський військовий діяч українського походження, генерал-фельдмаршал (з 1829-го), граф Єреванський (від 1828-го), намісник Царства Польського («найясніший князь Варшавський») (від 1831-го).

Іван Паскевич
рос. Ива́н Фёдорович Паске́вич
Ivan Paskevich.PNG
Народження 19 травня 1782(1782-05-19)[1][2]
Полтава, Новоросійська губернія, Російська імперія
Смерть 1 лютого 1856(1856-02-01)[2] (73 роки)
Варшава, Російська імперія
Поховання Q4507582?
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Річ Посполита
Приналежність Російська імперія Російська імперія
Освіта Пажеський корпус
Роки служби 18001856
Звання Фельдмаршал і list of Russian field marshalsd
Війни / битви Салтановка,
Смоленськ,
Бородіно,
Вязьма,
Дрезден,
Лейпциг
Титул граф Ериванський, найясніший князь Варшавський
Рід Паскевичі
Автограф Паскевич И. Ф., автограф.jpg
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського з алмазами
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Білого орла
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Золота зброя «За хоробрість»
Золота зброя «За хоробрість» з алмазами
Іноземні ордени:
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Орден Чорного орла
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена «За військову доблесть»
Орден Слона
PRT Military Order of Aviz - Grand Cross BAR.png
NLD Military Order of William - Grand Cross BAR.png
Паскевич Іван Федорович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

 
Меморіальна дошка Івану Паскевичу в Полтаві

Походив із козацько-старшинського роду Полтавського полку, що вів своє походження від Паська, знатного військового товариша в армії гетьмана Богдана Хмельницького.

ОсвітаРедагувати

1800 — закінчив Пажеський корпус.

Кар'єраРедагувати

Учасник російсько-турецької війни 1806—1812. Під час цього конфлікту отримав п'ять бойових орденів (зокрема Св. Георгія 3-го та 4-го ступенів), золоту шаблю з написом: «За хоробрість» і чин полковника.

У листопаді 1810-го року за відзнаку в Батинській битві[ru] Паскевич був відзначений званням генерал-майора та призначений до Києва, де сформував новий полк з місцевих гарнізонних батальйонів, і очолив бригаду. Формування полку було нелегкою справою через початковий брак дисципліни «штрафбатівців» та відсутність досвідчених офіцерів. Задля виправлення того і бойового злагодження Паскевич переніс розташування формації за місто та за три місяці напружених тренувань вивів Орловський полк на пристойний рівень[3]. Від 1812-го командуючий 26-ю піхотною дивізією з котрою пройшов шлях франко-російської війни. Дивізія Паскевича відзначилася у важких боях під Салтанівкою і Смоленськом.

У Бородінській битві генерал зі своєю дивізією захищав редут, який увійшов в історію під назвою «Батарея Раєвського». З шести полків його дивізії залишилося близько 1200 чоловік — неповний полк. За Бородіно нагороджений орденом Св. Анни. Невдовзі вміло керував в боях під Малоярославцем, Вязьмою та Червоним, за що отримав Св. Володимира II-го ступеня. 1813-го Паскевич очолював дивізію у баталіях Дрездена та Лепціга, за що отримав звання генерал-лейтенант.

Як бойовий генерал, Паскевич критично оцінював період Аракчеєвщини, що запанував в армії після війни:

«Я вимагав, — писав він у своїх записках, — суворої дисципліни і служби … але я не дозволяв акробатства із носками і колінами вояк, я переслідував жорстокість і самоуправство, а сумлінних і хоробрих офіцерів оберігав».[4]

3 1825 — командир корпусу.

З 1826 командував військами у Закавказзі, з березня 1827-го — намісник Кавказу.

Під час російсько-перської війни 1826—1828 російська армія під командуванням Паскевича зайняла Тебриз, а згодом і весь Азербайджан.

Під час чергової російсько-турецької війни (1828—1829), очолені Паскевичем російські частини заволоділи фортецями Карс і Ерзурум (Арзрум). За взяття фортеці Ерзурум, яка підкорилася іноземним завойовникам уперше з часів римського панування, Паскевич був нагороджений орденом св. Георгія I-го ступеня.

1831 — керував придушенням Польського визвольного повстання 1830—1831, після чого був призначений намісником Царства Польського.

1849 — російські війська під командуванням Паскевича брали участь у придушенні революції в Угорщині.

Під час Кримської війни — головнокомандувач російськими військами на західних кордонах імперії та на Дунаї (березень 1854).

9 червня 1854 отримав контузію і мусив піти у відставку. Здоров'я і сили Паскевича згасали, помер 20 січня 1856 року. Згодом перепохований у Гомелі. Незадовго до своєї смерті заповів у фонд державного інвалідного капіталу суттєву, на той час, суму в 50 тис. рублів сріблом. На ці гроші він заповів утримувати щорічно 200 осіб колишніх воїнів — інвалідів з нижніх чинів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати