Іванчо Мігаль Балінтович
Мігаль Балінтович Іва́нчо (5 березня 1942, Дешковиця - 15 квітня 2024, Ужгород) — український майстер різьблення по дереву; член Спілки художників України з 1988 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая — Адальберта Ерделі за 2002 рік[1]. Чоловік різьбярки Марії Іванчо.
| Іванчо Мігаль Балінтович | |
|---|---|
| Народився | 5 березня 1942 (83 роки)  Дешковиця |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | різьбяр по дереву |
| Alma mater | Закарпатська академія мистецтв |
| Вчителі | Медвецький Микола Вікторович, Свида Василь Іванович, Гарапко Іван Іванович, Звенигородський Віталій Борисович і Петкі Шандор Ференцович |
| Членство | Національна спілка художників України |
| У шлюбі з | Іванчо Марія Федорівна |
Біографія
ред.Народився 5 березня 1942 року в селі Дешковиці (тепер Хустський район Закарпатської області, Україна). У 1961 році закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Навчався у Миколи Медвецького, Івана Гарапко, Віталія Звенигородського, Василя Свиди, Шандора Петкі.
З 1962 року, разом з дружиною, працював на фабриці «Художпром» в Ужгороді. У 1967 році вони організували цех для виробництва сувенірів у місті Пензі в РРФСР. З 1970 року працював в Ужгороді у Закарпатському художньому фонді. До дня смерті 15 квітня 2024 року жив в Ужгороді в будинку на вулиці Добролюбова № 39[2].
Творчість
ред.Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. У співавторстві з дружиною автор робіт:
- пластична композиція «Свято врожаю» (1977);
- декоративна решітка (1980);
- декоративна композиція «Свято» (1982—1983);
- декоративний годинник «Знаки зодіаку» (1984);
- декоративно-просторова композиція «Ритми Карпат» (1988);
- декоративна пластика
- «Тріо» (1971);
- «Сонце» (1971);
- «Олень» (1972);
- «Натюрморт» (1973);
- «Воля» (1975);
- «Коник» (1976);
- «Птахи» (1976);
- «Щастя» (1976);
- «Верховинка» (1981);
- «Хор» (1981);
- композиція «Капітелі» для олімпійської спортивної бази в Києві (1987).
Подружжя бере участь в обласних з 1970 року, всеукраїнських з 1988 року мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1987, 1993 і 2002 роках.
Деякі твори зберігаються у Закарпатському художньому музеї, Закарпатському українському музично-драматичному театрі.
Примітки
ред.- ↑ Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Федора Потушняка. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
- ↑ Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 57 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 15 серпня 2021.
Література
ред.- Художники Закарпаття: Альбом. Ужгород, 2000;
- Марія та Михайло Іванчо: Каталог. Ужгород, 2002;
- Сирохман М. В. Дерев'яна скульптура родини Іванчів // Образотворче мистецтво. 2007. № 1;
- Юрченко-Микита О. В. Іванчо // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — ISBN 966-02-2074-X.