Відкрити головне меню

Антоні́на Івано́ва (1893—1972) — українська художниця, представниця школи «бойчукістів».

Іванова Антоніна
Іванова Антоніна.jpg
Народження 25 квітня 1893(1893-04-25)
Кагарлик, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 12 березня 1972(1972-03-12) (78 років)
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Діяльність художниця

ЖиттєписРедагувати

Клопотами батьків 1908 року отримала можливість поїхати до Петербургу — навчатися живопису у художників — Івана Білібіна, Миколи Реріха, Володимира Щуко, котрі на той час працювали в школі Товариства заохочення мистецтв.

Повернувшись до Києва, художниця вирішує продовжити навчання до 1919 року вступає до Української академії мистецтв. Навчалася у майстерні монументального живопису, керував професор Михайло Бойчук. Серед інших разом з нею навчалися Тимко Бойчук, Оксана Павленко, Іван Падалка, Василь Седляр.

Ставши членом Асоціації революційного мистецтва України, створює низку станкових робіт у техніці темпери. Переїздить до Москви, однак з групою учнів Бойчука, взяла активну участь у розписах Селянського санаторію ім. ВУЦВК в Одесі — 1928 року у співавторстві зі своїм учителем виконала фреску «Селянська родина». По завершенні роботи над фресками повертається до Москви, де на початку 1930-х років у співавторстві з Олександром Мизіним та Іриною Жданко створює цикл розписів у приймальні Московської ради депутатів трудящих.

Пережила важку хворобу, по якій зосталася прикутою до інвалідного візка, змушена була відмовитися від фрескового малярства, звертається до розпису по порцеляні, дерев'яних іграшок із Загорська та декоративного оформлення тканин — розпису по шовку.

1937 року з гоніннями на «бойчукістів» у художниці до фізичної самотньості додається психологічне відчуження, одначе й в наступні роки сталінських репресій художниця, хоч і прикута до ліжка, продовжувала наполегливо працювати, брала участь у виставках московських художників.

Підтримувала контакти з друзями-бойчукістами — Гізлер Галиною Георгіївною, Сергієм Колосом, Охрімом Кравченком, Вірою Кутинською, Ярославою Музикою, Оксаною Павленко, Марією Юнак.

1970 року в Москві відбулася перша персональна виставка Антоніни Іванової.

12 березня 1972 року художниці не стало — задихнулася у чадному диму тісної кімнати — зайнялася пересохла шовкова тканина на абажурі від перегрітої лампи.

Серед робітРедагувати

  • «Збір яблук в саду» (1920),
  • середина 1920-х — «Робота в полі»,
  • «Пряля»,
  • «Жінка з граблями»,
  • «Прачки»,
  • 1930-ті — «У полі»,
  • «Агітатор на селі»,
  • «Голова дівчини»,
  • «Під деревом»,
  • «Хлопчик»,
  • «Тридцятиліття Жовтня» (1947),
  • «Народний танець» (1950),
  • «Радянська Армія» (1951)
  • «Портрет Оксани Павленко» — 1950-ті,
  • «Прачки» (1963),
  • «Катерина» (1963),
  • «Пастушок» (1969),
  • «Жінка в саду» (1971).

ДжерелаРедагувати