Відкрити головне меню

Іван Абрамович Ганніба́л (рос. Иван Абрамович Ганнибал; *5 червня 1735, Кар'якюла, поблизу Ревеля — †12 жовтня 1801, Санкт-Петербург) — російський воєначальник останньої чверті XVIII століття, військовий діяч Російської імперії, головнокомандувач Чорноморським флотом, узяв штурмом Наварин, заснував місто Херсон.

Іван Абрамович Ганнібал
Иван Абрамович Ганнибал
Іван Абрамович Ганнібал
Портрет Івана Ганнібала
роботи невідомого художника школи Д. Левицького
 
Народження: 5 (16) червня 1735
Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть: 12 жовтня 1801(1801-10-12) (66 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Династія: Gannibal family[d]
Батько: Ганнібал Абрам Петрович[d][1]
Мати: Христина-Регіна фон Шеберг
Нагороди:
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Іван Ганнібал — старший з 11 дітей «арапа Петра Великого» Абрама Петровича Ганнібала та Христини-Регіни (Христини Матвіївни) фон Шеберг; народився 5 червня 1735 в Кар'якюла, поблизу Ревеля (нині Талліна) в Естляндії. У 1744 році всупереч волі батьків 9-річний хлопчик був записаний на військову службу та визначений для навчання у Петербурзьку морську артилерійську школу. Закінчивши її, вчився у Морському шляхетном корпусі.

Військова кар'єраРедагувати

10 лютого 1769 року з підполковників артилерії призначений цейхмейстром морської артилерії. Служив у морській артилерії, брав участь у багатьох морських битвах.

Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років перебував у Першій Архіпелагзькій експедиції — десанті російського флоту на Середземному морі. 10 квітня 1770 року, будучи цехмейстром морської артилерії в чині бригадира, Ганнібал брав участь у Наваринській битві.

Брав участь у Чесменський битві 1770. Був начальником артилерії об'єднаної російської ескадри та знаходився на борту флагманського корабля «Євстафій». Після його вибуху 24 червня Ганнібал уцілів, був врятований моряками та продовжував брати участь у бою. Напередодні Чесменської битви керував виготовленням брандерів, які підпалили кораблі турецького флоту[2].

Його внучатий племінник, О. С. Пушкін написав у вірші «Мій родовід» (рос. "Моя родословная"):

«

«И был отец он Ганнибала,
Пред кем средь Чесменских пучин
Громада кораблей вставала,
И пал впервые Наварин.»

»

7 грудня 1772 року отримав чин генерал-майора. 10 липня 1775 року нагороджений орденом Святої Анни. 7 липня 1776 року призначений генерал-цейхместером морської артилерії. З 1777 року — член Адміралтейств-колегії[2].

Заснування ХерсонаРедагувати

 
План Херсонської фортеці 1792 р.

Під керівництвом та за участю Ганнібала у 1778 році було закладено місто Херсон; 25 липня того ж року він був призначений головним командиром Херсонської фортеці[3]. Ганнібал ревно взявся за виконання покладеного на нього доручення. Сформувавши 12 рот майстрових, він заготовив лісові матеріали у верхів'ях Дніпра та доставив їх на місце, найняв всередині Росії більше 500 теслярів, за короткий час облаштував верф і в серпні заклав укріплене місто. Через три роки вже існувало нове місто з палацом, адміралтейством, ливарним будинком, арсеналом, верфями, казармами і приватними будинками. Фортеця була забезпечена гарнізоном та 220 знаряддями, на верфі будувалися різні судна, в гавані знаходилися військові та купецькі кораблі, у місті заснували торговельні іноземні будинки. Ганнібал привернув до Херсона та навколишніх земель багато грецьких та італійських вихідців.

Подальше життяРедагувати

1 січня 1779 року переведений в чин генерал-поручика. У 1780 році Івану Абрамовичу було подаровано 10 тис. десятин землі. 21 квітня 1781 року нагороджений орденом Святого Олександра Невського. 16 травня 1783 року нагороджений орденом Святого Володимира 1-го ступеня. У зв'язку із хворобою, та частково унаслідок сварки з Григорієм Потьомкіним у 1784 році вийшов у відставку в чині генерал-аншефа. Залишок життя провів у своєму маєтку Суйда під Петербургом.

Помер у Петербурзі бездітним холостяком 12 жовтня 1801 року, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври[4].

Увіковічнення пам'ятіРедагувати

  • З другої половини ХІХ ст. й до початку 20-х років ХХ ст. одна з вулиць Херсона носила назву «Ганнібалівська» (тепер — Вулиця Пилипа Орлика), на честь Івана Ганнібала
  • Одну з площ Херсона названо на честь Івана Ганнібала[5]

ЛітераураРедагувати

1. Пиворович В. Б., Дяченко С. А. Улицами старого Херсона. Штрих. — Херсон, 2003. — 196 с.

ПриміткиРедагувати