Відкрити головне меню

Єршов Анатолій Григорович (8 червня 1897(18970608) — 11 січня 1938) — історик, джерелознавець, краєзнавець, один із представників ніжинської історичної школи кінця 19 — першої третини 20 століття. Репресований комуністичним режимом СРСР.

Єршов Анатолій Григорович
Народився 20 червня 1897(1897-06-20)
Q19676176?, Q4271155?, Курська губернія, Російська імперія
Помер 11 січня 1938(1938-01-11) (40 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність краєзнавець
Галузь краєзнавство
Alma mater Ніжинська гімназія вищих наук і Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Володіє мовами російська
Заклад Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

БіографіяРедагувати

Народився 8 червня 1897 р. у селі Товкачівка Льговського повіту Курськоі губернії. Після закінчення Ніжинського інституту народної освіти протягом 1922 – 1925 рр. навчався в аспірантурі при Ніжинській науково-дослідній кафедрі історії культури та мови. Під керівництвом професорів Г.А. Максимовича і М.М. Бережкова досліджував історію ремісничих цехів на Лівобережній Україні у XVII-XVIII ст.

У жовтні 1925 р. на спеціалізованому засіданні кафедри захистив на цю тему дисертацію і був переведений на посаду наукового співробітника. Один з фундаторів студентського історико-краєзнавчого гуртка при Ніжинському інституті народної освіти (1924) та Ніжинського наукового товариства краєзнавства (1925). Делегат I Всеукраїнської краєзнавчої конференції (1925). Співробітничав з Комісією Лівобережної України та іншими академічними осередками Києва. У зв’язку з адміністративно-територіальним перетворенням середини 20-х рр. залучався як експерт з історії Ніжинщини до опрацювання відповідних пропозицій.

ДоробокРедагувати

Науковий доробок А. Єршова – помітне явище української історіографії 20-х рр. Йому належить низка праць з історії цехового устрою і фінансів старої України («До історії цехів на Лівобережжі XVII-XVIII ст.», «Ніжинські цехи в першій половині XVII ст.», «До історії грошової лічби і монети XVII-XVIII ст.», «Матеріали до історії цін в Лівобережній Україні XVIII ст.»), а також численні історіографічні розвідки про О. Шафонського, С. Лукомського, О. Рігельмана, В. Рубана, анонімну «Історію русів». Розкидані на сторінках малодоступних нині київських та ніжинських видань, вони чекають на поглиблене вивчення.

У 1931 р. після закриття Ніжинської науково-дослідної кафедри А. Єршов переїхав до Харкова і влаштувався на посаду наукового співробітника Інституту історії української культури. Однак навздогін йому від колишніх колег з Ніжина пролунали абсолютно необґрунтовані звинувачення у так званих націоналістичних збоченнях. В березні 1931 заарештований за звинуваченням у причетності до т.зв. повстанської контрреволюційної організації, звільнений через півроку за браком доказів. З осені 1931 — н. с. Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія, 1935—37 — зав. від. феодалізму Харківського історичного музею (з перервою). 27 жовт. 1937 у Харкові вдруге заарештований. Страчений. Реабілітований 1958.

Твори та праціРедагувати

  • До історії грошової лічби і монети на лівобережній Україні в XVII ст. // Записки українського наукового товариства в Києві, 1925 р., т. 19, с. 62 – 65; 1929 р., т. 32, с. 102 – 114;
  • До історії цехів на Лівобережжі XVII–XVIII вв. // Записки Ніжинського інституту народної освіти, 1926 р., т. 6, с. 81 – 125; 1929 р., т. 9, с. 123 – 136;
  • «ЛѢтописное Повествование о Малой Россіи» О.Рігельмана і «Краткая Летопись Малыя Россіи», видана В.Рубаном // Записки Ніжинського інституту народної освіти, 1927 р., т. 7, с. 178 – 192;
  • Про літературні джерела історичних праць Ст. Лукомського // Записки Ніжинського інституту народної освіти, 1928 р., т. 8, с. 105 – 116;
  • До питання про час написання «Истории русов», а почасти й про автора її // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. – Київ, 1928. – Т. І.
  • Коли й хто написав Густинський літопис? // Записки наукового товариства ім. Шевченка, 1930 р., т. 100, с. 205 – 211.

Література і джерелаРедагувати

  • Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Єршов Анатолій Григорович. В кн.: Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки). К., 1991;
  • Ткаченко В.В. Історичне краєзнавство: Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 215 с.-С.137-138. О.Д. Ніжинська науково-дослідна кафедра історії, культури і мови в історичному контексті 20–30-х рр. «Література та культура Полісся» (Ніжин), 1994, вип. 4;
  • Зозуля С. Ніжинське краєзнавче товариство 20-х рр. ХХ ст. «Сіверянський літопис», 2000, № 5; Коваленко О., Острянко А. Розгром ніжинської історичної школи. «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики [ч. 5] : Історіографічні дослідження в Україні [Вип. 10]. Об’єднаний випуск збірки наукових праць на пошану акад. Валерія Андрійовича Смолія, ч. 2. К., 2000; Острянко А. Ніжинська історична школа: доба розквіту (20-ті – початок 30-х рр. ХХ ст.). «Сіверянський літопис», 2000, № 5;
  • Коваленко О., Острянко А. Підготовка до друку і передмова до роботи А. Єршова «До питання про час виникнення М. Ніжина». Там само, 2001, № 6. О.В. Юркова.Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2005. - 672 с.: іл.