Іванчо Марія Федорівна
Марія Федорівна Іва́нчо (нар. 15 серпня 1942, Ужгород) — українська майстриня різьблення по дереву; член Спілки художників України з 1988 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая — Адальберта Ерделі за 2002 рік[1]. Дружина різьбяра Мігаля Іванчо.
| Іванчо Марія Федорівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
15 серпня 1942 (81 рік) Ужгород, Угорське королівство | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Закарпатська академія мистецтв | |||
| Діяльність | різьбяр по дереву | |||
| Вчитель | Медвецький Микола Вікторович, Гарапко Іван Іванович, Звенигородський Віталій Борисович, Свида Василь Іванович і Петкі Шандор Ференцович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| У шлюбі з | Іванчо Мігаль Балінтович | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 15 серпня 1942 року в місті Ужгороді (тепер Україна). У 1961 році закінчила Ужгородське училище прикладного мистецтва, де навчалася у Миколи Медвецького, Івана Гарапко, Віталія Звенигородського, Василя Свиди, Шандора Петкі.
З 1962 року, разом з чоловіком, працювала на фабриці «Художпром» в Ужгороді. У 1967 році вони організували цех для виробництва сувенірів у місті Пензі в РРФСР. З 1970 року працювала в Ужгороді у Закарпатському художньому фонді. Живе в Ужгороді в будинку на вулиці Добролюбова № 39[2].
Творчість ред.
Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. У співавторстві з чоловіком авторка робіт:
- пластична композиція «Свято врожаю» (1977);
- декоративна решітка (1980);
- декоративна композиція «Свято» (1982—1983);
- декоративний годинник «Знаки зодіаку» (1984);
- декоративно-просторова композиція «Ритми Карпат» (1988);
- декоративна пластика
- «Тріо» (1971);
- «Сонце» (1971);
- «Олень» (1972);
- «Натюрморт» (1973);
- «Воля» (1975);
- «Коник» (1976);
- «Птахи» (1976);
- «Щастя» (1976);
- «Верховинка» (1981);
- «Хор» (1981);
- композиція «Капітелі» для олімпійської спортивної бази в Києві (1987).
Подружжя бере участь в обласних з 1970 року, всеукраїнських з 1988 року мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1987, 1993 і 2002 роках.
Деякі твори зберігаються у Закарпатському художньому музеї, Закарпатському українському музично-драматичному театрі.
Примітки ред.
- ↑ Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Федора Потушняка. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
- ↑ Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 57 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 15 серпня 2021.
Література ред.
- Художники Закарпаття: Альбом. Ужгород, 2000;
- Марія та Михайло Іванчо: Каталог. Ужгород, 2002;
- Сирохман М. В. Дерев'яна скульптура родини Іванчів // Образотворче мистецтво. 2007. № 1;
- Юрченко-Микита О. В. Іванчо // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.